АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/3903/13 Головуючий 1-ї інстанції - Шаренко С.Л.
Справа № 2-74/11 Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: договірні
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 04» вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Костенко Т.М., Ларенка В.І.,
при секретарі: Попій Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна,-
ВСТАНОВИЛА:
09 лютого 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання права власності, в якому просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира).
В обґрунтування позову зазначив, що 11 липня 2001 року, з метою придбання квартири для проживання своєї доньки - ОСОБА_3, отримав за місцем своєї роботи - АТЗТ СП «Техноімпекс» позику в сумі 10 000,00 грн.
В жовтні 2001 року, в той час коли позивач перебував у відрядженні, ОСОБА_3 придбала вищезазначену квартиру та оформила право власності на своє ім'я. ОСОБА_1 на це своєї згоди не надавав.
Оскільки в подальшому чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_5 не надав згоди на переоформлення права власності на ім'я позивача, то він був вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідач ОСОБА_5 проти задоволення позовних вимог заперечував. 12 лютого 2004 року подав до суду зустрічний позов про розподіл сумісного майна подружжя та визнання права власності на одну другу частину квартири.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 лютого 2005 року, визнано частково недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6, який діяв від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_12, який діяв за погодженням батька ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений 08 жовтня 2001 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий номер 3559, в частині покупця ОСОБА_3, зазначивши покупцем ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 65,66, 100-104, том 1).
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 22 травня 2008 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2004 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 03 лютого 2005 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 122-124, том 1).
14 серпня та 27 жовтня 2008 року, під час нового розгляду справи, ОСОБА_1 позовні вимоги були уточнені. Він просив суд залучити до участі у справі в якості відповідачів ОСОБА_4, на користь якої ним здійснено відчуження квартири; визнати в частині покупця частково недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_6, який діяв від свого імені та як законний представник неповнолітнього ОСОБА_11, ОСОБА_12, який діяв за погодженням батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та ОСОБА_3, посвідчений 08 жовтня 2001 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, реєстровий номер 3559; визнати за ним право власності на квартиру та внести зміни в правовстановлюючі документи (а.с. 140-142, 180-183, том 1).
Також ОСОБА_5 було надано уточнення та доповнення зустрічних позовних вимог, в яких він просив визнати за ним право власності на одну другу частину спірної квартири та витребувати її з чужого незаконного володіння. Посилався на те, що квартира була придбана ним та ОСОБА_3 в шлюбі за 12 000,00 доларів США. Гроші на її придбання він займав у своїх знайомих.
ОСОБА_5 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 48,49 55, 134-135, том 2).
Відповідач ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали, проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 заперечували. Вказали, що спірна квартира була придбана за грошові кошти батька ОСОБА_3 - ОСОБА_1 Квартира була оформлена без відома ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3
Відповідач ОСОБА_4 та її представник проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 заперечували, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири та розпоряджалась належним їй майном у встановленому законом порядку.
Представник відповідача ОСОБА_2 також проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_2 набув право власності на цю квартиру за договором дарування від ОСОБА_13, яким вона була придбана за договором купівлі-продажу від 29 грудня 2010 року у ОСОБА_4 Зазначена квартира ним переобладнана.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8, зареєстрованого за № 3559, в частині покупця та визнання за ним права власності на квартиру, зобов'язанні КП «Харківське міське БТІ» внести зміни в правоустановчі документи. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9, зареєстрований за № 302 від 03 жовтня 2006 року. Визнано за ОСОБА_5 право власності на одну другу частину двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, в порядку розподілу сумісного майна подружжя. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 одну другу частину цієї квартири шляхом передачі цієї частини ОСОБА_5 Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 160, том 2).
Не погодившись з рішенням суду, представником ОСОБА_2 - ОСОБА_14 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано не було прийнято до уваги, що позивач повинен не лише довести незаконність набуття права власності, недобросовісність набувача, а й повинен надати суду безумовні докази на підтвердження свого права власності на це майно.
