ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 917/1780/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю. О.

за участю представників:

позивача - Нечитайло Л.О. (довіреність №35 від 13.02.13р.)

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства "Полтавський м`ясокомбінат", м. Полтава (вх. № 3329 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013р. по справі № 917/1780/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", м. Полтава

до Колективного підприємства "Полтавський м`ясокомбінат", м. Полтава

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1) ОСОБА_2, АДРЕСА_1; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полтавський м`ясокомбінат", м. Полтава

про стягнення 1112501,49 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року, позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» звернувся до господарського суду з позовом, та з урахуванням уточнень до нього, просить суд стягнути з Колективного підприємства «Полтавський м`ясокомбінат» заборгованості по договору кредитної лінії №12-КР від 24.02.2011р. в сумі 1112501,49 грн., з яких 931238,08 грн. заборгованості за кредитом, 31263, 41 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 150000грн. 00 коп. штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.10.2013 р. у справі №917/1780/13 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з Колективного підприємства "Полтавський м'ясокомбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк", 931238грн.08коп. заборгованості за кредитом, 31263грн.41коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 150000грн. 00 коп. штрафу 22250, 03 грн. судового збору.

Додатковим рішенням від 10.10.2013р. з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" стягнуто 1,38 грн. судового збору.

Відповідач не погодився з рішенням суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свою скаргу апелянт мотивує тим, що господарський суд прийняв рішення без урахування факту відсутності доказів надання кредитних коштів апелянту, відкриття поточного рахунку для перерахування цих коштів та відсутності відповідних документів в матеріалах справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.11.2013р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2013р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2013р., розгляд даної справи відкладено на 10.12.2013р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

28.11.2013р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просить рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013р. залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

У судове засідання 10.12.2013 р. представник апелянта та третіх осіб не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2011 року Між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк" (позивачем) та Колективним підприємством "Полтавський м'ясокомбінат" (відповідачем) укладено договір кредитної лінії № 12-КР. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, банк відкриває кредитну лінію і надає відповідачу (позичальнику) кредити, загальний розмір яких не перевищує 600000,00 грн. Позичальник повертає банку кредити та сплачує проценти за користування кредитами на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору сторонами визначено, що термін закінчення дії кредитної лінії за цим договором - 22.02.2013р. Строки користування кредитами встановлюються угодами Сторін до цього договору і не можуть перевищувати строку дії кредитної лінії. Договором також встановлено графік повернення банку кредит.(а.с.9 т.1)

Додатковими угодами від 15.03.2011 року та від 01.04.2011 року сторони підняли ліміт кредитної лінії, який з 01.04.2011р. становив 1350000,00 грн., та визначили новий графік повернення кредиту (а.с.14, 15).

Відповідно до п. 3.1 договору, банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для видачі кредиту та надає позичальнику кредити шляхом переказу грошей на його поточний рахунок, відкритий в банку або іншим шляхом у сумах, що передбачені угодами сторін цього договору протягом двох банківських днів після укладення і підписання відповідної угоди.

У період з 25.02.2011р. по 19.04.2011р. між сторонами укладено 7 (сім) угод - № 01/12-Кр від 25.02.2011р., № 02/12-КР від 28.02.2011р., № 03/12-КР від 15.03.2011р., № 04/12- КР від 05.04.2011р., № 05/12- КР від 08.04.2011р., № 06/12- КР від 11.04.2011р., № 07/12- КР від 19.04.2011р., відповідно до яких відповідачу відкрито сім позичкових рахунків, на які позивачем перераховані кредитні кошти.

В пункті 1 вказаних угод зазначено, що згідно умов Угоди, Банк надає позичальнику відповідний транш шляхом переказу суми кредиту на поточний рахунок позичальника №26005100301101, відкритий в Банку для поповнення обігових коштів позичальника.

Відкриття вказаного поточного рахунку відповідача підтверджується заявою останнього від 11.02.2011р., розпорядженням банку від 14.02.2011р., договором банківського рахунку № 301 від 14.02.2011р. (а.с.96, 185-187 т.1).

Проте, звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість тільки за угодами від 28.02.2011р., від 15.03.2011р., від 05.04.2011р.

