КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6999/11 Головуючий у 1-й інстанції: Золотоверхий О.І.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Лисянського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання відмови відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі, передбаченому ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», протиправною та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії та щомісячної доплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі віднесеній до 4 категорії, згідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2011 року адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 4 категорії, а також особою, яка постійно проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

У відповідності до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно до ст. 51 зазначеного Закону, особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, а саме: у зоні посиленого радіоекологічного контролю, проводиться доплата до пенсії, яка становить одну мінімальну заробітну плату.

Враховуючи, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, а тому відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 51 зазначеного Закону.

Крім того, відповідно до ч. 2 статті 46 Конституції України - право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Виходячи з тлумачення зазначеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що непередбаченість в Бюджеті України коштів на здійснення вказаних виплат не може позбавити позивача права на їх отримання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено наявність у позивача права на додаткову пенсію та доплату до пенсії в розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції було невірно визначено період, за який позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з адміністративним позовом до суду 13 вересня 2011 року, згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції Лисянського районного суду Черкаської області.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 13 березня 2011 року по 22 липня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області необхідно задовольнити частково, а постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2011 року - змінити, вказавши періодом, за який позовні вимоги підлягають задоволенню "з 13 березня 2011 року по 22 липня 2011 року" замість "з 29 грудня 2010 року по 22 липня 2011 року".

Керуючись статтями 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області - задовольнити частково.

Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2011 року - змінити, вказавши періодом, за який позовні вимоги підлягають задоволенню "з 13 березня 2011 року по 22 липня 2011 року".

У решті постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2011 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та, відповідно до ст. 183-2 КАС України, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.