УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1614/13Головуючий суду першої інстанції:Собєщанській Н.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Авраміді Т. С.
"03" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіАвраміді Т.С.,
СуддівСамойлової О.В., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про примусове проникнення до житла боржника, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2013 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Судацького МУЮ звернувся до суду з поданням, у якому ставить питання про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1.
Подання мотивовано тим, що у Відділі державної виконавчої служби Судацького МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 38376966 про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 заборгованості у сумі 542009,50 грн. 25 квітня 2013 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану боржника, у ході якого проведено опис рухомого майна ОСОБА_8, що знаходиться за вказаною адресою. Однак, після вказаних виконавчих дій, державному виконавцю здійснюються перешкоди у виконанні своїх обов'язків з приводу виконання рішення, зокрема щодо перевірки описаного майна, яке знаходиться у квартирі боржника.
Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року подання задоволено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення, судом першої інстанції, норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просять її скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подані.
Так, в апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив подання державного виконавця не зважаючи на те, що вказана квартира не належить ОСОБА_8 і майна останній у квартирі немає. Щодо опису рухомого майна у вказаній квартирі, то з приводу цього вирішується спір у судовому порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянтів та їх представника, боржника ОСОБА_8, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;
Згідно ст. 376 ЦК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Питання про примусове проникнення до житла повинне вирішуватися не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права. Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, пункту 1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканість свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 ст.29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.18 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року). Конституційна гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначено у Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Відділу державної виконавчої служби Судацького МУЮ знаходиться виконавче провадження за виконавчим листом № 2-164/09 від 17 лютого 2010 року про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 заборгованості у сумі 542009,50 грн. та за виконавчим листом №2- 104/08 від 24.12.2008 року про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 заборгованості у сумі 54565,5 грн.
25 квітня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 державним виконавцем здійснений вихід для перевірки майнового стану боржника, у ході якого проведений опис рухомого майна ОСОБА_8 Вказане майно передане на зберігання ОСОБА_7.(а.с.6-8).
29 травня 2013 року мати боржника - ОСОБА_7 не надала доступу до квартири АДРЕСА_1, де знаходиться описано майно боржника про що складений акт (а.с.9).
Згідно паспортних даних ОСОБА_8, остатнє місце проживання боржника зареєстроване у АДРЕСА_1. 30.04.2013 року ОСОБА_8 знялася з реєстрації у вказаній квартирі, 13.08.2013 року зареєструвала своє місце проживання у вказаній квартирі, а 20.09.2013 року знову знято місце проживання за вказаною адресою. На даний час місце проживання або перебування боржника ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не зареєстровано.
Вказані обставини свідчать про те, що вказана квартира є житлом боржника.
Із подання державного виконавця, яке погоджено начальником відділу ДВС Судацького МУЮ АРК, вбачається, що підставою для звернення до суду з поданням є не допуск державного виконавця до квартири АДРЕСА_1 для проведення перевірки описаного на виконання рішення суду майна.
Оскільки проникнення до житла боржника необхідно для виконання рішення суду, яке набрало законної сили, його виконання неможливо без вказаного заходу, рішення у добровільному порядку боржником не виконується, суд дійшов обґрунтованого висновку про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника - квартири АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій.
Разом з тим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що вказана квартира належить ОСОБА_8
Так, поставляючи ухвалу про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції виходив з того, що вказана квартира належить ОСОБА_8
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 08 липня 1994 року квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рівних частках.
Згідно договору дарування від 25 січня 2008 року ОСОБА_8 подарувала свою частку квартири ОСОБА_7
Так згідно витягу серія ССГ № 725551 право власності на 1/3 частку вказаної квартири зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору дарування, укладеного 25 січня 2008 року між останньою та ОСОБА_8
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
З урахуванням наведеного, ухвала суду підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року - задовольнити частково.
Ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року - змінити.
Виключити з ухвали Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року висновок суду першої інстанції про належність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_8.
В решті ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :
Т.С. Авраміді А.П. Приходченко О.В. Самойлова