Справа № 218/691/13-к
№ провадження 1-кп/218/47/13
ВИРОК
ім'ям України
"13" грудня 2013 р. Амвросіївський районний суд Донецької області
у складі: головуючого - судді Ладе В.Р.
при секретарі Зелінській А.В., Бачуріній М.В.
за участю прокурорів Федченка А.О., Буцулаєва Є.Ф., Асадчева Ю.І.
потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2
представника потерпілих ОСОБА_3
цивільного відповідача ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Амвросіївка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012050110000187 від 30 листопада 2012 року за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, по національності українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведену, на своєму утриманні має малолітнього сина, раніше не судиму, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
09 серпня 2012 року, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_5, на підставі усної довіреності з власником автомобіля ОСОБА_4, керувала автомобілем «ВАЗ-21074», реєстраційний номер Російської Федерації « А371он61RUS».
Рухаючись ділянкою проїжджої частини другорядної асфальтованої дороги, яка проходить на 3-му кілометрі автодороги «Амвросіївка-Тельманове_Маріуполь», з боку м. Маріуполь у напрямку м. Амвросіївка, та асфальтованої проїжджої частини головної дороги, що проходить 73-м кілометром (+500 метрів) автодороги Т-05-07 (Донецьк-Харцизьк-Амвросіївка-КПП «Успенка») у м. Амвросіївка Донецької області, діючи в порушення п. 10.1, п. 16.11 Правил дорожнього руху України, які вказують:
п. 10.1 – перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 16.11 – на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху,
водій ОСОБА_5 перестала бути уважною, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість і легковажно розраховуючи, що з наявними у неї навичками керування автомобілем вона зможе запобігти настанню дорожньо-транспортної події. При достатній видимості, належним чином не переконалася в безпеці своїх дій і що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не передбачаючи можливості зіткнення з транспортним засобом, що рухався по головній автодорозі, тобто, настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, не врахувала ситуацію, дорожню обстановку, стан транспортного засобу та його розташування на проїжджій частині, після чого, на перехресті нерівнозначних доріг не поступилась дорогою транспортному засобу, що наближався до даного перехрестя головною дорогою, з другорядної дороги виїхала на проїжджу частину головної дороги, що проходить 73-м кілометром (+ 500 метрів) автодороги Т-05-07 (Донецьк-Харцизьк-Амвросіївка- КПП «Успенка») у м. Амвросіївка Донецької області, та, при подальшому русі, скоїла зіткнення з мотоциклом «ІЖ-Юпітер-3К», реєстраційний номер 4522ЕАА, під керуванням ОСОБА_2
Внаслідок зіткнення транспортних засобів водію мотоцикла ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забитих ран у верхній третині лівої гомілки, на підборідді і в області п»ятого пальця лівої кісті, струсу головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров»я на строк понад 6-ти, але не більше 12-ти днів, а також у вигляді: відкритого перелому лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Крім того, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру мотоцикла ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забитих ран і крововиливів в м»які тканини правої тім»яно-потиличної області голови, саден верхніх і нижніх кінцівок, закритого лінійного переламу кісток склепіння та основи черепа праворуч по типу тріщини, забиття головного мозку, крововиливу під оболонки і в шлуночки головного мозку, які в своїй сукупності, стосовно до живих осіб, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння. Внаслідок заподіяних під час вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, від тупої, відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переламами кісток склепіння та основи черепа, крововиливу під оболонку та в шлуночки головного мозку, що призвело до його набряку і здавленню, що зумовили зупинку серцевої діяльності та дихання, припинення функції центральної нервової системи, 10 серпня 2012 року о 3 год. 20 хв. у лікувальному закладі настала смерть потерпілої ОСОБА_7
Висновки судово-автотехнічної експертизи № 13/19 від 21 лютого 2013 року свідчать про те, що
-в даній дорожній обстановці водій автомобіля марки «ВАЗ-2107» ОСОБА_5 повинна була діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху;
-у сформованій дорожній обстановці технічна можливість запобігання ДТП у водія автомобіля ОСОБА_5 обумовлювалася виконанням вимог п. 10.1 та п. 16.11 правил дорожнього руху. В даному випадку при виконанні вимог п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху водій автомобіля ОСОБА_5 мала технічну можливість запобігти даної дорожньо-транспортної пригоди;
-з технічної точки зору дії водія автомобіля ОСОБА_5 не відповідали вимогам п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України та перебували у причинному зв»язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, тому водій ОСОБА_5, виконуючи вимоги вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України, мала у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.
