РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 123/7447/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тихопой О.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Білоусова В. В.

РІШЕННЯ

"12" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБілоусової В.В.,

СуддівДралла І.Г., Іващенко В.В.

При секретаріКраснощоковій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01 серпня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 14.05.2007 року ОСОБА_7 отримала кредит у розмірі 1 852,78 грн. зі сплатою 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжної карткою складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Умовами вказаного договору був визначений порядок погашення заборгованості, який відповідачем не дотримано, внаслідок чого станом на 18.06.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 31 081, 24 грн. У зв'язку з чим, просять стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 081, 24 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01 серпня 2013 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_7 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою позичальника, згідно з якою їй надано кредит у розмірі 1852, 8 грн. строком з 14.05.2007 року по 14.03.2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом 0,01% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 50,04 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 308, 8 грн.

Кошти у розмірі 1852,8 грн. було перераховано на платіжну карту, яку ОСОБА_7 отримала 14.05.2007 року (а.с. 9).

У заяві зазначено, що відповідачка ознайомлена та згодна із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, якій їй були надані у письмовій формі та своїм підписом підтверджує факт про надання їй повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

З такими висновками не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до розрахунку заборгованості за відповідачкою станом на 18.06.2013 року рахується заборгованість у розмірі 31081, 24 грн., у тому числі заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 7975, 48 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 450, 27 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом 20699, 24 грн., за 2012 -2013 рік - 4 613, 10 грн., штраф (фіксована частина) - 500, 00 грн., штраф (процентна складова) - 1456, 25 грн.

Між сторонами досягнуто згоду про те, що строк позовної давності складає п'ять років. Це передбачено п.п.5.5. Умов «Розстрочка (Стандарт)», до якого приєдналася відповідачка.

За правилами ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 04 березня 2010 року сплатила позивачу заборгованість по тілу кредиту у розмірі 1852, 80 грн. (а.с.7).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що у даному конкретному випадку мало місце переривання перебігу строку позовної давності, тому підстав вважати, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованість по відсоткам за користування кредитом, заборгованості по комісії за користування кредитом, штрафів сплив немає.

Що стосується стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, колегія суддів виходить з наступного.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст.і 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом повинна бути розрахована за один рік до звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду з позовом, а саме з 27.06.2012 року по 26.06.2013 року. З розрахунку заборгованості слідує, що розмір пені за цей період складає 4 613, 10 грн.

Таким чином, з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 995, 10 грн., у тому числі заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 7 975, 48 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 450, 27 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитом 4 613, 10 грн., штраф (фіксована частина) - 500, 00 грн., штраф (процентна складова) - 1 456, 25 грн.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою, передбаченою ст. 309 ЦПК України для скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 14 995, 10 грн.

Судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача на підставі ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 304, 307, 309, ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 01 серпня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором від 14.05.2007 року у розмірі 14 995, 10 грн., судові витрати 466, 22 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді