ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 грудня 2006 р.

№ 2/304

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:                              Плюшка І.А.

суддів:                                                Савенко С.С., Ходаківської І.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу          Приватного підприємства “Агропромхімснаб”

на рішення           господарського суду м. Києва від 14.08.2006 року

на постанову          Київського апеляційного господарського суду від 27.09. 2006 року

у справі          №2/304

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич”

до          Приватного підприємства “Агропромхімснаб”

про           визнання недійсним договору купівлі-продажу №36-2005 від 15.01.2005 року

За участю представників:

-          позивача – Касьяненко Ганна Олександрівна;

-          відповідача –  Тихоплав Сергій Олександрович;

Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.08.2006 року у справі №2/304 позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” до Приватного підприємства “Агропромхімснаб” про визнання недійсним договору купівлі-продажу №36-2005 від 15.01.2005 року були задоволені в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 року було залишено без задоволення апеляційну скаргу Приватного підприємства “Агропромхімснаб”. Рішення господарського суду м. Києва від 14.08.2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись з викладеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій мотивами, Приватне підприємство “Агропромхімснаб”, скаржник по справі, звернулося з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, я якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.08.2006 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 року у справі №2/304.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про часткове  задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою  судів першої та апеляційної інстанції.

При вирішенні справи по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що між позивачем та відповідачем виникли відносини поставки продукції виробничо-технічного призначення на підставі договір купівлі–продажу №36-2005 від 15.01.2005 року, а отже відповідно до ст. 265 ГК України повинні базуватися на підставі укладеного договору поставки. Таким чином, укладення договору купівлі-продажу замість передбаченого законом договору поставки, є, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини та зроблені ними висновки, колегія суддів касаційної інстанції, переглянувши доведеність обставин справи наявними у справі доказами та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, не погоджується з доводами судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Таким чином, враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, колегія суддів приходить до висновку, що укладення між сторонами договору купівлі – продажу на постачання продукції виробничо-технічного призначення не є істотним порушенням вимог чинного законодавства. При цьому, господарські суди при вирішенні справи по суті, в частині наявності підстав визнання спірного правочину недійсним згідно положень ст. 215 ЦК України повинні були виходити з доведеності підстав визнання правочину недійсним, також з урахуванням положень ст. 213 ЦК України.

Колегія суддів наголошує також на тому що, відповідно до змісту ст.1 ГПК України, суд вирішуючи справу вживає заходів щодо захисту порушених прав та законних інтересів особи яка звернулася з позовом до суду. При цьому, згідно ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав та законних інтересів особи. Отже, при вирішенні справи по суті суди повинні виходити з того, чи було допущено порушення прав позивача в наслідок укладення спірного договору.

Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У відповідності зі ст. ст. 4, 43 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

З огляду на все вищенаведене, а також приймаючи до уваги, що згідно зі ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м.Києва від 14.08.2006р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006р. у справі №2/304 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи для правильного вирішення спірного питання суду необхідно проаналізувати усі матеріали справи з урахуванням зауважень викладених в цій постанові та надати належну юридичну оцінку як доводам позивача, так і доводам відповідача постановити законне рішення.

Враховуючи вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Приватного підприємства “Агропромхімснаб” задовольнити частково.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 14.08.2006 року у справі №2/304 скасувати.

3.          Справу №2/304 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                       І. Плюшко                    

Судді:                                                                                                  С.Савенко

                                                                                                    І. Ходаківська