Допущені водієм ОСОБА_5 порушення вимог п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв»язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 та спричинення смерті потерпілій ОСОБА_7
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала і суду пояснила, що в той вечір вони їхали з боку с. Василівка Амвросіївського району. Вона керувала автомобілем, поряд з нею сидів батько. Крім них, в автомобілі знаходилися її син, матір і брат. Вона зупинилася на знак «Стоп»., а потім почала під»їжджати до дороги, глянула, чи немає транспортних засобів. Після того, як хтось крикнув, чи то машина, чи то мотоцикл, її нога зіскочила з педалі і машина зупинилась, після чого стався удар. Мотоцикл вона не замітила, оскільки була погана видимість, росли кущі. Вину не визнає, оскільки не вважає себе винною у дорожньо-транспортній пригоді, хто винний не знає. Було темно і вона не бажала щоб так сталося. Крім того, пояснила суду, що напередодні на протязі двох днів святкувала день народження свого сина, але в той день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, була у тверезому стані. У своєму останньому слові обвинувачена просила не наказувати її строго, заявлені потерпілими позовні вимоги визнає, згодна виплачувати матеріальну і моральну шкоду.
Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що 9 серпня 2012 року о 20 год. 30 хв. чоловік привіз її додому з дачі, їхали вони по тій самій дорозі. О 21 год. вона почала хвилюватися за чоловіка з донькою, які повинні вже були приїхати додому і стала дзвонити на мобільний телефон. На телефонні дзвінки чоловік не відповідав. Через деякий час на дзвінок відповіла жінка і повідомила, що чоловік з донькою знаходяться у лікарні, сталася дорожньо-транспортна пригода. Вона одразу побігла до лікарні, донька знаходилася у реанімації, чоловік був у свідомості. Матеріальну допомогу їм ніхто не надавав, також не дзвонив і не підходив.
Потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 9 серпня 2012 року він, керуючи мотоциклом, рухався по головній трасі Харцизьк-Успенка, зі швидкістю приблизно 50-60 км/год. Видимість була більше ніж 50 м. Побачив автомобіль, який наближався до перехрестя. На 73 км автошляху на дорогу вискочив автомобіль. Вважає, що водій автомобіля намагався проскочити перехрестя. Він рухався по своїй стороні і намагався зробити все щоб уникнути зіткнення і зупинитися.
Представник потерпілих ОСОБА_3 підтримав цивільний позов потерпілих, наполягав на його задоволенні у повному обсязі, вважає, що власник транспортного засобу ОСОБА_8 повинен нести солідарну відповідальність з обвинуваченою по відшкодуванню потерпілим спричиненої шкоди. Пояснив, що під час розгляду кримінального провадження обвинуваченою було виплачено потерпілим у відшкодування спричиненої шкоди 7000 грн. Вважає, що обвинувачена не виказує ніякого каяття за скоєне кримінальне правопорушення і наполягає на обранні міри покарання у вигляді позбавлення волі.
Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що обвинувачена ОСОБА_5 його донька. Дату і час дорожньо-транспортної пригоди він вже не пам»ятає. На приналежному йому автомобілі вони їхали із с. Василівка, він сидів поруч з донькою, яка керувала автомобілем. Дружина з молодшим сином і онуком сиділи позаду. Під»їхали до перехрестя і зупинилися біля знака. Поглянули праворуч, ліворуч і поїхали далі. Дружина закричала і сталася аварія. Удар прийшовся ліворуч. Вони вийшли з автомобіля і він підбіг до потерпілого. До них також підбіг ОСОБА_9 і викликав швидку допомогу. Дружина з донькою поїхали у лікарню. Свідок також пояснив, що була погана видимість, росли дерева. Дружина побачила мотоцикл, а вони ні, тому що вже проїхали по дорозі і мотоцикл, мабуть, рухався без габаритних вогнів і світла Стаж водія у нього з 1980 року. Вони намагалися зустрітися з потерпілим щодо відшкодування шкоди, але він відмовився. Цивільний позов він не визнає, тому що не спричиняв шкоду, але разом з донькою будуть відшкодувати шкоду.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працює фельдшером швидкої допомоги. Він працював у вечірню зміну, надійшов виклик на ДТП. Виїхали на трасу Донецьк-Ростов. На місці ДТП було багато машин. Він побачив ручку мотоцикла, далі лежала дівчина без свідомості, у неї була черепно-мозкова травма. Чоловік був у свідомості.. Він зрозумів, що сталося зіткнення мотоцикла з автомобілем. Потерпілих відправили до лікарні.
