ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2013 року Справа № 5011-47/17820-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.
розглянувши
касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного
забезпечення залізничного транспорту України
"Укрзалізничпостач"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 23.10.2013 року
у справі № 5011-47/17820-2012 Господарського суду
міста Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Альфатех"
до державного підприємства матеріально-технічного
забезпечення залізничного транспорту України
"Укрзалізничпостач"
про стягнення 2 093932,46 грн. 20% штрафу за
договором від 15.06.2012 №ЦХП-06-03212-01
та за зустрічним позовом державного підприємства матеріально-технічного
забезпечення залізничного транспорту України
"Укрзалізничпостач"
до товариства з обмеженою відповідальністю
"Альфатех"
про стягнення 206 600,00 грн. 20% штрафу за
договором від 15.06.2012 №ЦХП-06-03212-01
за участю представників сторін:
позивача - не з"явились,
відповідача - Станова Ю.В. дов. від 26.12.2012 р.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 09.12.2013 р. у зв'язку з завантаженістю судді Бакуліної С.В. для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Кравчук Г.А., судді - Мачульський Г.М., Полянський А.Г.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. (суддя - Станік С.Р.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатех" 19 952 грн. 47 коп. - пені, 7 980 грн. - 3 % річних та 43 599 грн. 15 коп. - витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі № 5011-47/17820-2012 в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" суми основного боргу в розмірі 2 065 999,99 грн. припинено на підставі ст. 80 п. 1-1 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р. (судді - Рябуха В.І., Кондес Л.О., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду частково, державнЕ підприємствО матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № ЦХП-06-03212-01, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у договорі. Найменування продукції: бульдозер Shantui SD16.
Згідно п.п.4.2, 4.3 договору на продукцію, на яку покупець надав рознарядку постачальнику відповідно до п. 5.2 договору, ціна і вартість продукції перегляду не підлягає, крім випадків зниження ціни. Загальна сума договору на момент його підписання складає 2 065 999,99 грн. разом із ПДВ.
26.06.2012 р. відповідач надав позивачу рознарядку на поставку у червні 2012 року двох бульдозерів на суму 2 065 999,99 грн. Згідно специфікації №1 вартість поставки становить 2 065 999,99 грн.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу два бульдозери вартість 2 065 999,99 грн., що підтверджено видатковою накладною від 27.06.2012 р. № 28743.
В порушення п. 6 договору відповідач суму вартості поставленої продукції позивачу не перерахував, в результаті чого на момент звернення позивача до суду у державного підприємства існувала дебіторська заборгованість перед позивачем в сумі 2 065 999,99 грн.
Після звернення позивача з позовною заявою та під час розгляду справи у місцевому господарському суді, відповідач сплатив основний боргу в сумі 2065999,99 грн.
Враховуючи, що сума боргу була сплачена відповідачем під час розгляду справи, суд першої інстанції припинив провадження в цій частині позову на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст.549 ЦК України).
Пунктом 10.6 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.
Позивачем надано розрахунок сум пені та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 19 952,47 грн. пені та 7980 грн. 3% річних за період з 13.10.2012 р. по 28.11.2012 р.
Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).
Згідно п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам
Судами правомірно було зазначено, що відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України відповідач не довів підстав для зменшення суми пені та 3% річних відсутні.
Щодо стосується зустрічного позову, то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (ч. 3 ст. 680 ЦК України).
Відповідно до п. 2 договору: якість продукції, яка поставляється постачальником повинна відповідати вимогам державних стандартів, які діють в Україні, нормативно-технічним та конструкторським документам, що зазначені в специфікації № 1 до договору. Підтвердженням якості з боку постачальника є наступні документи: декларація про відповідність, керівництво з експлуатації, паспорт. Гарантійний термін експлуатації на продукцію складає 12 місяців з дня введення в експлуатацію. Дата виготовлення продукції - 2010 рік.
