Справа № 22а -691.                                                Головуючий першої інстанції Маржина Т.В.

Категорія - 39.                                                Суддя-доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.

ПОСТАНОВА

Іменем   України

7 грудня 2006 року.                                                                          м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Кутової Т.З. й Давидової О.О.,

із секретарем судового засідання Варміш О.С, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою військової частини А 2709 переглянула постанову місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 вересня 2006 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2709 про визнання дій військової частини неправомірними і покладення обов'язку провести перерахунок виплати надбавки за безперервну військову службу, премії й грошової допомоги на оздоровлення.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-

установила:

8    серпня 2006 року ОСОБА_1 пред'явив зазначений адміністративний позов.

Його обґрунтовував тим, що з 5 серпня 1981 року у Збройних силах.

З 3 листопада і по цей час проходить військову службу у військовій частині А 2709. Відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 р має право на надбавку до грошового забезпечення за безперервну службу у розмірі 70 % від грошового забезпечення.

Проте, починаючи з травня 2003 року, вказана надбавка нараховувалась та виплачувалась не у повному обсязі, а, відповідно, не донараховувались премія й щорічна допомога на оздоровлення.

Посилаючись на наведені обставини просив визнати такі дії військової частини неправомірними й зобов'язати останню провести перерахунок виплати надбавки за безперервну військову службу, а також премії й грошової допомоги на оздоровлення. відповідно до перерахунку зазначеної надбавки.

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що усі виплати позивачеві проводяться у відповідності із чинним законодавством.

Постановою місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської облает і від 22 вересня 2006 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, військова частина А 2709 його оскаржила, просила скасувати й ухвалити нову постанову, якою у позові відмовити, оскільки висновки суду, щодо необхідності нараховувати та виплачувати позивачеві надбавку за безстрокову військову службу у розмірі 70% до грошового утримання, та, відповідно, перерахувати премію й щорічну допомогу на оздоровлення, суперечить положенням нормативно-правових актів, які регулюють виплату зазначеної надбавки.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову у позові.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд вважав, що право позивача на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою надбавки за безперервну службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" № 389 від 5 травня 2003 року (надалі - Указ).

Однак, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що у відповідності до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду і ухвалення нової постанови.

Так, названим Указом, Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

З аналізу зазначених положень випливає висновок про те, що Міністр оборони України встановлює вказану надбавку в межах, встановлених граничних розмірів, та в залежності від асигнувань, які передбачаються на утримання Збройних Сил України Законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

На виконання Указу, Міністр оборони України у межах своїх повноважень видав наказ від 26 травня 2003 р. № 149, яким затвердив Інструкцію про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу, де зазначив, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра.

Судом встановлено, що з 5 серпня 1981 року і до цього часу позивач проходить військову службу, останнім часом у відповідача.

Станом на 01 травня 2003 р. стаж його безперервної військової служби становив більше 20 років.

Позивачеві щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу. При цьому, за жовтень-грудень 2004 року, березень-грудень 2005 року у максимально приближеному до граничного розміру, а за інші місяці - в менших розмірах (а.с. -7), відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих тим в межах його повноважень.

Виходячи з наведеного, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачеві в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу.

Тому підстав для нарахування йому надбавки за безперервну військову служб}. виходячи з встановлених Указом граничних її розмірів, а, відповідно, і збільшених премії та грошової допомоги на оздоровлення, немає, а твердження ОСОБА_1, про наявність у відповідача такого обов'язку є помилковим.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 є необгрунтованим і не підлягав задоволенню.

Оскільки постанова місцевого суду суперечить викладеному, то її слід скасувати й постановити нову постанову, якою у позові відмовити.

Керуючись статтями 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу командира військової частини А 2709 задовольнити. Постанову місцевого Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 вересня 2006 року скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у позові до військової частини А 2709 про визнання дій військової частини неправомірними й покладення обов'язку провести перерахунок виплати надбавки за безперервну військову службу, премії й грошової допомоги на оздоровлення.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.