АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 2183 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія інші справи Казидуб О.Г.
позовного провадження
Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Бурлаки В.О.
суддів Василенко Л.І. Бабенка В.М.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
з участю прокурора
адвокатів
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих відповідачами майну, що є у спільній частковій власності та стягнення моральної шкоди,
встановила:
10.04.2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків, завданих відповідачами майну, що є у спільній частковій власності та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог вказав, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2004 р. домоволодіння АДРЕСА_1 було визнано спільною частковою власністю сторін. За ним та за відповідачами було визнано право власності по 1/2 його частині з відповідною частиною надвірних споруд.
З моменту вступу в законну силу вказаного рішення суду домовленості про користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю не досягнуто. Навпаки, відповідачі постійно порушують його майнові права. Так, відповідачами без його згоди був проданий гараж під літерою «Д». Він позбавлений можливості користуватись воротами та хвірткою домоволодіння, тому змушений був побудувати окремий в'їзд та вхід до своєї частини будинку. Після того, як відповідачі самостійно засипали вигрібну яму, він позбавлений можливості користуватись каналізацією. Під час заповнення системи опалювання водою, з вини відповідачів стався її вилив на перекриття, після чого відбулося руйнування стелі та було затоплено житлові приміщення в належній йому частині будинку.
Вважає, що відповідачами були порушені його майнові права, тому просив суд стягнути з відповідачів на його користь 7304 грн. та заборонити проводити будь які дії по відчуженню домоволодіння.
В судовому засіданні позивач збільшив свої позовні вимоги та просив крім матеріальної шкоди також стягнути і моральну шкоду в сумі 7304 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 жовтня 2006 р. позивачеві в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду, як постановлене при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, ухвалити нове рішення.
При цьому вказується, що на думку апелянта в підтвердження позовних вимог ним надано належні суду докази.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнали, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши доповідь - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не знайшли свого підтвердження, крім того позивачем пропущено строк позовної давності, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує на те, що відповідачі постійно порушують його майнові права. При цьому завдану матеріальну шкоду оцінив в 7304 грн. та в її підтвердження надав виконаний ним власноручно кошторис, в який включив садибні ворота, 1/2 частину вартості гаража, ремонт житлової кімнати, будівництво каналізації, борг за користування газом. Також просив стягнути завдану моральну шкоду в сумі аналогічній сумі матеріальної шкоди - 7304 грн.
Згідно вимог цивільного законодавства України (ст. 1166 ЦК України) підставою для відшкодування майнової шкоди є наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина.
Так, як вбачається з матеріалів справи позивач після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 отримав у спадок частину спірного домоволодіння. Згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.11.2004 р., ОСОБА_1 являється власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних споруд. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 являються власниками іншої 1/2 частини даного домоволодіння. Спір про поділ в натурі даного домоволодіння та земельної ділянки знаходиться на розгляді в суді першої інстанції.
Проте, як вбачається з матеріалів справи спірний металевий гараж, вартість якого відповідно до технічного паспорту станом на 24.03.2003 р. становила 1971 грн., був розібраний, у зв'язку з обвалом, на реконструкцію на початку 2003 р. та на його місці залишився існуючий фундамент, однак відповідачі позбавлені можливості відновити його у зв'язку з тим, що позивач самовільно, незважаючи на те, що спір про поділ в натурі даного домоволодіння та земельної ділянки знаходиться на розгляді в суді, побудував цегляний паркан посеред домоволодіння, тим самим позбавив відповідачів доступу до всіх існуючих надвірних споруд.
Спірна вигрібна яма, як вбачається з експлікації та характеристики будівель і споруд, до технічного паспорту внесена не була, отже була побудована самочинно. Відповідно до довідки голови квартального комітету, дана яма була збудована на проході двору на відстані менше 1 м від дубинку, під'їзні шляхи до неї відсутні, що не давало можливості своєчасно її викачувати. На час огляду вона знаходилась в аварійному стані. Позивач робіт по її облаштуванню не проводив. Відповідачі за власні кошти очистили вигрібну яму після чого засипали.
Крім того позивач вказав, що під час заповнення системи опалювання водою, з вини відповідачів стався її вилив на перекриття, після чого відбулося руйнування стелі та було затоплено житлові приміщення в належній йому частині будинку. Проте, не зазначив коли вказані обставини мали місце, в підтвердження даного факту не надав суду відповідного акту, яким би був зафіксований факт залиття та його наслідки і експертних висновків в підтвердження суми завданої матеріальної шкоди.
Згідно до вимог ч. ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. При цьому, доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Таким чином, судова колегія вважає, що позивач не довів факту заподіяння йому майнової шкоди.
Крім того, судова колегія вважає, що також відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та противоправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Судова колегія вважає, що позивач не довів свого позову, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагального процесу, роз'яснював позивачеві його права та обов'язки.
Керуючись ст. ст. З04,308 ,313,314,315,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 9 жовтня 2006 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.