Категорія 27

головуючий в I інстанції Алтухова О.С.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

______________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.

при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капітал», третя особа фізична особа-підприємець ОСОБА_3 про захист прав споживачів та визнання договору споживчого кредиту недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», третя особа ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів та визнання договору споживчого кредиту недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 17 вересня 2012 року між позивачкою та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір на виконання робіт з виготовлення та встановлення ВПХ конструкції (балкону), вартість яких складає 17 000,00 грн. Пунктом 3.2 даного договору встановлено, що після сплати замовником вартості замовлення виконавець зобов'язується виготовити та доставити вироби на протязі 40 робочих днів. У день підписання сторонами договору, замовником було зроблено перший внесок - 500,00 грн. Для сплати вартості замовлення, за рекомендаціями виконавця, ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» з метою отримання даних коштів в кредит. 17 вересня 2012 року між позивачем та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» був укладений кредитний договір та договір страхування, згідно з яким банк надав позивачу кредит в сумі 18 562,50 грн., в т.ч. з метою оплати товару 16 500,00 грн. та для оплати договору страхування 2 062,50 грн. Проте на теперішній час ФОП ОСОБА_3 не виконав передбачені договором роботи. Позивач вважає, що підписала кредитний договір під впливом обману, що працівники банку заздалегідь мали домовленість з ФОП ОСОБА_3 та діяли за зловмисною домовленістю. Позивач просила суд визнати кредитний договір №85018955321 від 17 вересня 2012 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» недійсним. Стягнути з ФОП ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 16 500,00 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», третя особа ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів та визнання договору споживчого кредиту недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що співробітник банку при укладанні кредитного договору запевнив її про якість надання ФОП ОСОБА_3 послуг, що свідчить по наявність між ними домовленості, чим і було введено в оману позивачку.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №1574, зареєстрованою у відповідному порядку від 27 листопада 2013 року (а.с.75), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду представник ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №1575, зареєстрованою у відповідному порядку від 28 листопада 2013 року (а.с.76), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило,що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду ФОП ОСОБА_3 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом (а.с.74), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено, що відповідач по справі ввів позивача в оману при укладенні оспорюваного кредитного договору від 17 вересня 2012 року, оскільки у банка були права на вчинення такого правочину та встановлено, що саме позивач була ініціатором укладення оспорюваного договору, вона самостійно підписала договір, надала банку копію паспорту, ідентифікаційного коду, засвідчені власним підписом.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, за положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню ПВХ конструкцій за розцінками виконання (а.с.4).

Відповідно до п. 2.1 договору, вартість виробів становить 17 000,00 грн.

Того ж дня, ОСОБА_1 підписала пропозицію укласти договір (оферту), згідно з якою ОСОБА_1 пропонує ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», який діє як від власного імені, так і від імені та в інтересах ПрАТ «УАСК «Аска - Життя» на підставі Агентського договору №BD-1 від 14 жовтня 2011 року, на умовах, зазначених в цій Пропозиції, в Розділі 2 Загальних умов Договору кредитування, відкриття та ведення рахунків, внутрішніх чинних Правилах банку, що регламентують порядок надання кредитів фізичним особам, які є типовими Умовами для всіх клієнтів, договору страхування життя, що зазначений у частині 5 цієї пропозиції та правилах добровільного страхування життя Страховика №003.2 від 30 грудня 2003 року зареєстрованих Держфінпослуг 20 лютого 2004 року за № 0104189, які є невід'ємною частиною цієї Пропозиції, укласти з нею договір страхування та надати їй споживчий кредит з метою: оплати товару вказаних у ч. 4 (вікна) у суб'єкта господарювання, зазначеного в п. 3.1.1 частини 3 цієї Пропозиції (ФОП ОСОБА_3) (а.с.6-8).

Згідно цієї Пропозиції, ОСОБА_1 погоджується з тим, що протягом 30 календарних днів, після прийняття (акцепту) банком цієї пропозиції та набуття чинності кредитним договором, вона може звернутись до банку за його місцезнаходженням протягом операційного часу та передати примірник цієї Пропозиції та Умов (якщо Умови не були підписані нею раніше), для підписання їх уповноваженою особою банку та проставлення печатки. Вона також погоджується, що у випадку прострочення тридцяти денного строку звернення до банку, вона може отримати копію цієї Пропозиції та Умов завірені підписом уповноваженої особи банку та його печаткою, які будуть мати силу оригіналу.

На підставі висунутої позивачем оферти, між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» були укладені договір про надання споживчого кредиту та договір страхування №85018955321. Відповідно до умов договору кредиту, банк надав позичальнику суму в розмірі 18 562,50 грн. (ч.2 п. 2.1. пропозиції), з яких кредит - 16 500,00 грн., 2 06 2,50 грн. - для оплати договору страхування.

Вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору, є вичерпною. Підписавши договір позивачка погодилась з умовами надання кредиту.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Таким чином, посилання позивачки на вчинення нею правочину під впливом обману є необґрунтованими, оскільки ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді позивачкою не надано доказів та не зазначено з яких саме підстав її було введено в оману під час укладення правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону вагу звернув та у відповідності до вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України дійшов вірного висновку, що позивач мала довести наявність умислу в діях працівників ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», наявність обставин, які мають істотне значення, щодо яких позивачку було введено в оману.

Однак, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді ОСОБА_1 не надала належних доказів в обґрунтування як позовних вимог, так і доводів апеляційної скарги.

Тому, доводи апеляційної скарги, що співробітник банку при укладанні кредитного договору запевнив ОСОБА_1 про якість надання ФОП ОСОБА_3 послуг, що свідчить по наявність між ними домовленості, чим і було введено її в оману є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції у відповідності до норм ЦПК дав належну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 06 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: