ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 грудня 2006 р.

№ 18/11/4143

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Товариства з обмеженою

                                                            відповідальністю “Вітам”

на                    ухвалу Житомирського апеляційного

                    господарського суду від 19.09.2006р.

у справі          №18/11/4143

за позовом     Малого приватного підприємства “СЕА”

до                     1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Електронні системи”;

                    2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітам”

про                      визнання недійсним договору купівлі-продажу №27 від 01.07.2002р.,

за участю представників сторін:

від позивача: Завойська Т.В. (копія довіреності у справі),

від відповідача 1: не з’явився,

від відповідача 2: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. (головуючий, суддя Щепанська Г.А., судді Веденяпін О.А., Вечірко І.О.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Вітам” у прийнятті до провадження апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.08.2006р. у справі №18/11/4143 про призначення справи до розгляду у судове засідання.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на приписи ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України  ухвала суду першої інстанції оскарженню  не підлягає.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач 2 –ТОВ “Вітам” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати та направити апеляційну скаргу ТОВ “Вітам” для її розгляду Житомирському апеляційному господарському суду.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу ТОВ “Вітам” в якому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін,  а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.

Колегія суддів, приймаючи до уваги, що в силу положень ч.2 ст.11113 ГПК України, касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскаржуваного судового  акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами ст.129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 12 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ст.22 ГПК України (права та обов’язки сторін), сторони мають право оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим кодексом порядку.

В силу  статті 106 ГПК України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем 2 оскаржувалася в апеляційному порядку ухвала господарського суду Хмельницької області від 16.08.2006р. у справі №18/11/4143, якою справу було призначено до розгляду в засіданні господарського суду.

Права сторін на оскарження такої ухвали Господарський процесуальний кодекс України не передбачає.

Тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у прийнятті апеляційної скарги ТОВ “Вітам” на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.08.2006р. про призначення справи до розгляду, яка не підлягає оскарженню.

Ухвала  Житомирського апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду першої інстанції, яка не підлягала оскарженню, відповідає вимогам Конституції України (ч.2 ст.6), де передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Керуючись статтями 106, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів  

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітам” залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 19.09.2006р. у справі №18/11/4143  - без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

          Суддя                                                                                В.М.Палій