Вхідний контроль, приймання по якості, та/або кількості продукції проводиться кінцевим одержувачем - структурним підрозділом залізниці, згідно із вимогами ДСТУ 24297-87. При виявлені невідповідності якості продукції покупець може викликати представника постачальника для участі в прийманні по якості.
Якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти та/або неякісність продукції, постачальник за свій рахунок зобов'язується усунути недоліки або замінити невідповідну продукцію на якісну в 20-ти денний термін з дати направлення відповідної вимоги на адресу постачальника.
Згідно п. 7.3 договору приймання продукції по якості проводиться вантажоодержувачем відповідно до Інструкції від 25.04.1966 П7 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по якості".
У разі виявлення невідповідності якості продукції при прийманні, постачальник в погоджений термін, але не пізніше 20 днів за свій рахунок здійснює заміну неякісної продукції або усуває дефекти (п.7.4 договору).
03.12.2012 р. вантажоодержувач листом № 760 повідомив відповідача, що на одному з бульдозерів 27.11.2012 вийшло з ладу електрообладнання. 28.11.2012 р. бригада ТОВ "Альфатех" по гарантійному обслуговуванню демонтувала стартер та забрала на ремонт. Однак, стартер не повернуто з підстав неоплати відповідачем вартості поставлених бульдозерів.
06.12.2012 та 20.12.2012 відповідач направив позивачу листи №ЦХП-20/5610 та №ЦХП-20/5909, в яких гарантував оплату вартості поставлених бульдозерів та просив усунути виявлені дефекти продукції. 21.12.2012 позивач листом №425 повідомив про готовність фахівців оглянути техніку та просив повідомити адреси знаходження бульдозерів. 25.12.2012 відповідач повідомив про уточнення адреси знаходження бульдозерів у вантажоодержувача - КМС Вознесенськ. 26.12.2012 комісія у складі головного інженера вантажоодержувача, головного механіка та начальника майстерні склала дефектний акт, з якого вбачається що один з бульдозерів знаходиться в технічно несправному стані. 27.12.2012 позивач направив відповідачу лист №450, в якому повідомив, що обстеження техніки відображено в сервісних звітах від 26.12.2012 № 006128 та № 006129, що підписані сторонами. Позивач просив повідомити відповідача, коли можливо здійснити вивіз техніки на сервісну базу для проведення гарантійного ремонту.
Листами від 09.01.2013 № 2 та від 16.01.2013 № 15 позивач повторно підтвердив готовність провести гарантійний ремонт техніки та просив повторно повідомити, коли можливо здійснити вивіз техніки на сервісну базу для проведення гарантійного ремонту.
25.01.2013 р. відповідач у листі № ЦХП-20/432 зазначив, що поломка, яка зазначена у сервісному звіті не потребує транспортування техніки на сервісну базу, тому огляд слід проводити на базі КМС-Вознесенськ.
Згідно п. 10.4, у разі поставки продукції, що не відповідає по якості вимогам договору, постачальник зобов'язаний за свій рахунок замінити її на продукцію належної якості, а також сплатити покупцю штраф у розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості, а саме позивач просив 206 600 грн. 20% штрафу за поставку неякісної техніки.
Однак, незважаючи на заперечення зі сторони відповідача щодо транспортування техніки на сервісну базу, фахівці позивача 30.01.2013 р. провели гарантійний ремонт бульдозерів за місцезнаходженням, за результатами якого склали сервісні звіти № 006154 та № 006302, підписані представниками сторін та на підставі яких було дозволено подальшу експлуатацію бульдозерів.
Врахувавши вказані обставини та те, що акт приймання-передачі продукції, акт пусконалагоджувальних робіт та видаткова накладна від 27.06.2012 р. були підписані представником відповідача без зауважень та заперечень, відповідач не довів належними доказами, що позивачем було поставлено неякісну техніку, та обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог.
За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року у справі № 5011-47/17820-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя Кравчук Г.А.
Судді Мачульський Г.М.
Полянський А.Г.