105/6724/13-ц

УХВАЛА

"13" грудня 2013 р. Джанкойський міськрайонний суд АР Крим у складі

головуючого – судді Басової О.А.

при секретарі – Кузь Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Джанкой скаргу Кримського республіканського підприємства «Азовський лікерогорілчаний завод» на постанову державного виконавця ВДВС Джанкойського МРУЮ АРК від 01.11.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Заявник 18.11.2013 року звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову державного виконавця від 01.11.2013 року про відмову прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 105/520/13-ц про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кримського республіканського підприємства «Азовський лікерогорілчаний завод» 31000 частки підприємства, мотивуючи свої вимоги тим, що підстави для такої відмови не передбачені законом.

У судовому засіданні представник заявника пояснив, що має оригінал довіреності, копію якої долучив до заяви про відкриття виконавчого провадження, підтвердив, що копія не завірена через відсутність ліквідатора підприємства та відповідної печатки під час виготовлення звернення. Також доводить, що державний виконавець, отримавши виконавчий лист, повинний відкрити виконавче провадження, а у разі сумнівів щодо порядку виконання такого рішення – звернутись до суду з відповідним клопотання про роз’яснення чи встановлення порядку виконання. Підтвердив, що право власності за рішенням суду зареєстровано за відповідачем і він продовжує користуватись майном.

Прокурор залишив вирішення питання на розсуд суду.

Державний виконавець у судовому засіданні скаргу не визнав, підтвердив законність підстав постанови. Заявляє, що за відсутності належно посвідченої довіреності представника він прийняв рішення про відмову у прийнятті заяви, а з огляду на те, що рішення суду, по якому виданий виконавчий лист, не підлягає примусовому виконанню – відмовив у відкритті виконавчого провадження.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали, додані до скарги, вважає, що вимоги заявника не підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 25 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред’явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п.8 ч.1, ч.3 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження при наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Преамбулою ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 01.11.2013 року, що оскаржується, Кримському республіканському підприємству «Азовський лікерогорілчаний завод» відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 105/520/13-ц, виданим судом 26.09.2013 року, про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кримського республіканського підприємства «Азовський лікерогорілчаний завод» 31000 частки підприємства.

Матеріали цивільної справи № 105/520/13-ц, за якою виданий виконавчий лист, 21.10.2013 року направлений до ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ. Повний текст рішення суду, що виконується, виготовлений відповідно до ст. 11-1 ЦПК за допомогою автоматизованої системи документообігу. За даними вказаної системи рішення суду набрало законної сили 11.09.2013 року Сторонами не заявлено про зупинення виконання рішення суду.

Вбачається, що заявлений позов, з огляду на його підстави та предмет, був віндикаційним і стосувався повернення майна у володіння власникові. Причому питання про усунення перешкод у користуванні власністю (негаторний позов) позивачем не заявлявся і судом не розглядався.

Для вирішення питання про те, чи підлягає примусовому виконанню спірне рішення суду, суд звертає увагу на наступне.

Суб'єктивне право власності має цілком конкретний зміст, який проявляється у правомочностях власника (ст. 317 ЦК) - володіння, користування та розпорядження.

Так, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. При цьому майно має вважатися таким, що перебуває у володінні власника, і тоді, коли він фізично ним не панує.

Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.

Суд погоджується з доводом суб’єкта оскарження про неможливість у примусовому порядку виконати судове рішення, і не визнає обґрунтованим довід заявника про те, що в межах виконавчого провадження можливо змінити спосіб виконання такого рішення.

Особи, які беруть участь у справі, визнали, що суд своїм рішенням від 30.05.2013 року вирішив віндикаційний позов, а заходи, які вимагає вчинити заявник, стосуються усунення перешкод у користуванні власністю.

Заявник підтвердив, що право власності на 31000 частки підприємства й досі зареєстровано за відповідачем, заявник жодних дій з повернення собі права володіння майном шляхом юридичної реєстрації права власності за собою не вчинив, до реєстраційної служби з рішенням суду не звернувся.

Отже суд вбачає, що реєстрація права власності за новим власником, якому повернута правомочність володільця, - й буде належним виконанням рішення суду від 30.05.2013 року, і така реєстрація можлива без примусових заходів, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», тому суд визнає, що таке рішення суду з огляду на Закон не є тим рішенням, яке підлягає і може бути виконано у примусовому порядку державним виконавцем. Тому висновок суб’єкта оскарження про неможливість відкриття виконавчого провадження є цілком обґрунтованим.

Заперечення заявника про те, що можливо змінити чи встановити порядок виконання рішення суду після відкриття виконавчого провадження, суд до уваги не приймає, оскільки питання про усунення перешкод у користуванні власністю, що тягне за собою звільнення спірного приміщення, судом не вирішувалось, отже встановлення іншого порядку виконання рішення суду від 30.05.2013 року є по суті вирішенням негаторного позову, який не заявлявся і не розглядався судом. Крім того, встановлювати чи змінювати порядок виконання рішення в межах виконавчого провадження можливо лише у разі, якщо таке рішення підлягає примусовому виконанню, а рішення суду від 30.05.2013 року таким не є.

Також заслуговують на увагу підстави відмови державним виконавцем у прийнятті заяви Кримського республіканського підприємства «Азовський лікерогорілчаний завод» про відкриття виконавчого провадження з огляду на вимоги ст.. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.1 ч.1 цієї статті державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Частинами 4,5 статті 9 Закону визначено, що участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи. Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

З наданих матеріалів вбачається, та підтверджено заявником, що заяву про відкриття виконавчого провадження направлено ним (представником) поштою і до заяви додана ксерокопія довіреності, яка не завірена.

Враховуючи, що повноваження представника підтверджуються оригіналом довіреності, суд вважає, що надання копії довіреності можливо у разі одночасного пред’явлення оригіналу, або належного її (копії) завірення.

Правила завірення копіє визначені у Вимогах до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, згідно п. 5.27 яких відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23. А відповідно до п. 5.26 відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів, на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Таких вимог Держстандарту стягувач при зверненні до державного виконавця з заявою про відкриття виконавчого провадження не виконав.

З огляду на викладене суд вважає, що постанова від 01.11.2013 року ухвалена державним виконавцем у повній відповідності до його повноважень та ЗУ «Про виконавче провадження, тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.. 383-387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Кримського республіканського підприємства «Азовський лікерогорілчаний завод» на постанову державного виконавця ВДВС Джанкойського МРУЮ АРК від 01.11.2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 5 днів з дня її оголошення, а особами, які не були присутні при оголошенні – в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя           О. А. Басова