Свідок ОСОБА_11, лікар швидкої допомоги, суду пояснив, що біля 20 год. надійшов виклик, дорожньо-транспортна пригода сталася в районі поста ДАІ. Був темний час доби. На місці ДТП було двоє постраждалих, дівчина була без свідомості, у чоловіка був перелам ноги. Потерпілих відвезли до лікарні.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що на даний час дату не пам»ятає. Він їхав із с. М.Єланчик у м. Амвросіївка. Приблизно о 20 год. на перехресті побачив автомобіль, який не рухався, і на дорозі лежав мотоцикл. Були травмовані люди і він викликав швидку допомогу та повідомив міліцію. Чоловік лежав у неприродній позі, кричав, де його донька. Далі лежала дівчина також у неприродній позі у крові. Як сталася дорожньо-транспортна пригода він не бачив. Мотоцикл рухався по головній дорозі, в напрямку Донецьк-Ростов, а автомобіль с. Єланчик – м. Амвросіївка. Там є знак «Уступи дорогу». Автомобіль знаходився на правій стороні проїзної частини на смузі руху мотоцикла.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що влітку вона знаходилася на чергуванні у лікарні. На огляд поступила ОСОБА_5, вона була у тверезому стані.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що обвинувачена її донька. Перед виїздом на головну дорогу вони зупинилися, потім доїхали до риски, нічого не бачили. Тільки від»їхали і побачили мотоцикл метрів за 5-6. Вона закричала і стався удар. Після дорожньо-транспортної пригода вона разом з донькою, не дочекавшись ДАІ, поїхали до лікарні, тому що онук отримав травму.
Свідок ОСОБА_14, брат обвинуваченої, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, відмовився від давання показань.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що на місці ДТП вона не надавала медичної допомоги потерпілим. Їх забирали до лікарні двома машинами швидкої допомоги, першою відвезли дівчину, а потім чоловіка.
Вина обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджується дослідженими матеріалами кримінального провадження:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 9-10 серпня 2012 року з фототаблицею ( а. с. 7-23), згідно якому зафіксовано розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди та складена схема до протоколу огляду;
- згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп»яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеному 09 серпня 2012 року о 23 год. 05 хв. ( а.с. 43) у ОСОБА_5 ознак сп»ягніння не виявлено, зміст алкоголю у видихаємому повітрі 0,1 %;
- при проведенні слідчого експерименту 18 лютого 2013 року (а.с. 116-122) підозрювана ОСОБА_5 розповіла учасникам слідчого експерименту про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 9 серпня 2012 року, на підставі її пояснень складена схема руху транспортних засобів до ДТП та виготовлена фототаблиця;
- при проведенні слідчого експерименту 15 лютого 2013 року (а.с. 67-74) потерпілий ОСОБА_2 розповів учасникам слідчого експерименту про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 9 серпня 2012 року, на підставі його пояснень складена схема руху транспортних засобів до ДТП та виготовлена фото таблиця;
- згідно висновку судово-медичної експертизи № 92/3 від 12 вересня 2012 року (а.с. 115-117) у ОСОБА_7 виявлені наступні тілесні ушкодження: забита рана і крововилив в м»які тканини правої тім»яно-потиличної області голови, садни верхніх і нижніх кінцівок, закритий лінійний перелам кісток склепіння та основи черепа праворуч по типу тріщини, забиття головного мозку, крововилив під оболонки і в шлуночки головного мозку, які виникли незадовго до настання смерті від дії зі значною силою тупих предметів або при ударі об такові, можливо, у зазначений в «постанові» строк при викладених обставинах внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які в своїй сукупності, стосовно до живих осіб, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння, а також знаходяться у прямому причинному зв»язку з настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_7 явилася тупа відкрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалася переламами кісток склепіння та основи черепа, крововиливами під оболонку та в шлуночки головного мозку, що призвело до його набряку і здавленню, що зумовили зупинку серцевої діяльності та дихання, припинення функції центральної нервової системи, 10 серпня 2012 року о 3 год. 20 хв. у лікувальному закладі настала смерть потерпілої ОСОБА_7;
- згідно висновку судово-медичної експертизи № 276 від 03 вересня 2012 року ( а.с.170-171) у потерпілого ОСОБА_2 виявлені наступні тілесні ушкодження: забиті рани у верхній третині лівої гомілки, на підборідді і в області п»ятого пальця лівої кісті, струс головного мозку, які могли утворитися від дії тупих предметів або при ударах об такові, що могло бути в умовах описаної ДТП, можливо, у зазначений в «постанові» строк, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров»я на строк понад 6-ти, але не більше 12-ти днів, а також відкритий перелам лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, який відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя;
