РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 121/5119/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Кайро І.А.

№ провадження: 22-ц/190/6467/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Рошка М. В.

"24" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Рошка М.В.,

Суддів:Сінані О.М., Хмарук Н.С.,

При секретарі:Усеїновій Н.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» про стягнення середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

20.06.2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з цим позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працювала у відповідача на посаді директора з 02.10.2006 року по 18 січня 2013 року, була звільнена зі згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

У порушення вимог статей 116,117 КЗпП України остаточний розрахунок при звільнені з нею проведений був лише 01.02.2013 року.

Просила стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 18 січня 2013 року по 01.02.2013 року у сумі 7940,85 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з КП Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» на користь ОСОБА_6 середню заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні в сумі 7940,85 грн. без утримання податку та інших обов'язкових платежів. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що з вини позивачки підприємство несвоєчасно з нею розрахувалось, оскільки під час її роботи директором виникла заборгованість по заробітній платі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог частини першої статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в порушення вимог статей 116,117 КЗпП України не виплатив усі належні суми позивачки у день звільнення з роботи, період затримки розрахунку з 18.01.2013 року по 01.02.2013 року, за 15 календарних днів середня заробітна плата за затримку розрахунку складає 7940,85 грн.

Колегія суддів в цілому погоджується з рішенням суду першої інстанції, але сума, яка підлягає стягненню на користь позивачки визначена неправильно, оскільки розраховувалась виходячи з календарних днів, а не з робочих, тому рішення підлягає зміненню.

Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідач перебували у трудових відносинах.

Позивачка з 02.10.2006 року прийнята на посаду директора КП Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго».

На підставі розпорядження міського голови м. Ялта №11-0 від 14 січня 2013 року звільнена з посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з 18.01.2013 року ( а.с.15).

Як встановлено, та не заперечувалось сторонами у день звільнення 18 січня 2013 року позивачка отримала трудову книжку, але остаточний розрахунок при звільнені з ОСОБА_6 здійснений 01.02.2013 року (а.с.34,36,37-43).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до положень статті 47 КЗпП України у день звільнення власник або уповноважений ним орган повинен видати робітнику в день звільнення трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені в статті 166 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується в т.ч. у випадку компенсації за невикористану відпустку.

Так, згідно з пунктом 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки наданої відповідачем середньоденний заробіток позивачки складає 541,70 грн. ( заробітна плата за листопад 2012 року - 11646,52 + 11646,51 заробітна плата за грудень 2012 року : 43 робочих дня = 541,7 грн. ( а.с. 54).

У своєму розрахунку у позовній заяві позивачка помилилася, оскільки визначену суму за два місяця ділила на 44 робочих дні, а не на 43 дні.

Суд у рішенні, визначивши правильно період стягнення, навів розрахунок середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні виходячи з календарних днів, а не робочих, та суми середньоденного заробітку який вказаний у позовній заяві, що також є невірно.

За період з 18 січня 2013 року по день розрахунку 01.02.2013 року було 9 робочих днів, тому на користь позивачки підлягає стягненню за затримку розрахунку при звільненні ( 9 робочих днів Х 541,7 грн. середньоденний заробіток) 4875,30 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи представника позивача, що суму розрахунку необхідно проводити виходячи із кількості робочих днів затримки розрахунку, оскільки середньоденна заробітна плата позивачки розрахована виходячи з робочих днів, а не календарних, тому якщо розрахунок було б зроблено на підставі календарних днів, то брались до уваги календарні дні затримки.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки справлення і сплата податку із заробітної плати є відповідним обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму що підлягає стягненню без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що відсутня вина відповідача, оскільки були відсутні кошти на розрахункових рахунках відповідача та позивачка була на той час директором та з її вини підприємство опинилося у скрутному становищі, виходячи з наступного.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню на користь працівника, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Отже обов'язок по доказуванню наявності чи відсутності вини в затримці розрахунку при звільненні лежить на власнику чи уповноваженому ним органу.

Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України відповідач не надав суду переконливих доказів відсутності своєї вини в несвоєчасному розрахунку з позивачкою, а ті яки були наведеними такими не являються.

Виходячи з наведеного рішення суду першої інстанції підлягає зміненню в частині стягнення суми середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні з відповідача на користь позивачки з 7940,85 грн. до 4875,30 грн.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 303, 304, 307, пунктами 3, 4 частини 1 статті 309, статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 вересня 2013 року змінити.

Зменшити суму середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні стягнуту з Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Ялтакурорттеплоенерго» на користь ОСОБА_6 до 4875 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят п'ять гривень) 30 копійок без утримання податку та інших обов'язкових платежів.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Рошка М.В. Сінані О.М. Хмарук Н.С.