Категорія 46

Головуючий в I інстанції Арапіна Н.Є.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

__________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.

при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі на рішення Торезького міського суду від 07 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з 08 квітня 1989 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2. Від шлюбу вони мають двох дітей. З 08 квітня 1989 року позивач та її чоловік зареєструвались та стали проживати за адресою: АДРЕСА_2. На спільні з ОСОБА_2 кошти 30 листопада 1998 року позивач придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1., де стали сумісно проживати однією сім'єю з доньками, хоча прописані були за іншою адресою. 28 квітня 2007 року під час виконання трудових обов'язків у ОСОБА_2 стався обширний інфаркт міокарда, який згідно акту №1 від 18 квітня 2009 року визначений випадком на виробництві. Після нещасного випадку ОСОБА_2 перебував на обліку у відділення Фонду соціального страхування. 25 березня 2011 року ОСОБА_2 зареєструвався за адресою постійного проживання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. На звернення до відділення Фонду з приводу отримання одноразової грошової допомоги позивач 12 травня 2013 року отримала відмову. Позивач не може реалізувати своє право тому, що на день смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а вона за адресою: АДРЕСА_2. Фактично вони проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство, був спільний бюджет. Позивач просила суд встановити факт спільного проживання однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 з чоловіком ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 більш п'яти років (з 08 квітня 1989 року).

Рішенням Торезького міського суду від 07 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю задоволено повністю. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись з таким рішенням Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову. В обгрунтвання скарги зазначає, що позивачка та її чоловік були зареєстровані за різними адресами, що згідно діючого законодавства за відсутності поважних причин свідчить про те, що подружжя не вважається однією сім'єю. Доказів на підтвердження факту сумісного проживання з померлим чоловіком позивачка не надала. Постановами відділення Фонду доньці померлого, як утриманці, була призначена одноразова допомога.

В засідання апеляційного суду представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 29 листопада 2013 року (а.с. 78) і телефонограмою № 1559, зареєстрованою у відповідному порядку від 27 листопада 2013 року (а.с.76), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надано, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення 29 листопада 2013 року (а.с. 77) і телефонограмою № 1558, зареєстрованою у відповідному порядку від 27 листопада 2013 року (а.с.75), відповідно до заяви просила розглянути справу у її відсутність (а.с. 79), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та її чоловік ОСОБА_2 проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство та виховували двох дітей. Матеріалами справи встановлено існування сімейних стосунків між позивачем та ОСОБА_2, які спільно проживали до дня його смерті та були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитись.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, зареєстрованому 08 квітня 1989 року Розсипнянською селищною радою м. Тореза, актовий запис №8 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.6).

18 квітня 2009 року складено акт №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, який стався з ОСОБА_2 на ДП. «Шахта «Тернопільська» 28 квітня 2007 року о 19.00 год., діагноз за лікарняним листком або довідці лікувально-профілактичного закладу: обширний інфаркт міокарда (а.с.7-8).

Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 30 листопада 1998 року приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3, позивач є власником квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Відповідно до домової книги ОСОБА_2 з 25 березня 2011 року значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку зі смертю 12 червня 2012 року його знято з реєстрації, позивач з 16 лютого 2013 року значиться зареєстрованою за зазначеною адресою (а.с.11-13).

Згідно акту Розсипнянської селищної ради від 15 липня 2013 року позивач та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство та виховували доньку (а.с.15).

07 травня 2013 року згідно письмової відповіді відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі роз'яснено про те, що для отримання одноразової допомоги на сім'ю у зв'язку з втратою годувальника позивачу необхідно встановити факт спільного проживання з померлим ОСОБА_2, оскільки вони зареєстровані за різними адресами (а.с.9).

Отже, відповідно до положень статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 п.1 п. б ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону увагу звернув та дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 та загиблий ОСОБА_2 хоч і були зареєстровані за різними адресами, фактично проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1, були одружені, виховували спільну дитину та мали спільний бюджет.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка проживала окремо від померлого чоловіка спростовані матеріалами справи.

Інших доказів в обґрунтування скарги щодо окремого проживання позивачки та її померлого чоловіка не надано ні в суді першої інстанції , ні в апеляційному суді.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції у відповідності до норм ЦПК дав належну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі відхилити.

Рішення Торезького міського суду від 07 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: