ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 р. | № 44/259 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Будівельна фірма “Прогрес”
на рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2006р.
у справі №44/259
за позовом Товариства з обмеженою відповідальність “Будівельна фірма “Прогрес”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Південно-східна промислова компанія”
про відшкодування збитків у розмірі 44 546,40 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Прогрес” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Південно-східна промислова компанія” і просило суд стягнути з останнього 44 546,40 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору генерального підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №7 від 01.08.2005р., а також нездійсненням відповідачем дій щодо надання у належному стані будівельного майданчика під будівництво за договором, внаслідок чого позивач був змушений нести збитки та додаткові витрати у розмірі 44 546,40 грн., пов’язані з вивезенням накопиченого на будівельному майданчику позивача ґрунту.
Під час розгляду справи позивач звернувся до господарського суду з клопотання про зупинення провадження у даній справі, у зв’язку з порушенням господарським судом Донецької області іншої справи №45/268 за позовом ТОВ “Південно-східна промислова компанія” до ТОВ “Будівельна фірма “Прогрес” про розірвання договору генерального підряду №7 від 01.08.2005р. та стягнення безпідставно отриманих коштів.
Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що вартість додаткових витрат щодо вивезення ґрунту сторонами не узгоджувалась; позивач, всупереч умовам договору, не викликав відповідача для складання акта додаткових робіт. Відповідач не вважає заявлену позивачем суму збитками, оскільки не надано жодних доказів порушення відповідачем господарських зобов’язань за договором, що є умовою для їх (збитків) відшкодування. Також відповідач заперечив проти клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки вважає іншу справу №45/268 не пов’язаною по суті зі справою №44/259.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.10.2006р. (суддя Мєзєнцев Є.І.) у задоволені позову відмовлено з мотивів правової та доказової безпідставності позовних вимог.
Клопотання позивача про зупинення провадження у справі судом першої інстанції відхилено з тих підстав, що дана справа та інша справа №45/268 не пов’язані між собою фактами, що підлягають доведенню, а рішення суду у справі №45/268 не може вплинути на висновки суду у даній справі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.174, ч.1 ст.193 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено судом першої інстанції, і вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір генерального підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №7 від 01.08.2005р., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання виконати (власними та залученими силами та засобами) загально будівельні роботи по коробці адміністративно-офісної будівлі по вул.Красноармійській у Ворошиловському районі м.Донецька, відповідно до проектної документації, будівельним нормам та правилам, календарним графіком виконання робіт, а відповідач –поетапно оплачувати роботи позивача у відповідності з підписаними актами виконаних робіт.
Даний договір відноситься до двохсторонніх угод, за якими прав та обов’язків набувають кожна з сторін договору.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду на капітальне будівництво, і підпадає під правове регулювання статей ст.317-322 ГК України та 837-886 ЦК України.
Відповідно до ст.318 ГК України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об’єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов’язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об’єкти і оплатити їх.
В силу ч.5 названої статті договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати, зокрема, предмет договору (найменування об’єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом), вартість і порядок фінансування будівництва об’єкта (робіт); порядок прийняття об’єкта (робіт), порядок розрахунків за виконані роботи тощо.
Згідно частин 1 та 2 ст.321 ГК України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення. Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
Пунктами 2.2. та 4.6.2 договору сторони визначили, що договірна ціна на окремі етапи будівництва оформлюється у відповідності з ДБН-Д.1.1-1-2000 та узгоджується сторонами окремо. У випадку виникнення необхідності у додаткових роботах підрядчик (позивач) протягом одного дня у порядку, передбаченому цим договором, викликає представника замовника (відповідача) для складання акта додаткових робіт. При недотриманні вказаної процедури всі додаткові роботи виконуються за рахунок підрядчика.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ні договором, ні додатком №1 до договору, який є календарним графіком проведення робіт, визначеним пунктом 4.1. договору, не передбачено такого виду робіт як вивезення ґрунту із будівельного майданчика позивача.
Договірна ціна на вивезення ґрунту, всупереч умов пункту 2.2. договору, ст.321 ГК України та ст.875 ЦК України, сторонами узгоджена не була, а доказів виклику представника відповідача для складання акта додаткових робіт, як то передбачено пунктом 4.6.2. договору, позивачем не надано.
Наведе свідчить про те, що саме позивач не дотримався обумовленого договором генерального підряду, порядку узгодження додаткових робіт, що в силу пункту 4.6.2 договору, ст.321 ГК України, ст.877 ЦК України, звільняє замовника (відповідача) від оплати таких робіт.
Так, відповідно до частини 3 ст.321 ГК України у разі виникнення потреби значно перевищити приблизний кошторис підрядник зобов’язаний своєчасно попередити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про перевищення кошторису, він зобов’язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових витрат.
Частиною 3 ст.877 ЦК України передбачено, що підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв’язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов’язаний повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов’язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника.
Посилання скаржника на лист відповідача №16/06 від 16.06.2006р. (а.с.15), яким останній просив позивача звільнити від ґрунту проїзну частину по вул.Красноармійській Ворошиловського району м.Донецька та встановити огорожу по межі проїзної частини, колегія суддів відхиляє як безпідставне, оскільки зазначений лист не спростовує висновку суду про недотримання позивачем порядку узгодження виду, обсягу додаткових робіт та їх ціни.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено доцільності понесення ним витрат та розміру коштів у сумі 44 546,40 грн., сплачених третім особам за роботи щодо вивезення ґрунту та будівельного сміття.
Позивачем також не доведено, що він узгодив з відповідачем вибір субпідрядника на виконання додаткових робіт. Так, пунктом 4.7.1 договору встановлено, що підрядник має право за своїм розсудом наймати субпідрядників для виконання окремих видів робіт. Проте, вибір субпідрядника узгоджується із замовником до початку виконання робіт. По завершенню виконання робіт субпідрядником підрядчик передає замовнику виконавчу документацію, гарантійні зобов’язання на матеріали та виконані ним роботи. Узгодження проводиться шляхом обміну листами.
Доводи скаржника про безпідставне незадоволення судом першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки в силу ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, дана справа та інша справа №45/268 за позовом ТОВ “Південно-східна промислова компанія” до ТОВ “Будівельна фірма “Прогрес” про розірвання договору генерального підряду №7 від 01.08.2005р. та стягнення безпідставно отриманих коштів, не пов’язані між собою фактами, що підлягають доведенню, рішення суду у справі №45/268 не може вплинути на висновки суду у даній справі, розгляд іншої справи №45/268 не перешкоджає розгляду даної справи.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна фірма “Прогрес” залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 04.10.2006р. у справі №44/259 - без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій