УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/562/13Головуючий суду першої інстанції:Бойко З.О.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Ломанова Л. О.
"11" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіЛоманової Л.О.,
СуддівПритуленко О.В., Кустової І.В.
При секретаріМартиненко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 (правонаступник ОСОБА_7) до Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим, відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про розірвання договору іпотеки, скасування виконавчого напису нотаріуса, скасування акту опису та арешту майна, закриття виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_10 (далі - приватний нотаріус), відділу Державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим (далі - ВДВС Феодосійського МУЮ), ОСОБА_8, ОСОБА_9 про розірвання договору іпотеки, укладеного 6 червня 2011 року між ним та ОСОБА_8, скасування виконавчого напису, який вчинений 12 вересня 2012 року приватним нотаріусом, скасування акту опису та арешту майна державної виконавчої служби від 7 листопада 2012 року, закриття виконавчого провадження щодо примусового виконання зазначеного виконавчого напису.
Вимоги позову мотивовані тим, що 6 червня 2011 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_8 укладений іпотечний договір в забезпечення зобов'язань за договором позики, укладеного у той же день (6 червня 2011 року) між відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на суму 342 860, 50 грн.
Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 АР Крим, яка належить позивачу на праві власності.
У листопаді 2012 року від державного виконавця йому стало відомо, що приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, згідно якого у рахунок погашення заборгованості за договором позики звернуто стягнення на належну йому квартиру. Про наявність заборгованості позивач не знав, оскільки неодноразово особисто давав грошові кошти ОСОБА_9 для погашення боргу.
Позивач вважає, що нотаріус не перевірив, чи є заборгованість безспірною, не перевірив документи, які підтверджують безспірність заборгованості боржника, згоди на здійснення виконавчого напису він не давав, будь-яких заяв а ні від відповідача, а ні від нотаріуса не отримував.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволений частково: скасовано виконавчий напис № 1326 від 18 вересня 2012 року, вчинений приватним нотаріусом, за яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_6; в решті вимог відмовлено.
Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_8 просить суд скасувати зазначене рішення суду в частині задоволення позову про скасування виконавчого напису та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у позові.
Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вказаної вимоги позивача за відсутністю факту безспірності розміру заборгованості за договором позики, оскільки наявність розбіжностей в визначенні розміру заборгованості за договором позики в його заявах обумовлена арифметичною помилкою, яка допущена ним.
У зв'язку зі смертю 10 березня 2013 року позивача ОСОБА_6 до участі у справі на стадії апеляційного провадження за ухвалою суду від 5 листопада 2013 року у якості правонаступника позивача була залучена ОСОБА_7, яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_8 та його представника, відповідача ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення оскаржується лише в частині задоволення позову про скасування виконавчого напису, тому в іншій частині рішення суду не підлягає перевірці.
З матеріалів справи вбачається, що 6 червня 2011 року між відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладений нотаріально посвідчений договір позики, зареєстрований в реєстрі за № 939, за умовами якого ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 342 860, 50 грн., а останній зобов'язався повернути першому таку ж суму грошових коштів без сплати процентів у строк до 6 червня 2012 року (а.с. 48, 92-93).
У той же день - 6 червня 2011 року на забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним договором позики між відповідачем ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_6 укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 941, відповідно до якого позивач виступив майновим поручителем відповідача ОСОБА_9, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 АР Крим, яка належала позивачу на праві власності (а.с. 2-3, 95-96).
11 липня 2012 року відповідач ОСОБА_8 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про передачу позивачу ОСОБА_6, який є майновим поручителем боржника ОСОБА_9, повідомлення про невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором - станом на 11 липня 2012 року визначена заборгованість у розмірі 318 940 грн. Також повідомлено, що у разі невиконання боржником зобов'язань ОСОБА_8 буде вимушений у тридцяти денний строк з дня отримання цієї заяви звернутися до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - зазначену квартиру, що належить ОСОБА_6 (а.с. 7). Дане повідомлення було надіслано на адресу позивача (а.с. 7 зворот).
18 вересня 2012 року ОСОБА_8 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки, у якій також зазначена сума заборгованості за договором позики станом на 11 липня 2012 року у розмірі 318 940 грн., проте на звороті заяви міститься розрахунок відповідача, відповідно до якого заборгованість за договором позики станом на 10 вересня 2012 року визначена у іншому розмірі - 342 860, 50 грн., а також зазначені інші суми, що підлягають стягненню на його користь з ОСОБА_6: 3428,60 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення, 6680,80 грн. - 3 відсотка річних від простроченої суми за весь час простроченого платежу, 4800 грн. - витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису, а усього - 357 769,90 грн. ( а.с. 86).
У той же день, 18 вересня 2012 року приватним нотаріусом вчинений виконавчий напис на договорі іпотеки від 6 червня 2011 року, реєстр № 941, за яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 АР Крим із зазначенням суми боргу за договором позики станом на 10 вересня 2012 року - 342 860, 50 грн. (а.с. 6, 97).
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N 3425-XII, п. 1.1. абз. 2, п. 3.1., п. 3.2. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 22.02.2012 N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за N 282/20595 та пп. «б» ч. 2 п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. N 1172, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
В обґрунтування доводів щодо відсутності підстав для вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутністю доказів безспірності розміру заборгованості позивач посилається на розбіжності визначення розміру заборгованості у особистих заявах ОСОБА_8 від 11 липня 2012 року, 18 вересня 2012 року, з яких слідує, що відповідач при зверненні до приватного нотаріуса зазначав суму заборгованості за зазначеним договором позики у розмірі 318 940 грн., проте у розрахунку, який здійснений особисто ОСОБА_8, визначено вже збільшений розмір - 342 860, 50 грн., загальна сума, що підлягає стягненню визначена у сумі 357 769, 90 грн.; вказані суми зазначені й у виконавчому напису нотаріуса.
Даних про те, що відповідачі ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у встановленому порядку повідомлялися про розмір заборгованості за договором позики, який визначений у виконавчому напису нотаріуса, матеріали справи не містять.
В підтвердження доводів щодо часткового виконання боргових зобов'язань відповідачем ОСОБА_9 надані розписки ОСОБА_8 про отримання ним відповідних сум, зокрема, розписка від 15 березня 2012 року про отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_9 52 625 грн. у рахунок погашення боргу саме за договором позики від 6 червня 2011 року (а.с. 78), яка визнана ОСОБА_8, проте ОСОБА_8 зазначив, що помилково визначив дату договору позики, оскільки вказана сума отримана ним у погашення іншого грошового зобов'язання.
З пояснень приватного нотаріуса випливає, що наявність розбіжностей у визначенні суми боргу у вказаних вище документах ОСОБА_8 пояснив своєю помилкою (а.с. 50).
Матеріали справи не містять доказів погодження позивача з визначеною у виконавчому напису сумою заборгованості.
Аналіз наданих доказів дозволив суду першої інстанції дійти обґрунтованого висновку про те, що при вирішенні питання про вчинення виконавчого напису у день надходження заяви у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, у тому числі й суми штрафних санкцій, зазначених відповідачем ОСОБА_8, є безспірними.
Довід апеляційної скарги відповідача ОСОБА_8 про те, що у заявах до нотаріуса та боржників ним помилково визначений розмір заборгованості, не може бути визнаний підставою для скасування судового рішення, оскільки сам по собі розрахунок боргу, здійснений відповідачем по договору позики, процентах річних та інфляційних втрат, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність його вимог до боржника.
За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування виконавчого напису.
Отже, при розгляді справи судом повно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення спору, висновки суду відповідають обставинам справи, зібраним у справі доказам судом дана належна оцінка.
Заперечуючи проти ухваленого рішення апелянтом не наведено доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування рішення в оскаржуємій частині, тому апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягає відхиленню, а рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2013 року - залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
Л.О Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустова