Справа № 105/7339/13-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2013 р.                                                              м. Джанкой

Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого – судді Басової О.А.

при секретарі – Кузь Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Джанкой подання державного виконавця ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України, суд -

встановив:

Державний виконавець звернувся до суду 11.12.2013 року з поданням, в якому просить тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межи України. Подання мотивує тим, що на примусовому виконанні у ВДВС Джанкойського МРУЮ знаходиться виконавчий лист № 2-11382007, виданий Джанкойським міськрайонним судом за рішенням від 04.05.2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини від заробітку. Боржник від виконання судового рішення ухиляється, станом на 01.12.2013 року заборгованість по аліментам складає 20327,83 грн. При перевірці майнового стану боржника встановлено, що вона на праві власності будь-якого майна не має, доходів не має. З метою забезпечення виконання рішення суду просить застосувати до відповідача обмеження виїзду за межі України.

Державний виконавець у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд подання у її відсутності, подання підтримує.

Згідно з ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що подання підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування. право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що право виїзду боржника за кордон може бути тимчасово обмежено у випадках, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України — до виконання зобов'язань за рішенням. Питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів вирішується судом (ст. 377-1 ЦПК України).

Судом встановлено, що на виконанні в ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим знаходиться виконавчий лист № 2-11382007, виданий Джанкойським міськрайонним судом за рішенням від 04.05.2007 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини від заробітку. Боржник від виконання судового рішення ухиляється, станом на 01.12.2013 року заборгованість по аліментам складає 20327,83 грн.

Суд звертає увагу на наступне.

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Отже особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК, подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Причому, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Звертаючись до суду з поданням, державний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення. Так, згідно відповідей на запити, які надані в ході проведення виконавчих дій, вбачається, що боржник на праві власності майна не має, між тим, достовірних даних про неотримання доходів, матеріали не містять, оскільки відповідь ДПС свідчить про неможливість ідентифікувати особу, а повторні запити не зроблені.

Доказів того, що боржник усвідомлений про відкриття виконавчого провадження, а не надає матеріальну допомогу добровільно, суду не надано.

З доданих до подання матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем не встановлено місце проживання боржника, а проведені виконавчі дії обмежені запитами про наявність нерухомості, транспортних засобів та банківських рахунків. Державним виконавцем не складені акти в місцях реєстрації та можливого проживання боржника, та не вирішене питання про звернення до суду з поданням про оголошення розшуку боржника.

Також не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що боржник за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, або боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця.

Враховуючи, що на виконанні перебуває рішення про стягнення аліментів до виконання дитиною 18 років, а при наявності заборгованості – до повного її погашення, приймаючи до уваги відсутність доказів того, що боржник здійснює закордонні поїздки з метою, зокрема, відпочинку, тобто витрачає кошти на власний досуг, або має намір виїхати на постійне місце проживання в іншу країну, маючи невиконані зобов’язання, то обмеження у праві виїзду боржника може порушити права боржника на правомірне отримання доходів, що в свою чергу призведе до порушення прав стягувача на отримання аліментів, а також обмеження може мати строк, який не є розумним, з огляду на тривалий час виконання такого судового рішення.

Тому суд встановлює відсутність жодних матеріалів, з яких можливо було б зробити висновок що дійсно мало місце ухилення боржника від виконання рішення суду, яке полягає в тому, що він вчиняє будь-які свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні при тому, що виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

За таких обставин подання не можна вважати обґрунтованим, тому воно підлягає відхиленню.

Керуючись ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ст. 377-1 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні подання державного виконавця ВДВС Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим про тимчасове обмеження виїзду боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 5 днів з дня її оголошення, а особами, які не були присутні при оголошенні – в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя           О. А. Басова