Справа № 22а -733/2006 р.                                             Суддя по 1 -й інстанції Желєзний І.В.

Категорія 29.                                                            Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.

УХВАЛА іменем України

14 грудня 2006 року.                                                                          м. Миколаїв.

Судова   колегія   судової   палати   в   цивільних   справах   апеляційного   суду Миколаївської області в складі: головуючого Лисенка П.П., суддів Кутової Т.З. та Данилової О.О., із секретарем судового засідання Варміш О.С, з участю :

позивача ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Баштанському районі переглянула постанову місцевого Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Баштанському районі про визнання нечинним податкового повідомлення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-

встановила:

8 вересня 2006 року ОСОБА_1 пред'явив позов до державної податкової інспекції у Баштанському районі про визнання нечинним податкового повідомлення НОМЕР_1, за яким йому нараховано до сплати 5 841 гривню 81 копійку податку з доходу від спадщини, яка складається із земельної частки (паю).

Посилаючись на те, що за п. 13.2.1. ст. 13 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» назване спадкове майно оподатковується за нульовою ставкою, просив визнати зазначене повідомлення нечинним.

Постановою місцевого Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Баштанському районі просить постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що суперечить чинному податковому законодавству.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач є сином померлої ОСОБА_2, а, відповідно членом її сім'ї.

Після смерті матері він за заповітом, являючись до того ж ще і спадкоємцем першого ступеню спорідненості, отримав у спадщину право на земельну частку, яка належала тій за життя.

Згідно із п. п. 13.1., 13.2.1 ст. 13 Закону при отриманні у спадщину об'єкта нерухомого майна членом сім'ї першого ступеня споріднення об'єкт спадщини оподатковується за нульовою ставкою, тому позивач не повинен був сплачувати прибутковий податок у зв'язку з отриманням права на земельний пай.

Оскільки відповідач цього не визнає, то згідно з п.п. 1 п. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, позов ОСОБА_1 підлягав задоволенню.

Оскільки з тих же мотивів такого ж висновку дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на те, що право на земельну частку (пай) є правом корпоративним не відповідає чинному законодавству і є помилковим його тлумаченням.

Так, ст. 167 ГК України та п. 1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі її ліквідації відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Право на земельний пай таких правомочностей за собою не тягне, тому воно не є

корпоративним.

   3 набуттям такого права його власник автоматично не набуває права на частку у

статутному фонді господарської організації, яка використовує земельний пай; таке право власника земельного паю не дає прав на участь в управлінні підприємством й на отримання частки в прибутках того.

За таких обставин судова колегія вважає, що оскаржена постанова ухвалена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Баштанському районі залишити без задоволення, а постанову місцевого Баштанського районного суду Миколаївської області від 5 жовтня 2006 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.