ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2006 р. | № 47/613-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-торгівельного підприємства “АРГО”
на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р.
у справі № 47/613-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнілівер Україна”
до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТП “АРГО”
про стягнення 3 085 923,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явився,
від відповідача: не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. (головуючий, суддя Гагін М.В., судді Бухан А.І., Шевель О.В.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю ВТП “АРГО” у прийнятті до провадження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Харківської області від 13.10.2006р. у справі №47/613-06 про прийняття уточнення позовних вимог та відкладення розгляду справи.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на приписи ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати, як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч.2 ст.11113 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
За приписами ст.129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Відповідно до ст.22 ГПК України (права та обов’язки сторін), сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку.
В силу статті 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Згідно ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. При цьому, зазначеною статтею не передбачено винесення ухвали у разі прийняття судом заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання. Права сторін на оскарження ухвали про відкладення розгляду справи наведена норма не передбачає.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала господарського суду Харківської області від 13.10.2006р. у справі №47/613-06 про прийняття уточнення позовних вимог та про відкладення розгляду справи. Вказана ухвала винесена на підставі ст.ст.22, 77, 86 ГПК України.
Оскільки права сторін на оскарження такої ухвали вказані статті не передбачають, то колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги ТОВ ВТП “АРГО” на ухвалу місцевого суду від 13.10.2006р., яка не підлягає оскарженню.
Ухвала Харківського апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягала оскарженню, відповідає вимогам Конституції України (ч.2 ст.6), де передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Керуючись статтями 106, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельного підприємства “АРГО” залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2006р. у справі №47/613-06 –без змін.
Головуючий, суддя М.В.Кузьменко
Суддя І.М.Васищак
Суддя В.М.Палій