Справа N 22Ц- 2091/2006 року.                    Головуючий 1 інстанції Павлова Ж.П.

Категорія - 40.                                  Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

РІШЕННЯ іменем України.

14 грудня 2006 року.                                                                  м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Кутової Т.З. та Данилової О.О.,

із секретарем судового засідання Варміш О.С., з участю:

позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

представника відповідача Маліченко Л.Т.,

представника АОРКФ ПКФО "Фармація" Кравченко П.А., у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 переглянула рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2006 року по цивільній справі за його ж позовом до Підприємства комунальної власності області "Фармація" про поновлення на роботі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися у судове засідання, перевіривши в межах оскарження докази,

установила:

22 серпня 2006 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Аптечного оптово-роздрібного комплексу філія Підприємства комунальної власності області "Фармація" про поновлення на роботі.

Його обґрунтовував тим, що з 1999 року знаходився у трудових правовідносинах з відповідачем, обіймаючи посаду завідуючого міжлікарняною аптекою № 110.

До службових обов'язків ставився сумлінно і відповідально.

Не дивлячись на це, наказом НОМЕР_1 його було звільнено з посади за п. 6 ст. 36 КЗпП України, тобто, через відмову від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, виписаних у наказах НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

Посилаючись на те, що запропоновані відповідачем зміни умов його праці є протизаконними, на що він зразу ж звернув увагу їх ініціатора, просив поновити на роботі.

Судом було проведено заміну відповідача з АОРК - філія ПКВО "Фармація" на Підприємство комунальної власності області "Фармація".

Представник відповідача пояснював, що при звільненні позивача не було допущено порушень чинного трудового законодавства, а тому у позові слід відмовити.

Рішенням місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2006 року у позові відмовлено за недоведеністю.

Не згодившись із таким процесуальним документом, ОСОБА_1 його оскаржив і просив скасувати, оскільки, як на його думку, суд дав неналежну оцінку зібраним по справі доказам та неправильно застосував норми матеріального права, а саме, проігнорував надані ним докази про упереджене ставлення керівників АОРК - філія ПКВО "Фармація" до нього та щодо протиправності запропонованих змін умов праці.

Апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати, і не направляючи справи на новий розгляд, постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому судовому рішенні, суд 1 інстанції вважав, що підстав для задоволення позову немає, оскільки зміни істотних умов праці позивача мали місце; його про ці зміни завчасно попередили і він з власної волі відмовився від продовження роботи зі зміненими істотними умовами. Це, на думку суду, давало відповідачеві право звільнити ОСОБА_1 за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Однак із таким у повній мірі погодитися не можна.

За ч. 6 ст. 43 Конституції України та ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує громадянам правовий захист від незаконного звільнення.

Незаконним є звільнення, проведене за відсутності підстав, передбачених чинним трудовим законодавством для припинення трудового договору, або, коли воно проведене з істотними порушеннями порядку звільнення.

Дійсно, трудовий договір може бути припинений за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці.

Проте, згідно із п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", таке припинення може бути визнане обгрунтованим, лише за умови, якщо зміна істотних умов праці при продовжені роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці ( раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не вправі одностороннє змінювати істотні умови праці.

Як вбачається з матеріалів справи, істотні умови праці позивача були змінені не у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а у зв'язку із перерозподілом службових обов'язків. Іншого допустимими засобами доказування відповідач не довів, хоча за ст. 60 ЦПК України це є його обов'язком.

Таке не давало відповідачеві права на звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки відповідач усе ж таки звільнення провів, то позивача слід було поновити на роботі, захистивши у такий спосіб його право на працю.

Суд першої інстанції такого захисту не провів, проігнорувавши зазначені обставини та норми.

Тому, його рішення слід скасувати і поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача міжлікарняної аптеки № 110 АОРК - філії ПКВО "Фармація".

Крім того, суд залишив без відповідної оцінки наявність між позивачем та керівництвом АОРК - філії ПКВО "Фармація" й ПКВО "Фармація" конфлікту, викликаного правомірними зверненнями першого до компетентних державних органів з критикою діяльності посадовців АОРК - філії ПКВО "Фармація" й ПКВО "Фармація".

Не знайшла своєї оцінки судом і та обставина, що на час втілення змін в умови праці позивача, у того не було допуску до роботи з наркотичними, психотропними лікарськими засобами та прекурсорами, що фактично утруднювало б зазначений напрямок роботи аптеки.

Судом не взято до уваги і наявність в штаті аптеки інших осіб, які мають необхідну спеціальну освіту та допуск для роботи з переліченими препаратами.

Не досліджувалося судом, а відповідно й не оцінювалося, і питання, а чи дозволяє обсяг функціональних обов'язків завідувача аптекою до часу зміни істотних умов, виконувати додаткову роботу, пов'язану з обслуговуванням обігу наркотичних, психотропних лікарських засобів та прекурсорів.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія судців судової палати ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 жовтня 2006 року скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача міжлікарняною аптекою № 110 Аптечного оптово-роздрібного комплексу філії Підприємства комунальної власності області "Фармація".

Стягнути з Підприємства комунальної власності області "Фармація" на користь держави 17 гривень судових витрат і 7 гривень 50 копійок витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

У частині поновлення на роботі допустити негайне виконання рішення.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і з цього моменту може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.