Номер провадження № 22-ц/785/5399/13

Головуючий у першій інстанції Швець В.М.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,

суддів Заїкіна А.П., Гірняк Л.А.,

при секретарі Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Ізмаїльської міської ради Одеської області до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про знесення самовільного самочинного будівництва,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2006 року Ізмаїльська міська рада Одеської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання знести самочинну будівлю - тамбур розміром 1,8 м х 3м, за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача посилалась на те, що позивач допустила самочинне будівництво, за що була притягнута до адміністративної відповідальності, добровільно знести самочинну споруду відмовляється.

Відповідач та її представник позов не визнали, посилаючись на законність придбання веранди, на тотожність веранди і тамбуру, та на факт влаштування тамбуру в межах площі веранди.

Третя особа ОСОБА_3 та прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2013 року позовні вимоги Ізмаїльської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про зобов'язання знесення самочинного будівництва задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду від 08 квітня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд 1-ої інстанції виходив з того, що відповідач допустила самочинне будівництво, земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно відповідача, належить територіальній громаді, а тому тамбур підлягає знесенню за позовом Ізмаїльської міської ради.

Однак судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду 1-ої інстанції не відповідають обставинам справи, вказують на неправильне застосування норм матеріального права, зроблені з порушенням норм процесуального права, що згідно з п.п.1,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

За змістом ст. 321ч.1 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності зі ст. 376 ЦК України житловий будинок…інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом тільки у випадку, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил…У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. І тільки, якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Із матеріалів справи та із досліджених апеляційним судом матеріалів, наданих приватним нотаріусом, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 є співвласниками (по 1\2 частині) домоволодіння по АДРЕСА_1; ОСОБА_2 за договором дарування від 25 травня 2006 року придбала 1\2 частину житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, яке в цілому складається із: літ. А - будинок житловий глинобитний житловою площею 19,7 кв.м загальною площею 40 кв. м, літ. «Б» будинок житловий глинобитний житловою площею 32,2 кв.м загальною площею 65,5 кв. м, літ. В,Г- сараї, літ. Д- підвал, надвірні споруди, розташовані на земельній ділянці 229 кв.м. Згідно з матеріалами справи у користуванні відповідача знаходиться будинок літ. «Б». За витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» наданого ОСОБА_5 для відчуження відповідачу 1\2 частки, житловий будинок літ. «Б» складається із прим. № 1,2 - жилі, № 3 - кухня, № 4 - коридор, № 5 - санвузол, № 6 житлова, № 1 - веранда. Відтак посилання відповідача на те, що веранда придбана нею за договором дарування на законних підставах є обґрунтованим, а висновки суду помилковими.(а.с.36-38,27-28,33,294,295,295зв.) Договір дарування в частині придбання відповідачем веранди недійсним у судовому порядку не визнавався.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи від 06.06.2011р. фактична загальна площа приміщень, що на теперішній час перебувають у володінні та користуванні ОСОБА_2 складають лише 60,2 кв. м, що на 5,3 кв. м менше ніж зазначено в експлікації ( придбано за договором дарування 65,5 кв. м); приміщення № 1 прибудови літ. «Б» на час проведення КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» технічної інвентаризації відповідало визначенням тамбуру та веранди. Експертом також встановлено, що відповідачем виконано перепланування в результаті чого у будинку було демонтовано частину стіни з дверним та віконними блоками, яка розділяла приміщення № 1 та № 4, внаслідок чого порушено вимоги п.2.14 ДБН В.2.2-15-2005, оскільки входи в житлові кімнати відділяє лише двоє дверей, для подальшої експлуатації необхідно виконати заходи по відтворенню частини стіни між приміщеннями № 1 і № 4; та усі приміщення? у тому числі тамбур, розташовані нижче планувальної позначки земельної ділянки, що не відповідає вимогам п. 2.16 ДБН, і для подальшої експлуатації необхідно виконати заходи по унеможливленню потрапляння зливних вод в приміщення будівлі. В цілому прибудова (тамбур) після усунення вказаних порушень може експлуатуватись за призначенням. Наявність погіршення технічного стану будинку в цілому, інших порушень та негативного впливу на частину нерухомого майна співвласника ОСОБА_3 із висновку експерта не вбачається, і таких доказів позивачем суду не надано.(а.с.96-102)

За роз'ясненням Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) (п.п.22-25) знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка допустила істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК). Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом .. органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову… Відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

За поясненням відповідача нею було здійснено перебудування приміщення дерев'яної веранди в приміщення цегляного тамбуру в тих же самих межах і тої ж самої площі - 5,3 кв. м, яке було придбане нею за договором дарування. Із матеріалів справи вбачається, що відповідача 04 вересня 2006 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за зведення тамбуру площею 5,3 кв.м. (а.с.11-12) 06 вересня 2006 року міська інспекція ДАБК надала відповідачу припис, яким запропонувала їй здійснити знесення цегляної стіни та дверного блоку, тобто зведеного нею на місці веранди тамбуру. Інспекція ДАБК не пропонувала відповідачу здійснити перебудову, повернення до попереднього стану, тобто привести будинок у відповідність до проекту. (а.с.5) Доказів того, що здійснення перебудови є неможливим, і що відповідач від здійснення перебудови ухиляється в матеріалах справи немає. Окрім того, позивачем не з'ясовано і не надано суду належних та достатніх доказів істотності відхилення від проекту забудови зведеного на місці веранди спірного тамбуру, істотності відхилення під час перепланування і реконструкції від вимог будівельних норм і правил, від санітарно-технічних вимог і правил експлуатації, наявності впливу на міцність і безпечність будинку. Беззаперечних доказів порушення відповідачем суспільних інтересів та інтересів інших осіб, зокрема співвласника домоволодіння по матеріалам справи також не вбачається. Докази надані ОСОБА_3 стосуються іншого, уже розглянутого судом спору та тих приміщень, що були знесені.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що позов Ізмаїльською міською радою до ОСОБА_2 про знесення тамбуру подано до суду передчасно.

Посилання суду в мотивувальній частині на наявність самочинного будівництва, на лист КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо анулювання запису в технічному паспорті про самочинне будівництво, на те, що притягненням відповідача до адміністративної відповідальності встановлено факт самочинного будівництва не можуть братися до уваги, оскільки вищевикладених висновків колегії суддів не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.2,309,313-314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 квітня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову Ізмаїльської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про зобов'язання знести тамбур відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: Л.А. Гірняк

А.П. Заїкін