КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2603/2841/12 (2а-529/12) Головуючий у 1-й інстанції: Журавська О.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 ( далі - позивач) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз.4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року - скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись Рішенням Конституційного суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, зазначив, що суди загальної юрисдикції під час вирішення справ щодо соціального захисту населення повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус ліквідатора наслідків аварії Чорнобильської катастрофи і віднесений до 2 категорії.

Згідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внаслідок чого право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення було звужено.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказане положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» було визнано неконституційним, а тому Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в попередній редакції.

Конституційний Суд України зазначив, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Всупереч ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась в меншому розмірі, що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неправильно визначено норми матеріального права, які підлягають застосуванню та порушено принцип пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відповідач неправомірно виплачував позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 48 зазначеного Закону.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли у 2011 році, тобто до прийняття Конституційним судом рішення від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким керувався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постанові Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 , яка набрала чинності 23 липня 2011 року, серед переліку статей Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплати за якими підлягають здійсненню у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, не міститься.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, чим порушено вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що постанова Деснянського районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 183-2, 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову районного суду міста Києва від 11 травня 2012 року - скасувати.

Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації щодо нарахування ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації нарахувати ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2011 рік, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнати неправомірними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2011 рік, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та відповідно до ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.