Не погодившись з рішенням суду, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_15 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 у повному обсязі. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи. ОСОБА_5 не доведено факт того, що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя. ОСОБА_1 надані письмові докази, що підтверджують факт придбання спірної квартири за рахунок грошових коштів, які були ним отримані у АТЗТ СП «Техноімпекс» за договором позики. Крім того, витребувавши одну другу частину квартири у добросовісного набувача, суд першої інстанції не узяв до уваги, що спірна квартира була реконструйована і на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 червня 2011 року право власності на неї було зареєстровано в державному реєстрі прав на нерухоме майно як на новостворене майно.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити. Посилалася на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають доказам, що містяться в матеріалах справи. Судом не встановлений факт придбання в період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 спірної квартири за рахунок сумісно нажитих грошових коштів та не враховано, що іншого джерела придбання квартири ніж грошові кошти її батька - ОСОБА_1, подружжя не мало. Крім того, не враховано, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем квартири, у зв'язку з чим, правові підстави для її витребування відсутні.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано було не прийнято до уваги, що спірна квартира переобладнана та фактично об'єкту, що був придбаний за вищевказаним договором купівлі-продажу, не існує.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_3 та її представник, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали.
ОСОБА_5 та його представник проти задоволення апеляційних скарг заперечували.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині покупця та визнання за ним права власності на квартиру, керувався тим, що позивач - ОСОБА_1 не надав переконливих доказів та не довід факт того, що саме ним була придбана для особистих потреб та потреб його сім'ї спірна квартира. Посилання на отримання позики для купівлі квартири в АТЗТ СП «Техноімпекс» не підтверджує того факту, що спірна квартира була придбана саме за грошові кошти, отримані за цим договором позики. Отримавши ці грошові кошти 11 липня 2001 року, ОСОБА_1 мав можливість ними розпорядитися на власний розсуд. Належних доказів придбання зазначеної квартири за грошові кошти ОСОБА_1 суду не надано.
Судова колегія погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зібраним по справі доказам та вимогам ст. 216 ЦК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 жовтня 1995 року по 10 лютого 2004 року (а.с. 16, том 1). Від шлюбу мають доньку ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В період шлюбу, за договором купівлі-продажу від 08 жовтня 2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 придбано квартиру АДРЕСА_1, та зареєстровано на ім'я останньої (а.с. 8, том 1). Продовж 2 років 6 місяців подружжя користувалося цією квартирою, тим самим реалізуючи своє право власності, сплачувало від свого імені всі належні платежі. ОСОБА_1 до припинення донькою - ОСОБА_3 шлюбно-сімейних стосунків з ОСОБА_5 будь-яких претензій на спірну квартиру не пред'являв, договір купівлі-продажу квартири, оформлений на ім'я ОСОБА_3, не оспорював.
Доводи ОСОБА_1 відносно того, що спірна квартира була придбана за рахунок його грошових коштів в розмірі 10 000,00 грн., отриманих ним в якості безвідсоткової позики в АТЗТ СП «Техноімпекс», були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм надана належна оцінка. Суд першої інстанції правильно керувався тим, що ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів, які підтверджують, що зазначену суму грошових коштів ним було вкладено саме в придбання спірної квартири. Також, не знайшов свого підтвердження й той факт, що ОСОБА_1 мав намір придбати цю квартиру та зареєструвати її на своє ім'я, оскільки перепон щодо реалізації права на оформлення квартири на своє ім'я він не мав.
Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що вони з ОСОБА_5 не мали коштів для придбання спірної квартири також не можуть бути визнанні підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки до розірвання шлюбу правове положення спірної квартири як сумісного майна подружжя, ніким не оспорювалось.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові підстави для визнання вищезазначеного договору купівлі-продажу квартири недійсним в частині покупця та визнання права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1 відсутні.
Рішення суду першої інстанції в зазначеній частині ухвалено у відповідності до зібраних по справі доказів, вимог матеріального та процесуального права.