- згідно висновку судової автотехнічної експертизи №13/19 від 21 лютого 2013 року (а.с. 129-133) свідчення водія автомобіля ОСОБА_5 є технічно неспроможними, дослідження по цим свідченням не проводилося, оскільки могло призвести експерта до завідомо необґрунтованих висновків. Свідчення водія мотоцикла ОСОБА_2 щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди є технічно спроможними. В даній дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_5 повинна була діяти відповідно до вимог п. 10.1 та п. 16.11 Правил дорожнього руху України і при виконанні цих вимог мала технічну можливість запобігти даної дорожньо-транспортну пригоду. Водій мотоцикла ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти зіткнення з автомобілем екстреним гальмуванням з зупинкою свого мотоцикла до траєкторії руху останнього, тобто, виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля ОСОБА_5, які не відповідають вимогам п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, знаходилися у причинному зв»язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки ОСОБА_5, виконуючи вимоги вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України, мала технічну можливість запобігти даної ДТП. Дії водія мотоцикла ОСОБА_2 не знаходилися у причинному зв»язку з виникненням даної ДТП, оскільки він, виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, не мав технічної можливості запобігти даної ДТП. На момент початку руху автомобіля у небезпечному напрямку мотоцикл вже проїхав зазначені кущі і, отже, вони не могли впливати на обзорність водіям ОСОБА_2 і ОСОБА_5
З врахуванням викладеного, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена та підтверджується показаннями потерпілих, свідків, протоколом огляду ДТП, проведеними слідчими експериментами за участю обвинуваченої і потерпілого, висновками авто технічної та судово-медичних експертиз.
Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачена ОСОБА_5 дійсно вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому, суд вважає, що доводи обвинуваченої ОСОБА_5 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася не з її вини,, спростовуються протоколом огляду місця події, протоколами слідчих експериментів та висновками експертиз, наданих стороною обвинувачення, які є належними та допустимими доказами та отримані органом досудового слідства в межах як КПК України 1960 року, так і КПК України 2012 року.
При призначенні покарання обвинуваченій суд, керуючись ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є необережним тяжким злочином, особу винної.
Обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання в ході судового розгляду не встановлено.
Суд також приймає до уваги, що обвинувачена за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у психоневрологічному та наркологічному діспансері не перебуває, раніше не судима, має малолітнього сина.
Аналізуючи викладене, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення та його наслідки, суд приходить до переконання про те, що виправлення ОСОБА_5 і попередження вчинення нею нових злочинів буде досягнуто лише при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Крім того, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи заявлені прокурором та потерпілими цивільні позови до ОСОБА_5 та цивільного відповідача ОСОБА_4, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У відповідності до пункту 6 Постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов»язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Відповідно до пункту 11 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред»явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.
З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов»язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.
Регресну вимогу може бути пред»явлено протягом трьох років із дня виконання зобов»язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).
З огляду на вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що цивільний позивач за власним бажанням має право пред»явити позов про відшкодування шкоди як безпосередньо до винної особи, так і до власника джерела підвищеної небезпеки.
Діючим законодавством не передбачена солідарна відповідальність винної особи і власника джерела підвищеної небезпеки за спричинену шкоду, у зв»язку з чим, суд вважає, що відповідальність за спричинену матеріальну і моральну шкоду повинна нести особа, яка винна у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а саме обвинувачена ОСОБА_5
Таким чином, позови прокурора про стягнення з ОСОБА_5 на користь Амвросіївської центральної районної лікарні 87 грн. 78 коп. , вартості медикаментів, затрачених на лікування у реанімаційному відділенні ОСОБА_7 та 6060 грн. 91 коп., загальної вартості лікування в реанімаційному та травматологічному відділеннях ЦРЛ потерпілого ОСОБА_2, а всього в сумі 6148 грн. 69 коп., слід задовольнити, оскільки заявлені вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджуються довідками Амвросіївської ЦРЛ.
Під час досудового розслідування потерпілими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заявлений позов про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 30665 грн., що складає витрати на лікування, похорон доньки та збитки, спричинені мотоциклу, вподальшому позов збільшений до 36612 грн.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» п. 19 встановлено, що розмір витрат на ліки, лікування, протезування, предметів догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок, або рахунків про їх вартість.
Потерпілими за власні кошти були придбані медичні препарати, що підтверджується копіями чеків ТОВ «Добрі ліки», аптечним пунктом м. Амвросіївка, вартість зазначених ліків складає 6561 грн. і ця сума підлягає стягненню з обвинуваченої на користь потерпілих, оскільки знайшла підтвердження у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов»язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам»ятника, ці витрати.
