31.10.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/797/2645/2013 Головуючий в першій
Категорія 27 інстанції Шкірай М.І.
Доповідач в апеляційній
інстанції Андрейченко А.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Андрейченко А.А.,
суддів - Саліхова В.В., Моцного М.В.,
за участю:
секретаря - Лашкевич Н.О.,
представника позивача - Соменка С.П.,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 25 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А:
у липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №8807С37 в сумі 97 877,96 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 28.09.2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №8807С37, згідно якому позивач надав відповідачу кредит в сумі 320 000 грн., з кінцевим терміном погашення 28.09.2014 року.
В забезпечення виконання зобов'язання за договором сторони уклали іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав в іпотеку банка трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Оскільки свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 виконувала неналежно, рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 09.04.2009 року був задоволений позов ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 337 538,71 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - вищевказану квартиру. Однак отриманих від продажу квартири коштів не вистачило для погашення в повному обсязі заборгованості перед банком, у зв'язку з чим банк просив суд стягнути заборгованість, яка станом на 06.02.2013 року складає 91 877,96 грн., з яких - заборгованість за кредитом - 51025,24 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом - 83,14 грн., та пеня - 40 769,58 грн.
Заочним рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 25 квітня 2013 року позов задоволений, з ОСОБА_5 на користь банка стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 97 877грн. Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 19 вересня 2013 року заява представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду від 25.04.2013 року залишена без задоволення.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Зокрема, апелянт зазначає, що згідно з рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 01.04.2009 року відповідач ОСОБА_5 30.09.2010 року сплатила суму заборгованості в розмірі 336 408,71грн., а також за вимогою банку - додатково нараховані проценти в сумі 23,81грн., у зв'язку з чим зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинено його виконанням.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції фактично двічі стягнув з відповідача пеню, оскільки згідно рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 01.04.2009 року з ОСОБА_5 стягнута пеня за несвоєчасну сплату сум заборгованості за основним боргом, процентами за користування кредитом у розмірі 6020,03 грн.
Також зазначає, що суд не застосував строк позовної давності, хоча таке клопотання заявлялось відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржуване рішення суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором №8807с37.
Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Згідно з ч.4 ст.591 ЦК України якщо сума, отримана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право одержати суму, що недостатня, з іншого майна боржника в порядку черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про іпотеку» якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», та відповідачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №8807С37, згідно якому банк надав ОСОБА_5 кредит в сумі 320 000 грн. для оплати поточних потреб, з кінцевою датою погашення 28 вересня 2014 року, а відповідач зобов'язалася сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної ставки, яка визначається наступним чином: ставка НБУ + 10,5 % річних, але не менше 18,5 % річних (2.2.1. кредитного договору а.с.4-8).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 28.09.2007 року між банком та ОСОБА_6, як майновим поручителем, і ОСОБА_5, був укладений іпотечний договір №8807Z41, згідно умов якого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 передали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належала їм на праві загальної часткової власності(а.с.16-18).
Оскільки свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 виконувала неналежно, суму кредиту в установленому порядку не погашала, проценти за його користування та пеню, нараховану за порушення строків погашення кредиту, зазначених у графіку погашення кредиту, процентів та інших платежів за кредитним договором не сплачувала, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 01 квітня 2009 року з ОСОБА_5 стягнута заборгованість за кредитним договором в сумі 335 808,71 грн., в тому числі: за основним боргом - 285 714,32 грн., за процентами - 44 074,36 грн., по сплаті пені за несвоєчасну сплату сум заборгованості за основним боргом і процентами за користування кредитом - 6 020,03 грн., шляхом звернення стягнення на вищезазначену квартиру (а.с.19).
Реалізація предмета іпотеки проводилася шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження".
З наданих ОСОБА_5 копій квитанцій від 30.09.2010 року вбачається, що остання в рахунок погашення основного боргу за кредитним договором сплатила суму в розмірі 231 166,08 грн., та в рахунок погашення нарахованих процентів за цим договором - суми в розмірах 105 242,63 грн. та 23,81 грн. (а.с.77-79).
В результаті продажу квартири були одержані кошти для погашення заборгованості, однак отриманої суми не вистачило для погашення заборгованості відповідача за кредитним договором в повному обсязі, при цьому кредитний договір не був розірваний, на залишок заборгованості позивачем були нараховані проценти та пеня.
За таких обставин є необґрунтованими зазначені вище доводи апеляційної скарги про припинення зобов'язання погашенням 30.09.2010 року стягнутої рішенням суду заборгованості.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості станом на 06.02.2013 року борг ОСОБА_5 за кредитним договором складає 91877,96 грн., з яких - 51025,24 грн. сума простроченої заборгованості за кредитом, 83,14 грн. - сума боргу за несплаченими процентами, та 40769,58 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів (а.с.24).
При цьому пеня в сумі 40769,58 грн. нарахована за період з 18.12.2007 року по 29.03.2010 року (а.с. 25).
Між тим, за період з 18.12.2007 року по 01.04.2009 року за несвоєчасну сплату кредиту та процентів пеня стягнута з відповідача рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 01 квітня 2009 року.
Крім того, з позовною вимогою про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів, банк звернувся 20.07.2012 року (а.с.2), тобто після спливу строку позовної давності, встановленої ч.2 ст.258 ЦК України.
Частинами 1,2 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд не прийняв до уваги зазначених обставин щодо подвійного стягнення пені.
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції також не прийняв до уваги доводи відповідача щодо строку спливу позовної давності для стягнення пені, правила статті 258 ЦК України не застосував, в зв'язку з чим рішення суду не може бути визнано законним, обґрунтованим та відповідно до п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Судові витрати позивача відповідно до ст. 88 ЦПК підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303 - 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
апеляційну скаргу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Заочне рішення Балаклавського районного суду міста Севастополя від 25 квітня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитом в сумі 51 025, 24 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 83,14 грн., а всього 51 108,38 грн.
В задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_5 пені в сумі 40 769,58 грн. Публічному акціонерному товариству „Державний експортно-імпортний банк України" відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" судові витрати в сумі 308,96 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.
Головуючий /підпис/ А.А.Андрейченко
Судді /підпис/ М.В.Моцний
/підпис/ В.В.Саліхов
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного
суду м.Севастополя А.А. Андрейченко