Справа № 914/2811/2012
Провадження № 22ц/779/2826/2013
Категорія 5
Головуючий у І інстанції Боднарук М.В.
Суддя-доповідач Беркій О.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.,
суддів: Малєєва А.Ю., Шишка А.І.,
секретаря Лисак І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Шевченківської сільської ради про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Снятинського районного суду від 24 жовтня 2012 року,-
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до Шевченківської сільської ради про визнання за ними права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що спірне будинковолодіння відносилося до суспільної групи - «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка померла в 2008 році і кожному з них майно належало по ? частці, частку ОСОБА_6 успадкували її батьки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Посилаючись на те, що на спірне будинковолодіння відсутній правовстановлюючий документ, а тому вони не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину, на підставі ст. 392 ЦК України просили позов задовольнити.
Рішенням Снятинського районного суду від 24 жовтня 2012 року позов задоволено та визнано за ОСОБА_2 та за ОСОБА_3 право власності по 3/8 частин житлового будинку з господарськими будівлями, а за ОСОБА_4 право власності на 2/8 частин житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.
ОСОБА_5, посилаючись на те, що зазначеним рішенням вирішено питання про його права та обов'язки, подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом було розглянуто справу без його участі, про судове засідання його ніхто не повідомляв, хоча рішенням суду порушено його право власності на спірне будинковолодіння.
Так, вказує, що власником спірного будинковолодіння була ОСОБА_7, якою 08 серпня 1981 року було посвідчено заповіт на його користь, відповідно до якого 29 квітня 1982 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складалося з жилого будинку в с. Зібранівка Снятинського району згідно довідки Шевченківської сільської ради від 28 квітня 1982 року.
Зазначає, що позивачі з його дозволу проживали в даному будинковолодінні з 1985 року. У 2012 році ОСОБА_2, який є його братом заборонив йому приходити до будинку та користуватися садом.
07 жовтня 2013 року йому було відмовлено у державній реєстрації права власності, оскільки заявлене право вже зареєстроване в Реєстрі прав власності на підставі рішення суду.
Посилаючись на те, що спірне будинковолодіння він успадкував на законних підставах та є його власником, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_5, його представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу підтримали по вищенаведених мотивах.
ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представники Шевченківської сільської ради в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду належним чином повідомлялися.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі є єдиними спадкоємцями спірного будинковолодіння, мають намір прийняти спадщину, однак через відсутність правовстановлюючих документів на будинковолодіння не можуть цього зробити, а тому на підставі ст. 392 ЦК України право власності слід визнати за ними в судовому порядку.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначивши в рішенні про те, що спірний будинок належав до суспільної групи «колгоспний двір», його членам по ? частині і позивачі є єдиними спадкоємцями спірного майна, не встановив хто був власником спадкового майна і після смерті кого відкрилася спадщина, коло спадкоємців, які прийняли спадщину та законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року.
В матеріалах справи відсутня обґрунтована постанова про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, суд зазначивши, що майно відноситься до суспільної групи «колгоспний двір» і станом на 15 квітня 1991 року в господарстві були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'ясував та не перевірив підстав виникнення права власності у позивачів.
Згідно представлених в засідання апеляційного суду довідок Шевченківської сільської ради вбачається, що в ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, в користуванні були житловий будинок площею 50 кв. м., 1952 року побудови та земельна ділянка площею 0,48 га.
08 серпня 1981 року ОСОБА_7 склала заповіт, на підставі якого все належне їй на день смерті майно заповіла ОСОБА_5 (а.с.42-43).
29 квітня 1982 року державним нотаріусом Снятинської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого він успадкував майно, яке складалося з жилого будинку, що знаходився в с. Зібранівка Снятинського району згідно довідки Шевченківської сільської ради від 28 квітня 1982 року за №94 та зареєстрованого в погосподарській книзі під №498, житловою площею 32 кв. м.
З матеріалів справи вбачається, що позов заявлено позивачами тільки до Шевченківської сільської ради, при цьому ОСОБА_5 до участі в розгляді справі не залучався, хоча за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом спірний будинок належить йому на праві власності.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_5
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити апелянта до участі в справі та вирішити спір як суд першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Снятинського районного суду від 24 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Шевченківської сільської ради про визнання за ОСОБА_2 та за ОСОБА_3 за кожним право власності по 3/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями, а за ОСОБА_4 - 2/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.
Головуюча О.Ю. Беркій
Судді: А.Ю. Малєєв
А.І. Шишко