Потерпілими понесені витрати на поховання доньки та на спорудження надгробного пам»ятника в розмірі 18 476 грн. і ця сума підлягає стягненню з обвинуваченої на користь потерпілих, оскільки сума понесених витрат підтверджена наданими ксерокопіями квитанцій та підтвердженнями заміток з магазинів.
Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з обвинуваченої на користь потерпілих у відшкодування матеріальної шкоди, з урахуванням виплаченої обвинуваченою суми 7000 грн., складає 11476 грн.
Потерпілі від кримінального правопорушення несли витрати із сімейного бюджету, тому суд вважає, за можливе, стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди по 5738 грн. на користь кожного потерпілого.
Понесені потерпілими витрати на поминальний обід та придбання продуктів харчування не підлягають відшкодуванню, оскільки відшкодування цих витрат не передбачено діючим законодавством.
Потерпілими заявлений позов про відшкодування збитків, спричинених пошкодженням мотоцикла, вартість яких, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи, складає 2209 грн. 25 коп. З ксерокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ № 926935, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, вбачається, що мотоцикл «ИЖЮ3К» належить ОСОБА_16, а не потерпілим по справі.
Таким чином, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнова шкода спричинена власнику мотоцикла ОСОБА_16 і повинна відшкодовуватися їй, як власнику майна, а не потерпілим, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України.
За таких обставин сума матеріальної шкоди 2209 грн. 25 коп. не підлягає відшкодовуванню з обвинуваченої на користь потерпілих.
Вирішуючи вимоги позивачів в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі: в фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров»я; в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала в зв»язку з протиправною поведінкою у віношенні неї, членів родини або близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У судовому засіданні був встановлений факт того, що через вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 необережного злочину потерпілим було заподіяно моральну шкоду, оскільки через злочинну самовпевненість останньої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди загинула донька потерпілих ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння, він став інвалідом 3 групи ( а.с. 48), тривалий час перебував на лікуванні, через що потерпілі переносять глибокі душевні страждання, вони позбавлені можливості вести звичний спосіб життя та вимушені прикладати додаткові зусилля для відновлення своїх порушених прав. З огляду на викладене, суд вважає, що з врахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілих, і з урахуванням вимог розумності та справедливості позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, і з ОСОБА_5 на користь потерпілих слід стягнути у відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000 грн., по 250 000 грн. на користь кожного.
Таким чином, з обвинуваченої ОСОБА_5 слід стягнути у відшкодування матеріальної і моральної шкоди по 255 738 грн. на користь кожного потерпілого.
В ході досудового слідства по справі проведена судово-автотехнічна експертиза. Витрати, пов»язані з проведенням експертного дослідження в сумі 1625 грн., на підставі ст. 118 КПК України, включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченої згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
Речові докази по даному кримінальному провадженню: футболка і джинсові брюки, передані на зберігання дружині потерпілого ОСОБА_1, слід залишити у неї; автомобіль марки «ВАЗ-2107» переданий на зберігання ОСОБА_4, слід залишити у нього; мотоцикл марки «ИЖ-Юпитер-3К», реєстраційний номерний знак 4522ЕАА, місцем стоянки якого визначений двір Амвросіївського РВ ГУМВС України в Донецькій області, слід передати потерпілому ОСОБА_2
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-370, 374, 392 та 395 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Термін відбуття основного покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання, тобто, з моменту її затримання.
Захід забезпечення кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 131, 176 КПК України, не застосовувався та не обирався.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Амвросіївської центральної районної лікарні 6148 грн. 69 коп. (Шість тисяч сто сорок вісім гривень 69 коп.).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі ДФ ЗАТ УЦПЗ «Експерт-Сервіс» 1625 грн. (одна тисяча шістсот двадцять п»ять гривень) процесуальних витрат.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної і моральної шкоди 255 738 грн. (Двісті п»ятдесят п»ять тисяч сімсот тридцять вісім гривень).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 олександра Миколайовича у відшкодування матеріальної і моральної шкоди 255 738 грн. (Двісті п»ятдесят п»ять тисяч сімсот тридцять вісім гривень).
Речові докази по даному кримінальному провадженню: : футболку і джинсові брюки, передані на зберігання дружині потерпілого ОСОБА_1, залишити у неї; автомобіль марки «ВАЗ-2107» переданий на зберігання ОСОБА_4, залишити у нього; мотоцикл марки «ИЖ-Юпитер-3К», реєстраційний номерний знак 4522ЕАА, місцем стоянки якого визначений двір Амвросіївського РВ ГУМВС України в Донецькій області, передати потерпілому ОСОБА_2
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Амвросіївський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
СуддяОСОБА_17