Справа N 22Ц 2050/2006 р.                                    Головуючий 1 інстанції Чернякова Н.В.

Категорія -15.                                              Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

УХВАЛА іменем України

14 листопада 2006 року.                                                                м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Данилової О.О. та Кутової Т.З.,

із секретарем судового засідання Негрун І.О.,

з участю:

представників сільськогосподарського фермерського господарства "ІНФОРМАЦІЯ_1" Шевченко М.В. та Шипітка В.І., у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою селянського фермерського господарства "ІНФОРМАЦІЯ_1" переглянула рішення місцевого Єланецького районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства "ІНФОРМАЦІЯ_1" про стягнення орендної плати.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши у межах оскарження докази,

установила:

9 серпня 2006 року ОСОБА_1 пред'явив зазначений позов.

Його обґрунтовував тим, що 2 березня 2002 року уклав з відповідачем договір оренди, за умовами якого передав тому на 3 роки належну йому земельну частку площею 8, 13 умовних кадастрових гектарів, а той зобов'язувався виплачувати до 31 грудня поточного року орендну плату у розмірі 2 % вартості частки, що у грошовому виразі становить 1 222 гривні.

Не дивлячись на повне та своєчасне виконання ним своєї частини обов'язків по договору, відповідач не сплачує у належному розмірі орендну плату, заборгувавши у 2002-2004 роках 1 281 гривню.

Посилаючись на відмову відповідача покрити борг добровільно, просив суд про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав, вважає що через форс-мажорні обставини у 2002-2003 роках, він не повинен був у повній мірі виплачувати позивачеві орендну плату.

Рішенням місцевого Єланецького районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2006 року з відповідача на користь позивача стягнуто 1 281 гривень, заборгованої орендної плати та 51 гривню судових витрат.

Не погоджуючись із таким рішенням, селянське фермерське господарство "ІНФОРМАЦІЯ_1" його оскаржило й просило скасувати з мотивів невідповідності вимогам чинного законодавства та необґрунтованості, а саме, ігнорування судом наданих ним доказів.

Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду 1 інстанції залишити без зміни, оскільки місцевий суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому рішенні, місцевий суд вважав установленим, що у 2002 - 2004 роках між сторонами існували договірні правовідношення, які витікають із дійсного договору оренди земельної частки (паю). За змістом таких правовідносин позивач передав відповідачеві у оренду належну йому земельну частку, а той зобов'язувався вчасно розраховуватися по орендній платі, одна обов'язку не дотримався, заборгувавши позивачеві за весь час дії договору 1 281 гривню. Оскільки фермерське господарство відмовляється, покрити борг добровільно, то, відповідно до положень п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України, статей 151, 161, 203 ЦК України ( 1963 p.), вказану суму слід стягнути з нього судовим рішенням.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідношеннями, висновки суду 1 інстанції щодо них і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Так, із матеріалів справи вбачається, що з 2002 року між сторонами, дійсно, існували договірні правовідносини, які випливають із договору оренди земельної частки від 2 березня 2002 року ( а.с.-5 ). Він укладений у простій письмовій формі, зареєстрований у Нововасилівській сільській раді і прийнятий сторонами для виконання. За законом він не є нікчемним і законних підстав для визнання його недійсним немає.

Тому висновок місцевого суду щодо відмови у задоволені зустрічного позову є обгрунтованим і законним.

За цим договором розмір орендної плати становив 1 222 гривні за кожний рік дії договору, а загальний розмір орендної плати за весь час дії договору - 3 666 гривень.

Відповідно довідки про розрахунки з землевласником ( а.с- 6) у 2002 році позивачеві виплачено орендну плату у натуральній формі на суму 505 гривень; у 2003 році - на 506 гривень і у 2004 році - на 1 374 гривні, а всього 2 385 гривень.

1 281 гривень відповідач залишився винним позивачеві.

Указана сума підлягала стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки саме цю суму стягнув і суд 1 інстанції, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Що ж до вимоги автора апеляційної скарги врахувати форс-мажорні обставини, які, за його словами, мали місце у 2003 році, то вона не підлягає задоволенню, оскільки згідно умов договору оренди наявність зазначених обставин звільняє сторону тільки від цивільно-правової відповідальності, а не від виконання договору.

Крім того, виписана обставина для суб'єктів господарювання у кліматичних умовах Миколаївщини є не форс-мажорною обставиною, а складовою господарського ризику.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу селянського фермерського господарства "ІНФОРМАЦІЯ_1" відхилити.

Рішення місцевого Єланецького районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом 2-х місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.