12.12.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/2866/2013 Головуючий в першій
Категорія 37 інстанції Кукурекін К.В.
Доповідач в апеляційній
інстанції Андрейченко А.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Андрейченко А.А.,
суддів - Моцного М.В., Саліхова В.В.,
за участю
секретаря - Сидорук М.А.,
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача
ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
представників відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 19 липня 2013 року по цивільної справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_10, до ОСОБА_8, третя особа - Шоста Севастопольська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2011 року позивачі звернулися до суду з позовом про усунення відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати за ОСОБА_3, а також неповнолітніми ОСОБА_9 та ОСОБА_10 право власності на спадкове майно у вигляді 1/6 частки будинку АДРЕСА_1 за кожним.
Вимоги позову мотивовані тим, що спадкодавцю ОСОБА_11 на праві спільної сумісної власності належав будинок АДРЕСА_1, придбаний за час спільного проживання однією родиною з ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 03.09.1999 року. Спадкоємцями ОСОБА_11 за законом є малолітні діти - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, від імені та в інтересах яких діє їхній батько - ОСОБА_4, а також батьки спадкодавця - ОСОБА_3 та ОСОБА_8.
Відповідач життям дочки не цікавилася, не спілкувалася, знаючи про важку хворобу дочки - рак, що вимагала дорогого лікування, і про її тяжкий фізичний та матеріальний стан, не надавала ніякої допомоги у догляді та лікуванні. На неодноразові прохання про допомогу відповідала відмовою, ігнорувала. Про померлу дбали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідач не приймала участі в організації похорон, похованням займалися ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за власні кошти, на похоронах ОСОБА_8 також присутні не була.
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 19 липня 2013 року позов задоволений частково. Постановлено усунути ОСОБА_8 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3. В решті позову про визнання за ОСОБА_3, неповнолітніми ОСОБА_9 та ОСОБА_3 право власності на спадкове майно у вигляді 1/6 частки будинку АДРЕСА_1 за кожним відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що висновки суду про те, що померла ОСОБА_11 хворіла на тяжке онкологічне захворювання, була у безпорадному стані та потребувала стороннього догляду, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в довідці про причину смерті зазначено, що остання померла від гострої енцефалопатії Гайє-Верніке, що є різновидністю алкогольної енцефалопатії, яка виникає в третій стадії хронічного алкоголізму, і не є онкологічним захворюванням.
Також зазначає, що матеріали справи не містять доказів, а саме будь яких медичних документів, які б підтверджували, що померла ОСОБА_11 хворіла на онкологічне захворювання, знаходилася на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні. Висновок суду щодо встановлення факту тривалої хвороби ОСОБА_11 в період з жовтня 2010р. по березень 2011р. належними доказами не підтверджений, а заснований лише на показаннях позивачів, в той час як після захворювання гострою енцефалопатією Гайє-Верніке смерть наступає через 3-6 днів.
Крім того, позивачами не надано доказів того, що відповідач, яка є пенсіонером за віком, проживає у Російській Федерації, мала можливість надавати допомогу, знала про хворобу і смерть дочки і свідомо ухилялася від надання допомоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Однак оскаржуване рішення суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає.
Постановляючи рішення про задоволення позовної вимоги щодо усунення відповідача від права на спадкування, суд першої інстанції виходив із доведеності факту тяжкої хвороби спадкодавця, внаслідок якої остання потребувала стороннього догляду, та факту ухилення відповідача від надання допомоги.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 від гострої енцелофалопатії Гайє-Верніке померла ОСОБА_11, спадкоємцями після смерті якої є її двоє малолітніх дітей, а також батьки - ОСОБА_3(позивач) і ОСОБА_8 (відповідач).
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може біти усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту зазначеної норми, має значення сукупність зазначених обставин, тобто суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен був встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через тяжку хворобу і потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадкування.
При вирішенні справи суд не встановив сукупність фактів, чи був стан спадкодавця безпорадним, чи мали місце винні дії (умисні дії чи бездіяльність) відповідача, усвідомлення нею свого обов'язку, можливості його виконання і факт не вчинення цих дій. Не з'ясоване також питання, чи потребував спадкодавець допомоги від відповідача за умови отримання її від інших осіб, чи мав відповідач матеріальну чи фізичну змогу на надання допомоги.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Між тим, позивачами не надано жодного доказу у підтвердження обставин, якими вони обґрунтовували свої позовні вимоги. Показання свідка ОСОБА_3, який також є позивачем у справі і одним із спадкоємців, таким безперечним доказом (належним і допустимим) не є.
Доводи позивачів і зазначення у рішенні суду першої інстанції про те, що таким доказом є рішення апеляційного суду м. Севастополя від 18.03.2013 року, яким встановлено, що відповідач виїхала з м. Севастополя у 1999 році у Російську Федерацію, з родиною доньки ОСОБА_11 не спілкувалася, участі у житті спадкодавця не приймала, ОСОБА_11 в період хвороби з жовтня 2010 року перебувала у безпорадному стані, вимагала постійного стороннього догляду, при зверненні позивачів до відповідача з проханням з проханням надати допомогу, остання відповідала відмовою - безпідставні з наступних підстав. В зазначеному рішенні апеляційного суду таких обставин не встановлено, виходячи з його змісту, і крім того, оскільки це не було предметом розгляду. Цим рішенням встановлений факт набуття позивачем ОСОБА_4 права власності на ? частину житлового будинку, що є спадковим майном, внаслідок спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_11 однією сім'єю і трудової участі у придбанні будинку відповідно до норм Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року і відповідних норм КпШС (а.с. 126-129).
За таких обставин, відповідно до п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про усунення відповідача від права на спадкування підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Керуючись ст. ст. 303-317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_8 - ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 19 липня 2013 року скасувати в частині задоволення позову про усунення ОСОБА_8 від права на спадкування.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову про усунення ОСОБА_8 від права на спадкування ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 судові витрати у сумі 114,70грн. по 57,35 грн. з кожного.
В інший частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий /підпис/ А.А.Андрейченко
Судді /підпис/ В.В.Саліхов
/підпис/ М.В.Моцний
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного
суду м.Севастополя А.А. Андрейченко