За вказаними угодами позивач видав відповідачу кредит на загальну суму 1220000,00 грн., що підтверджується розпорядженнями банку № 1158 від 28.02.2011р, № 1229 від 15.03.2011р, № 1313 від 05.04.2011р. (а.с.67, 72, 77); меморіальними ордерами № авт/402640 від 28.02.2011р., № авт/411454 від 15.03.2011р., № авт/425110 від 05.04.2011р. та відповідними виписками з банківського рахунку обліку кредиту (а.с. 68-69, 73-74, 78-80).

З умов кредитного договору та додаткових угод до нього вбачається, що забезпечення зобов`язань позичальника за цим договором є неустойка, договір поруки №12-П від 24.02.2011р. та додаткові угоди до нього, договір поруки №13-П від 01.04.2011р., договір застави №12-З від 24.02.2011р. та додаткова угода до нього, іпотечний договір №13-З.

У письмових поясненнях позивача від 20.09.2013р. №45, наданих суду першої інстанції вказано, що заходи погашення кредитного боргу на підставі вищевказаних договорів не проводились, відповідачем даний факт не спростовано, відповідні документи в матеріалах справи відсутні.

В позові банк зазначив, що відповідач порушив умови кредитного договору №12-КР від 24.02.2011р., у строк передбачений п. 1.2 договору кредитні кошти не повернув, що і стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених справ шляхом стягнення з відповідача суми боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Полтавської області вказав, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

З таким висновком погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Параграфом 1 «Позика» глави 71, зокрема статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Обов`язок позичальника повернути кошти встановлено у статті 1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України врегульовано обов'язок сторони договору виконувати умови договору належним чином, відповідно умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи, що умовами договору передбачено обов'язок позичальника повернути кредитні кошти у строк до 22.02.2013р., а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували повернення відповідачем цих коштів у встановлений умовами договору строк, колегія суддів вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 931238,08 грн. заборгованості за кредитом, законними та обґрунтованими.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені і штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським кодексом України, зокрема ч.2 ст. 343, передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 5.1 Договору сторони врегулювали, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або сплату процентів за користування кредитами, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 15 % від загальної суми простроченої заборгованості на день її виникнення.

Згідно розрахунку пені наданого позивачем до уточненої позовної заяви, позивачем нарахована пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ на час прострочення, за період з 05.06.2013р. по 05.09.2013р., яка становить 31263,41 грн. Вказаний розрахунок перевірено колегією суддів та встановлено його правомірність.

Позивачем також правомірно нараховано штраф у розмірі 150000,00 грн., виходячи з передбаченого умовами договору розміру - 15%, та суми заборгованості на час подання позову - 1000000,00 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду стосовно можливості, визначеної нормами чинного законодавства, одночасного нарахування в якості санкцій - пені та штрафу, крім того, що умовами договору, зокрема п.5.1 передбачена така можливість.

Згідно приписів статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 цього кодексу передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що п. 3.1 кредитного договору №12-КР передбачено, що банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для видачі кредиту та надає позичальнику кредити шляхом переказу грошей на його поточний рахунок, відкритий в банку або іншим шляхом у сумах, що передбачені угодами Сторін цього договору протягом двох банківських днів після укладання і підписання відповідної угоди. Враховуючи, що кредитна лінія передбачає отримання позичальником кредитів, загальна сума яких не перевищує встановленого договором ліміту, для надання кожного траншу повинна укладатись окрема угода, де в тому числі зазначається № відкритого позичкового рахунку та сума траншу, як це передбачено п 3.1 договору. Копії укладених з відповідачем угод, розпорядження банку та меморіальні ордери про перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку, вказаного у відповідній угоді та поточний рахунок відповідача, роздруківки руху котів по кожному позичковому рахунку надані позивачем до матеріалів справи та враховані судом при прийняття оскаржуваного рішення (а.с. 61 - 95 т.1). Поточний рахунок, на який відповідно до вищевказаних документів надходили кредитні кошти з позичкових рахунків було відкрито відповідачу по договору банківського рахунку №301 від 14.02.2011р. В підтвердження зазначеного, позивачем до матеріалів справи надано копії заяви про відкриття поточного рахунку з відмітками банку (а.с. 96 т.1) та договір банківського рахунку (а.с. 185 т.1).

Отже доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі стосовно відсутності фактів, які б підтверджували перерахування відповідачу кредитних коштів та відкриття позивачем поточного рахунку для перерахування кредитних коштів, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та ним не спростовані.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи, на підставі чого, рішення господарського суду у справі № 917/1780/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Полтавський м`ясо комбінат», м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.10.2013р. по справі №917/1780/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 12.12.2013р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов