Справа 107/2712/13-ц
Провадження 2/107/1194/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2013 р.
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючої
судді Кіт М.В.
при секретарі Лєсковій С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання квартири шляхом припинення спільної часткової власності на квартиру, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Встановив:
У березні 2013 року ОСОБА_1 |протік|звернулася до суду з|із| позовом до ОСОБА_2 припинення спільної часткової власності на квартиру у спільному майні, про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
У серпні та вересні 2013 року вона уточнила позовні вимоги та просила стягнути витрати на утримання майна шляхом звернення стягнення на частку у спільної часткової власності та припинення спільної часткової власності на квартиру.
Позовні вимоги |протік|мотивувала тим, що їй та відповідачу на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 у рівних частках на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.12.2002 року. Вказану квартиру вона отримала від Міжколгоспного судноремонтному заводу на сім'ю з|із| трьох чоловік: себе, дочку ОСОБА_2 і сина ОСОБА_3 Квартира була збудована господарським способом|. Вона понесла витрати|затрати| на установку вікон, дверей, балконних рам і їх скління, розводку каналізаційних труб по будинку|дому,хаті| і квартирі, засипку даху керамзитом, стягування полови цементним розчином і шліфовку|шліфування| полови, розкрій і настил лінолеуму, настил кахлю у ванній, установку мийки, унітазу, кранів в кухні, у ванній, проведення електропроводки, забарвлення|фарбування| дверей, штукатурку стель. Її матеріальні витрати|затрати| до отримання|здобуття| ордера на квартиру в 1999 році склали 13 661 грн.. Після|потім| приватизації квартири із-за співмешканців дочки у них з|із| відповідачем склалися неприязні|ворожі| відносини, почали|стали| виникати сварки, скандали, бійки, спочатку дочка пішла проживати до співмешканця, а з 2007 року дочка проживає з|із| бабусею за адресою АДРЕСА_2, де проводить ремонт. Відповідачка не проживає в квартирі більше 10 років, оплату за комунальні послуги і опалювання не проводить|виробляє,справляє|, поточний і капітальний ремонт не робить|чинить|. Так позивач понесла витрати|затрати| на ремонт квартири за період березень 2006 рік – 2008 рік у розмірі 2549 грн., сплатила роботу майстра у розмірі 1500 грн. Також за опалювання з|із| 1994 р. по 2008 роки вона сплатила суму 5349,71 грн.|, за квартиру – 2560 грн. Вважає|лічить|, що, проводячи ремонти в квартирі і оплачуючи за квартиру і комунальні послуги, вона заплатила за відповідача суму 149 800 грн. Крім того 10.03.2013 року відповідач заподіяла|спричиняла| їй матеріальну шкоду|шкоду| на суму 400 грн., зламавши в квартирі кришку від унітазу і замок вхідних дверей. На підставі ст.ст.365, 366, 1166, 1167 ЦК України просила|прохала| суд стягнути з|із| ОСОБА_2 суму 149 804 грн., звернувши|звертати| стягнення на 1/2 частку|долю| відповідача в квартирі, припинити право спільної часткової|подовжньої| власності на квартиру і визнати за нею право власності на 1/2 частку|частку| квартири, яка належить відповідачці, стягнути матеріальну шкоду|шкоду| у розмірі 400 грн. і моральну шкоду у розмірі 1500 грн., оскільки відповідач 23.12.2012 р. ховалася в квартирі із|із| співмешканцем і не відкривала|відчиняла| їй дверей протягом 40 хвилин, із-за поведінки відповідача вона постійно знаходитися|перебувати| в стресовому стані|достатку|, вимушена|змушена| звертатися|обертатися| в лікарню.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що на період з 1992 року по 1999 рік вона була неповнолітньою та не мала ані фізичної, ані матеріальної можливості допомагати матері у ремонті квартири. Крім цього квартира надавалися ще й на брата, к якому позивач не заявляє вимог за період з 1992-1999 р.р. Після приватизації квартири в 2002 році вона навчалася та знаходилася на утриманні матері. Коли почала працювати, то грошові кошти віддавала матері для оплати за утримання квартири та комунальні послуги. У 2003 році дійсно між ними відбувся конфлікт, вона почала|стала| самостійно оплачувати за опалювання, кошти утримували з|із| її заробітної плати. У квартирі вона не проживає, оскільки мати чинить перешкоди в мешканні і не пускає її. Між ними склалися неприязні|ворожі| відносини із-за квартири, спільно в одній квартирі проживати неможливо, позивач|позовниця,позивачка| поводиться агресивно по відношенню до неї. Позивач ніколи не повідомляла її про необхідність проведення ремонту в квартирі, заміни сантехніки, дверей, ванни, шпалер. Користується квартирою вже впродовж|упродовж| 10 років тільки|лише| позивач. Відповідач вимушена|змушена| проживати з|із| бабусею. 10.03.2013 р. відповідач прийшла до матері|, щоб|аби| вирішити в добровільному порядку|ладі| спір про квартирі, попросила ключ|джерело| від вхідних дверей, якого вона не має з 2003 року. Позивач кинулася на неї битися, відповідачка вимушена|змушена| була сховатися в туалеті, звідки позивач не випускала її впродовж|упродовж| 40 хвилин. Проте|однак| кришку від унітазу вона не розбивала, навіть не бачила в якому стані вона знаходилася|перебувала|, оскільки світло їй мати не запалила. Замок на вхідних дверях вона теж|також| не псувала. Просила|прохала| відмовити в задоволенні позовних вимогах, оскільки про ремонт, нібито проведений позивачем в 2006 році, їй нічого невідомо, з 2004 року вона добровільно оплачує плату за опалювання, про причини заміни вхідних дверей в квартиру не знає, ключа|джерела| від них не має, до того ж по вимогах про виплату грошових коштів до 2008 року вже закінчився|витікав| строк позовної давності|давнини|.
Вислухавши пояснення позивача та її представника, відповідача та її представника ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності, свідка, |протік|дослідивши матеріали справи|речі|, матеріали цивільної справи № 2-59/2009 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 по припинення права спільної часткової власності та стягнення грошової компенсації за частку в квартирі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну часток в праві спільної часткової власності, суд вважає|лічить|, що позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.
Судом встановлено|установлений|, що позивач ОСОБА_1 01 липня 1999 року отримала ордер № 229 на трикімнатну квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_3, на сім’ю з трьох чоловік: себе, дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_3 (а.с.7).
24 грудня 2002 року квартира була приватизована ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках, про що їм фірмою «Єнікале» було надане свідоцтво про право власності на житло (а.с.8).
З моменту отримання ордеру на житлове приміщення позивач з’являлася наймачем квартири, а відповідач – членом сім’ї наймача, після приватизації з 24.12.2002 р. сторони придбали статус співвласників квартири.
Позивач указує|вказує|, що з 1992 р. вона понесла великі витрати|затрати| на утримання квартири, участі в яких відповідач не приймала, а тому у неї виникло право на звернення|звертання,обіг| стягнення на частку|частку| відповідача у вказаній квартирі. При цьому позивач посилається на правові підстави своїх вимог, що передбачені ст.ст. 365, 366 ЦК України.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Стаття 365 ЦК України передбачає підстави припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Так в неї вказано, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
У статті 366 ЦК України йде мова про те, що кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Дані норми права стосуються абсолютно|цілком| різних випадків їх застосування|вживання|. Стаття 365 ЦК України регулює відносини між співвласниками у разі|в разі| бажання одного з них за умови, вказані в даній статті, визнати за собою право власності на частку|частку| іншого співвласника при цьому з|із| обов'язковою виплатою йому грошової компенсації. Стаття ж 366 ЦК України регламентує правовідносини|правостосунки|, що виникли між кредитором і боржником і передбачає порядок|лад| відшкодування кредиторові боржником боргу за рахунок частки|долі| в майні, яке належить боржникові на праві спільної часткової|подовжньої| власності. При цьому кредитор не обов'язково є|з'являється,являється| співвласником даного майна. Кредитор отримує за рахунок майна боржника заборговані останнім кошти.
В той же час стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Судом встановлено, що між сторонами вникли правовідносини по утриманню майна його співвласниками та отримання одним із співвласником з іншого коштів, фактично понесених їм на утримання і збереження|зберігання| спільного майна.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач вказує, що будинок, в якому вона отримала квартиру, з 1992 року по 1999 рік будувався господарським способом.
Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що вона спільно з позивачем працювала на Міжколгоспному судноремонтному заводі, правонаступником якого стала фірма «Єнікале». Заводом буда побудована тільки коробка будинку по вул.. Учнівській, а з 1992 року робітники заводу, кому були виділені квартири у цьому будинку, добудовували їх госпспособом за свій рахунок. Так саме вчинила і позивач.
Що стосується письмових показань ОСОБА_7, то суд їх взагалі не приймає до уваги, тому що, вони належним чином не завірені та свідок повинен допитуватися у судовому засіданні, де він попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приводиться до присяги, та тільки тоді його пказання відносяться до доказів.
Позивач вказує, що з 1992 року по 1999 рік до отримання ордеру на житло вона понесла матеріальні витрати на будування квартири у розмірі 13 661 грн. Також вона понесла витрати на ремонт квартири за період 2006-2008 роки на матеріали 2549 грн., оплата за роботу майстра – 1500 грн. Крім цього вона проводила оплату за квартиру, що за період з квітня 1994 року по грудень 2008 р. склало суму 2560 грн., за період з травня 1997 року по липень 2008 року витрати по оплаті за послугу теплопостачання склали суму у розмірі 5349 грн. 71 коп. 30.12.2012 року вона понесла витрати на придбання та встановлення вхідних дверей у розмірі 4185 грн. Крім цього позивач вказує на те, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15.12.2008 року, яка призначалася та проводилася по справі № 2-59/2009 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 по припинення права спільної часткової власності та стягнення грошової компенсації за частку в квартирі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну часток в праві спільної часткової власності, вартість квартири складає суму 238114 грн., отже вартість 1/2 частки квартири відповідно складає суму 119 057 грн.
Також позивач вказує, що відповідач участі у цих витратах не приймала та повинна їх відшкодувати позивачу. При цьому позивач складає всі вищезгадані суми та отримує|одержує| суму 149 804 грн., яку рахує, як понесені затрати нею на утримання квартири, які повинна їй відшкодувати відповідач за рахунок своєї 1/2 частки в квартирі.
Суд вважає, що позовні вимоги повністю не підлягають задоволенню.
В період з 1992 р. по грудень 1999 року, коли будувалася квартира, відповідач ОСОБА_2, 19.08.1982 року, була неповнолітньою, та на момент отримання ордеру на житло їй виконалося тільки 17 років. Вона до свого повноліття повністю знаходилася на утриманні своєї матері, яка зобов’язана була піклуватися про дитину.
Так ст.ст. 60, 61 Кодекса про шлюб та сімю України, якій діяв на той час, передбачалося, що захист прав та інтересів неповнолітніх дітей лежить на їх батьках, які діють без особливих на те повноважень. Батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.Батьківські права не можуть здійснюватися в суперечності з інтересами дітей.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року повна цивільна дієздатність виникала у фізичної особи тільки с настанням повноліття.
Саме батьки як законні представники, створюють своїм дітям усі необхідні умови для життя та несуть відповідальність за своїх дітей.
Суд вважає, що позивач не може вимагати відповідача сплатити понесені нею свої витрати на будування житла, коли позивач була малолітньою особою та не могла приймати участі у будуванні житла, це не відповідає моральним засадам суспільства.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів у сумі 2549 грн. та 1500 грн., які вона понесла на поліпшення квартири за період 2006-2008 роки.
Так рішенням Керченського міського суду від 24 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 по припинення права спільної часткової власності та стягнення грошової компенсації за частку в квартирі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну часток в праві спільної часткової власності, яке набрало законної сили, було встановлено, що з 01.01.2004 року ОСОБА_1 за свої кошти зробила в квартирі ремонт, змінила сантехнічну мережу і обладнання на суму 4989 грн.
Відповідач як співвласник майна, відповідно до своєї 1/2 частки зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.
Згідно ст. 257 ЦК України в редакції 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 267 ЦК України відповідач заявила про строк позовної давності у судовому засіданні та просила суд застосувати його.
Таким чином для задоволення вимог про стягнення частки за поліпшення спільного майна за вказаний період слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Також не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат по оплаті квартирної плати за період з квітня 1994 р. по грудень 2008 року у сумі 2560 грн..
Відповідач ОСОБА_2 досягла повноліття 19 серпня 2000 року. З цього часу вона зобов’язана на підставі ст.ст. 64,66,67 ЖК Української РСР приймати участь у витратах на оплату квартири та комунальні послуги, та після приватизації квартири у грудні 2002 року – у витратах на утримання будинку та прибудинкової території.
Позивач надала квитанції про оплату нею квартплати за період 2000-2005 р.р. (а.с.23 зворот – 24). Але по цих вимогах нею також пропущений строк позовної давності, як на підставі ст.71 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв до 01.01.2004 року, так і на підставі ст.257 ЦК України в редакції 2003 року.
За іншій період позивачем ніяких доказів не надано.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача за період з травня 1997 року по липень 2008 року витрат по оплаті за послугу теплопостачання у розмірі 5349 грн. 71 коп.
Позивач надала суду довідку від 14.08.2008 року Керченського філіалу ОП «Кримтеплокомуненерго» лицьовий рахунок 51428 про те, що за період з травня 1997 року по липень 2008 року включно нарахована оплата за теплопостачання у розмірі 5199 грн. 71 коп., а сплачено за цей період – 4020 грн. 42 коп., сума заборгованості складає на 01.08.2008 року 1179,29 грн. (а.с.13).
Доказів того, що позивачем сплачена сума саме 5349 грн. 71 коп. не надано.
Крім цього з 2004 року відповідач самостійно оплачує послуги по теплопостачанню, що підтверджується квитанціями (а.с.53-56), а також довідкою КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» від 24.04.2013 р., при цьому для відповідача вже був відкритий лицьовий рахунок № 75000 (а.с.49-52).
По вимогах за період з 20 серпня 2000 року до 01.01.2004 р. сплинув строк позовної давності, якій позивач поновити не просила.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача понесених витрат на придбання та встановлення вхідних дверей 30.12.2012 у розмірі 4185 грн.
Відповідач ОСОБА_2 пояснила, що вже 10 років вона не проживає у спірній квартирі із-за постійних конфліктів з матір’ю. 10.03.2013 року вона прийшла до матері, щоб вирішити питання з приводу квартири. Тоді вона і побачила, що встановлені у квартирі нові двері, ключі від якої мати відмовилася надати.
Але позивач не надала суду доказів вартості нової двері та оплати за її встановлення, а також нічим не підтвердила необхідність заміни двері. К тому ж вона не може вимагати від відповідача виплати повної вартості двері, тому що вона є співвласником квартири та їй належить 1/2 частка та вона зобов’язана також нести витрати по утриманню спільного майна.
Не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 400 грн. та моральної шкоди у розмірі 1500 грн.
ОСОБА_1 вказує на те, що 10.03.2013 р. у спірній квартирі відбувся конфлікт з|із| дочкою, внаслідок|внаслідок| чого відповідач пошкодила полімерну кришку унітазу і замок на вхідних дверях, чим завдала шкоду у розмірі 400 грн.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала, що 10 березня 2013 року|року| між ними відбувся конфлікт з приводу користування квартирою, унаслідок|внаслідок| чого мати утримувала її в приміщенні|помешканні| туалету без світла протягом 40 хвилин. Проте|однак| кришку унітазу вона не пошкоджувала, навіть не бачила в якому вона була стані|достатку|. Замки на вхідних дверях вона не чіпала.
|однак|Позивач не представила|уявляла| ніяких|жодних| доказів завдання та розміру шкоди|шкоди||шкоди|.
Свідок|очевидець| ОСОБА_8 при конфлікті не була присутня і нічого пояснити з приводу того, що трапилося не змогла.
Моральну шкоду позивач пов’язує з поведінкою відповідача, яка нібито 23.12.2012 року закрилася|зачиняла| в спірній квартирі із|із| співмешканцем і не відкривала|відчиняла| їй дверей протягом 40 хвилин.
Відповідачка заперечувала вказане, пояснивши, що вже протягом 10 років вона не має ключа|джерела| від квартири і потрапити|попадати| в квартиру самостійно не може.
Ніяких|жодних| доказів неправомірних дій відповідача, які заподіяли|спричиняли| їй моральну шкоду, позивач суду не представила|уявляла|.
На підставі висловленого та керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання квартири шляхом припинення спільної часткової власності на квартиру, стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіт М.В.