Що ж стосується рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 03 жовтня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає його також законним та обґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, у зв'язку з чим у нього було відсутнє право на розпорядження квартирою.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 стосовно того, що ОСОБА_1 здійснив відчуження квартири на її користь в період, коли за рішенням суду від був її власником, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки ці судові рішення були скасовані в касаційному порядку (а.с. 122-124, том 1).
Таким чином, колегія суддів вважає, що зібрані по справі докази безспірно свідчать про те, що квартира АДРЕСА_1, була придбана в період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 8, 26, том 1).
Відповідно до вимог ст. 22 КоШС України, що діяв на час придбання сторонами квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_5 мав право на одну другу частку квартири, що була придбана за договором купівлі-продажу.
Разом з тим, під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, було встановлено, що ОСОБА_4 29 грудня 2010 року здійснила відчуження квартири по договору купівлі-продажу ОСОБА_13, який в подальшому за договором дарування подарував квартиру ОСОБА_2 (а.с. 142, 143, том 2).
Останній здійснив переобладнання зазначеної квартири.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 червня 2011 року за ОСОБА_2 визнано право власності на реконструйовану квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 49,6 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м.
10 серпня 2011 року було здійснено державну реєстрацію спірної квартири в КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» (а.с. 258, том 2).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначив, що після придбання зазначеної квартири він здійснив її дороговартісний ремонт та перепланування, у зв'язку з чим, змінився розмір як загальної, так й житлової площі. Станом на час розгляду справи квартира є однокімнатною, загальна площа якої становить 49,6 кв.м., житлова площа 17,4 кв.м. До переобладнання та ремонту загальна площа квартири становила 50,8 кв.м., а житлова 32,5 кв.м. (а.с. 4, 5 том 1). Зазначені обставини також підтверджуються наданими до суду апеляційної інстанції технічними паспортами, з яких вбачається факт переобладнання спірної квартири та зміни як загальної, так і житлової площі (а.с. 4, том 1, а.с. 257, 259, том 2).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що спірна квартира не може бути витребувана у добросовісного набувача, оскільки на період ухвалення рішення суду першої інстанції вона була капітально відремонтована та переобладнана. Таким чином, індивідуально визначене нерухоме майно - двокімнатна ізольована квартира, яка була придбана подружжям ОСОБА_5 в період шлюбу за договором купівлі-продажу, житловою площею 32,5 кв.м., загальною площею 50,8 кв.м., відсутня. (а.с. 8, том 1). У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для визнання права власності на одну другу частину цієї квартири за ОСОБА_5 та витребування її у ОСОБА_2
Разом з тим, колегія суддів вважає, що право ОСОБА_5 на отримання частки цієї квартири в порядку її поділу як спільного сумісного майна подружжя підлягає реалізації шляхом отримання грошової компенсації вартості однієї другої її частки. Оскільки такі позовні вимоги ОСОБА_5 не заявлялися, а вартість спірної квартири не визначалася, колегія суддів, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, не має правових підстав для стягнення грошової компенсації.
Таким чином, порушені права ОСОБА_5 підлягають відновленню шляхом звернення до суду з окремим позовом щодо стягнення грошової компенсації.
Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_5 не заперечував проти отримання грошової компенсації за належну йому одну другу частину спірної квартири. Колегією суддів надавався час для укладення мирової угоди, однак вона укладена так і не була.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на одну другу частину двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя та витребування цієї частини квартири з незаконного володіння ОСОБА_2
Відповідно до вимог п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів в цій частині ухвалює нове рішення, яким частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_5 та визнає за ним право на отримання грошової компенсації на одну другу частину квартири АДРЕСА_1 в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5
В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, ст.ст. 303, 304, 313, 316, 317, 319, п.3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року - змінити, скасувавши його в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на одну другу частину двокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1, в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя та витребування цієї частини квартири з чужого незаконного володіння - ОСОБА_2.
Позовні вимоги ОСОБА_5 в цій частині задовольнити частково, визнавши за ним право на отримання грошової компенсації вартості однієї другої частини квартири АДРЕСА_1, в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2012 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: