ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р. | № 6/345-06-9232 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації “Одесагаз”
на рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2006р.
у справі №6/345-06-9232
за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз”
НАК “Нафтогаз України” в особі філії
управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз”
до Відкритого акціонерного товариства
по газопостачанню та газифікації
“Одесагаз”
про стягнення 1 468 175,60 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: Ельчибекян І.М. (копія довіреності у справі),
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз” звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Одесгаз” і просила суд стягнути з останнього заборгованість за послуги по транспортуванню природного газу для власних та виробничо-технологічних потреб у сумі 1 468 175,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати протранспортованого позивачем природного газу у період з липня 2005 року по червень 2006р. загальним обсягом 38 943,256 тис.куб.м. газу. Загальна вартість наданих послуг по транспортуванню газу складає 1 468 175,60 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.09.2006р. (суддя Демешин О.А.) позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з відповідача 1 468 175,60 грн. основного боргу та судові витрати.
Вказане рішення мотивоване порушенням відповідачем умов укладених між сторонами договору №345 від 09.04.2004р., додаткової угоди №1 до зазначеного договору, та договору №1-Од-вл. від 21.12.2005р., щодо оплати послуг по транспортуванню природного газу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального справа, зокрема, ст.ст. 42, 43, 44, 47, 22, 32, 43, 60, 811 ГПК України та матеріального права, а саме ст.536 ЦК України.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (Рівність перед законом і судом) та 4-3 (Змагальність) ГПК України.
Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до частини першої статті 64 ГПК України після прийняття позовної заяви зобов’язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
Відповідно до пункту другого частини другої статті 111-10 ГПК України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку - підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду судом касаційної інстанції.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив наведені вище конституційні принципи, позбавивши його можливості брати участь у розгляді справи та скористатися наданими йому процесуальним законом правами, колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони, у тому числі відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце проведення засідання місцевого суду у даній справі.
Так, відповідно до ст.87 ГПК України, рішення та ухвали розсилаються сторонам не пізніше п’яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку.
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10 грудня 2002 року (далі-Інструкція), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі.
Сторонам справи та у відповідних випадках - іншим учасникам процесу, установам, організаціям, надсилається решта належним чином завірених примірників процесуальних документів. На звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Господарський суд Одеської області своєю ухвалою від 13.09.2006р. прийняв позовну заяву Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” в особі філії управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз” до розгляду, порушив провадження у даній справі та призначив її розгляд на 29.09.2006р. На звороті у лівому нижньому куті цієї ухвали проставлений штамп суду з відміткою про її відправку сторонам 13.09.2006р. Отже, судом першої інстанції додержано строку, передбаченого ст.87 ГПК України.
Згідно пункту 3.5.1. Інструкції, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення, яке з відміткою про вручення адресатові залучається до матеріалів справи.
У матеріалах справи знаходиться повідомлення про вручення, відповідно до якого відповідач в особі помічника голови Правління 19.09.2006. отримав ухвалу суду від 13.09.2006р., тобто за десять днів до дня засідання суду –29.09.2006р. (а.с.46).
Таким чином, відповідач сам не скористався наданим йому правом брати участь у судовому засіданні з правами, передбаченими процесуальним законом.
Будь-яких повідомлень від відповідача про неможливість взяти участь у засіданні суду, призначеного на 29.09.2006р., а також заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, матеріали справи не містять.
За загальними приписами господарського процесуального судочинства, судам ставиться в обов’язок лише повідомлення належним чином сторін у справі про час і місце розгляду справи, і не вимагається їх розшук, у випадку нез’явлення представників сторін у судове засідання.
Отже, з огляду на те, що відповідач належним чином був повідомлений про час і місце засідання суду, але не використав свого права на участь у розгляді справи, то суд першої інстанції правомірно розглянув справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
По суті заявлених вимог судом першої інстанції встановлено, що між сторонами укладено договір №345 від 09.04.2004р. на транспортування природного газу, додаткову угоду №1 до цього договору та договір №1-Од-вл. від 21.12.2005р., відповідно до умов яких, позивач зобов’язався доставити трубопровідним транспортом ввірений йому відповідачем природний газ від пунктів прийому-передачі газу в газотранспортну систему до газорозподільних станцій, де передати відповідачу для власних та технологічних потреб, а відповідач –сплатити за транспортування газу встановлену ціну.
Згідно п.5.1. договору №345 від 09.04.2004р. тариф на транспортування природного газу становив –34,26 грн. за тис.куб.м. При цьому, пунктом 5.2. договору передбачено, що тариф на транспортування газу може змінюватися відповідними відомствами України та приймається сторонами до виконання без додаткового погодження.
Постановою НКРЕ України №437 від 30.04.2004р. внесено зміни та затверджено диференційовані тарифи на послуги з транспортування природного газу магістральними газопроводами у розмірі 39,96 грн., що було відображено сторонами у п.5.1. договору №1-Од-вл. від 21.12.2005р.
Пунктами 4.2. вказаних договорів встановлено, що кількість протранспортованого газу позивачем для власних та виробничо-технологічних потреб позивача щомісячно підтверджується актами, складеними позивачем та відповідачем на підставі розрахунків згідно “Порядку нормування виробничо-технологічних витрат у сфері транспортування, постачання і споживання природного газу в системах газопостачання України”, затвердженого наказом Держнафтогазпрому України від 29.07.98р. №169.
Відповідно до п.6.1. договорів оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється відповідачем на підставі актів прийому-передачі газу та тарифу, що зазначений у п.4.2. договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача вартості послуг, що були надані позивачем у звітному місяці транспортування газу, до 10 числа, наступного за звітним місяцем. Звірка розрахунків за звітний місяць здійснюється сторонами по мірі необхідності (п.6.2. договору).
Як встановлено судом першої інстанції, позивач надав відповідачу послуги по транспортуванню природного газу у період з липня 2005р. по червень 2006р. на суму 1 468 175,60 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі послуг по транспортуванню газу за відповідні місяці та двостороннім актом звірки взаємних розрахунків, станом на 30.06.2006р. за послуги по транспортуванню природного газу.
Підписання вказаних актів відповідачем у касаційній скарзі не оспорюється, як і не заперечується ним факт отримання від позивача послуг по транспортуванню природного газу у вказаний період на вказану суму.
Доводи скаржника щодо недотримання позивачем технологічно встановленого тиску газу, колегія суддів відхиляє, як безпідставні з огляду на умови пункту 6.3. договорів, яким сторони визначили, що претензії сторін до кількості та якості газу, прийнятого з ГРС, транспортованого та реалізованого розглядаються сторонами до підписання актів прийому-передачі газу.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Одесагаз” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 29.09.2006р. у справі №6/345-06-9232 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій