УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1537/13Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"11" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого - суддіПритуленко О.В.,
суддів:Ломанової Л.О., Кустової І.В.,
при секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 жовтня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 та припинення права спільної часткової власності на вказану земельну ділянку.
У позові зазначила , що 30 грудня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу сторони придбали у власність в рівних частках вказану земельну ділянку площею 0,049 га з жилим будинком, розташованим на ній. Право власності на землю підтверджується державним актом, згідно якого цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Жилий будинок, розташований на земельній ділянці сторони знесли, прагнучі побудувати новий. Проте, після розірвання шлюбу у 2009 році відповідач не пускає її (позивача) на вказану земельну ділянку, у зв'язку з чим вона не має можливості користуватися власністю (побудувати будинок або продати належну їй частку).
Посилаючись на викладене, просила поділити землю в натурі.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 16 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
На зазначене рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в який посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову.
Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що до вирішення у встановленому законом порядку питання про поділ в натурі домоволодіння, розташованого на спірній земельній ділянці, поділ земельної ділянки не є можливим.
Крім того, апелянт зазначив, що право власника земельної ділянки на її поділ передбачене ст. 88 ЗК України, а можливість реального розділу спірної землі встановлена судовою експертизою, висновкам якої суд не надав належної правової оцінки.
Згідно частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що сторони по справі є співвласниками ( в рівних частках) будинку АДРЕСА_1 та спірної земельної ділянки площею 0,0490 гектара, за вказаною адресою, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 30.12.2005 року, витягом з Державного реєстру правочинів, Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 615420 (а.с. 4 - 6).
Як слідує з технічних паспортів на жилий будинок АДРЕСА_1, складених станом на 27.09.2005 року та 03 березня 2010 року, замість жилого будинку літер «А» загальною площею 53,3 кв.м, зведеного у 1958 році, на спірній земельній ділянці розташований жилий будинок літер «З», зведений у 2007 році, загальною площею 184,2 кв.м. Інші будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці (крім вбиральні літер «О») також побудовані (перебудовані) самовільно і зазначені в Технічному паспорті як самочинне будівництво.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_6 про поділ земельної ділянки, належної сторонам на праві спільної часткової власності, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами не вирішено питання про поділ об'єктів нерухомості, розташованих на спірній земельній ділянці. Отже, поділ землі в натурі з дотриманням прав кожного співвласника не уявляється можливим.
Такий висновок суду слід визнати правильним.
Згідно ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами.
У ч. 4 ст. 88 ЗК України зазначено, що учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Поділ земельної ділянки можна здійснити, якщо кожна з частин, отриманих після поділу, може стати індивідуальною ділянкою землі.
Безспірно встановлено, що позивачці на праві власності належить 1/2 частина спірної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.
Також встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2005 року за сторонами зареєстрований на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходився на вказаній земельній ділянці на час її придбання.
Як слідує з технічного паспорту на вказаний будинок, станом на 27 вересня 2005 року площа земельної ділянки, зайнятої житловим будинком і будівлями, становила 163 кв.м. Відповідно до технічного паспорту, складеного станом на 03 березня 2010 року, площа спірної земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та господарськими будівлями, становить 195 кв.м.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №81 від 10 червня 2013 року, складеного ТОВ «Кримська експертна служба», можливі три варіанти поділу спірної земельної ділянки відповідно до ідеальних часток сторін у праві власності, згідно яких позивачу та відповідачу запропоновано виділити у власність по 245 кв.м землі.
Зазначені варіанти поділу розроблені по матеріалам цивільної справи і без дослідження спірної земельної ділянки.
Визначивши належні співвласникам площі, які припадають на їх ідеальні частки, експерт, разом з тим, не зазначив усіх геометричних розмірів і місце розташування об'єктів нерухомості, які існують на спірній земельній ділянці, пославшись лише на те, що самовільно побудовані будівлі, споруди та прибудови не перешкоджають розробці варіантів порядку користування земельною ділянкою згідно діючого законодавства.
Проте, ці відомості мають суттєве значення, оскільки за позивачем та відповідачем зареєстроване право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на спірній земельній ділянці, і згідно частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки.
Враховуючи, що цільове призначення спірної земельної ділянки (згідно Державного акту серії ЯД № 615420) - для будівництва та обслуговування житлового будинку, вирішення питання про поділ земельної ділянки залежить від вирішення питання щодо користування сторонами об'єктами нерухомості, що на ній розташовані.
Матеріали справи не містять відомостей про поділ між сторонами в натурі житлового будинку, господарсько-побутових будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці. Таких вимог не було заявлено сторонами і під час розгляду даної справи.
За таких обставин, висновок суду про те, що до поділу домоволодіння розділ земельної ділянки є передчасним, слід визнати обґрунтованим.
Довід апелянта про те, що всі існуючи на земельній ділянці будівлі є самочинно зведеними, а тому відсутні підстави їх враховувати при розділі земельної ділянки не можна визнати підставою для скасування ухваленого у справі рішення, оскільки право власності сторін на будинок, придбаний у 2005 році, в установленому законом порядку не припинено, а в технічному паспорті, складеному станом на 03.03.2010 року, перші поверхи господарсько-побутових будівель літери «Б», «В», «И», а також вбиральня «О» самочинно зведеними не визначені.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухваленого у справі рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосія
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили. Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.