УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1510/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.

"26" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіАвраміді Т.С.,

СуддівПриходченко А.П., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє в своїх в інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9, третя особа - Комунальне підприємство «Приморська екологічна лабораторія» про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, яка діє в своїх в інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 та заняття з реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є наймачем вказаної квартири. Також вказаній квартирі зареєстрована та проживала його колишня дружина - ОСОБА_7 зі своїми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 З липня 2012 року ОСОБА_7 разом із вказаними дітьми у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, тобто відсутня без поважних причин понад шість місяців, що на підставі ст. 71 ЖК України є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування вказаною квартирою.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 16 квітня 2013 року вимоги позивача про зняття відповідача разом з дітьми з реєстрації на підставі заяви позивача залишені без розгляду.

Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 16 квітня 2013 року позов задоволений. Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 06 вересня 2013 року заява ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення задоволена, заочне рішення скасоване, справи призначена до розгляду.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2013 року у позові відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_10 подав апеляційну, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі йдеться про помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Апелянт зазначає, що підстави вважати причини відсутності відповідача у вказаному житловому приміщенні поважними відсутні. Таких обставин на думку апелянта позивачем не наведено та не доведено. На думку апелянта суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що між сторонами шлюб був розірваний у 2010 році, а тому відповідач не є членом сім'ї наймача з січня 2013 року вона разом з дітьми стала особою, яка втратила право користування вказаною квартирою, оскільки не проживала в ній більш ніж 6 місяців без поважних причин. Хвороба чоловіка відповідача та навчання дитини у школі не можна визнати поважними причинами відсутності відповідачки разом з дітьми у спірній квартирі, а несплата нею комунальних послуг свідчить про добровільну відмову від житла.

Інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позовної заяви.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом, вбачається з матеріалів справи позивачу був виданий ордер № 799 від 02 липня 2008 року на склад сім'ї: дружина - ОСОБА_7, донька - ОСОБА_12, син - ОСОБА_9. На підставі вказаного ордеру останні вселилися у квартиру АДРЕСА_1 та були там зареєстровані.

27 жовтня 2010 року між позивачем та ОСОБА_7 був розірваний шлюб. У січні 2012 року ОСОБА_7 народила доньку - ОСОБА_8, яка також була зареєстрована у АДРЕСА_1. 17 лютого 2012 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13

З липня 2012 року до кінця травня 2013 року ОСОБА_7 разом зі своїми дітьми за вищезазначеною адресою тимчасово не проживала.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 була відсутня у вказаній квартирі понад шість місяців з поважних причин, а тому підстав для визнання її разом з дітьми такими, що втратили право користування вищезазначеним житловим приміщенням відсутні.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до положень ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач разом з неповнолітніми дітьми не проживала у спірній квартирі більш встановленого строку протягом якого за ними зберігається жиле приміщення. Вказані обставинами сторонами не оспорюються.

У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України).

З матеріалів справи вбачається, що при профогляді у чоловіка відповідача - ОСОБА_13 було виявлено тяжку форму туберкульозу. З 22 червня 2012 року до 13 липня 2012 року ОСОБА_7 лікувався у міській туберкульозної лікарні № 2.

Після був переведений за місцем реєстрації до Криворізького протитуберкульозного диспансеру № 2 у м. Кривий Ріг, у зв'язку з чим до м. Кривий ріг у липні 2012 року відбула ОСОБА_7 разом зі своїми дітьми. (а.с. 82,83).

Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 720/12 ОСОБА_13 перебував на лікуванні у м. Кривий Ріг до 26 грудня 2012 року. (а.с. 106).

Також з матеріалів справи вбачається, що під час перебування ОСОБА_7 у м. Кривий Ріг син останньої та позивача - ОСОБА_9 вступив у Криворізьку загальноосвітню школу № 87 у перший клас. (а.с. 127-128).

Згідно пояснень відповідача саме ця обставина стала підставою для її неповернення негайно після закінчення лікування її чоловіка.

Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Після закінчення навчального року у травні 2013 року ОСОБА_7 повернулася до смт. Приморський на вказану житлову площу, у вересні 2013 року вийшла з відпустки з догляду за дитиною та працює на колишній посаді у Кримському республіканському професійно-технічному навчальному закладі «Феодосійське професійно-технічне училище ресторанного сервісу та туризму» (а.с. 99).

Відомості про те, що відповідач вселилася до вказаної квартири після тимчасової відсутності всупереч волі позивача матеріали справи не містять.

Аналіз зібраних по справі доказів, які всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджені судом з додержанням правил належності доказів та допустимості правил доказування, враховуючи достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин відсутності ОСОБА_7 разом зі своїми дітьми у спірній квартирі понад встановлений строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач була відсутня у житловому приміщенні понад шість місяців без поважних причин спростовується вищенаведеними обставинами.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував, що шлюб, укладений між сторонами, був розірваний у 2010 році, а тому відповідач не є членом сім'ї позивача, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки за положеннями ч.3 ст. 64 ЖК України якщо особи, зазначені в ч.2 ст.64 ЖК України (зокрема дружина), перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Факт несплати відповідачем у період тимчасової відсутності у квартирі комунальних послуг не є підставою в силу закону для визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням і з урахуванням наступних дій відповідача, не свідчить про втрату інтересу ОСОБА_7 до спірної квартири.

З вищенаведеного випливає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову та ухвалив рішення з додержанням вимог закону.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, належно оцінив докази, надані сторонами та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_10 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2013 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова