УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/190/7664/13Головуючий суду першої інстанції:Володарець Н.М.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.
"12" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІващенко В.В.
СуддівБілоусової В.В., Дралла І.Г.
При секретаріКраснощоковій Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А :
у серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю та зобов'язання вчинити певні дії.
Свої вимоги мотивує тим, що після смерті його матері ОСОБА_8- залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, приватизована земельна ділянка АДРЕСА_2, автомобіль ВАЗ-2109, а також грошові внески (компенсаційний та поточний рахунки в «Ощадбанку» в м. Євпаторії). Оскільки він проживає в м. Севастополі, а спадщину необхідно було оформлювати у м. Євпаторії, в березні 2011 року від видав довіреність на оформлення його спадкових прав на ім'я відповідача ОСОБА_7, який також являвся спадкоємцем ОСОБА_8, як її чоловік. До цього часу ОСОБА_7 не передавав йому - позивачу документи, які посвідчують його права на спадщину, отримані в Першій Євпаторійській нотаріальній конторі. За ці два роки відповідач неодноразово отримував від нього грошові кошти на оформлення спадкових прав, але завжди говорив, що документи ще не готові та посилався на перешкоди, що чинилися з боку працівників нотаріату. Наприкінці 2012 року він отримав листа від голови ЖБК-13 «Морський», з якого дізнався про розподіл особистих рахунків на квартиру АДРЕСА_1 і про те, що його спадкові права на частку цієї квартири оформлені ще у листопаді 2011 року. Там же він зміг отримати копію свідоцтва про право на ? частку квартири та технічного паспорта, оформленого в грудні 2011 року, проте відповідач ОСОБА_7 продовжував стверджувати, що спадкові документи не готові. Враховуючи вищезгадані обставини, 31 січня 2013 року він скасував довіреність, видану на ім'я відповідача, про що відповідач був повідомлений у встановленому порядку. У квітні 2013 року на прийомі у Першій Євпаторійській нотаріальній конторі, вивчивши спадкову справу, він дізнався, що свідоцтва на його ім'я про право на спадщину на частку квартири, частку земельної ділянки, частку грошових вкладів отримані ще в 2011 році. Таким чином, ОСОБА_7 незаконно утримує його правовстановлюючі документи з метою використання спільного майна одноособово. За словами сусідів він постійно здає квартиру у найм. У телефонній розмові ОСОБА_7 відмовився віддати документи та надати ключі від квартири, на частку якої він має право власності. Отже, внаслідок дій відповідача він позбавлений можливості користуватися належною йому власністю. Просить суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом надання ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкоди йому у користуванні квартирою, а також зобов'язати відповідача повернути йому - позивачу свідоцтво про право на спадщину на ? частку земельної ділянки та свідоцтво про право на спадщину на грошові внески, видані на ім'я ОСОБА_6.
Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року ОСОБА_6 у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на незастосування судом закону, який належав застосуванню, неправильне встановлення обставин справи. Зокрема апелянт зазначає, що відповідач визнав позовні вимоги та підтвердив, що у 2011 році він отримав за довіреністю три свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_6. Відмову віддати документи він мотивував тим, що ОСОБА_6 повинен йому гроші за оформлення цих свідоцтв. Тобто відповідач визнав факт отримання та утримання у себе правовстановлюючих документів позивача. Також апелянт вказує, що відповідач голослівно стверджує, що він готовий віддати документи, це спростовується дворічним утриманням документів.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що у порушення ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивачем та його представником не представлено суду жодного належного та допустимого доказу у розумінні ст. ст. 57-59 ЦПК України у підтвердження доводів про те, що відповідач ОСОБА_7 незаконно утримує правовстановлюючі документи на власність та не надає ключ від вхідних дверей квартири, внаслідок чого позивачу створюються перешкоди у користуванні власністю, що ці доводи ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивній думці позивача.
З такими висновками суду погоджується судова колегія.
Згідно з вимогами статей 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конктертним способом захисту свого порушеного права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Отже, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Як правильно встановив суд, у ОСОБА_6 існує суб'єктивне матеріальне право щодо спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8
На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 20 жовтня 2010р. державним нотаріусом Першої Євпаторійської державної нотаріальної контори (а.с.83) ОСОБА_6 успадкував ? частку квартири АДРЕСА_1.
Звертаючись до суду з негаторним позовом, він виходив із того, що відповідач, маючи довіреність від нього на оформлення спадкових прав, повідомляв йому недостовірні відомості щодо руху виконання доручення, та не віддав своєчасно оригінали свідоцтв про право на спадщину за законом.
Як встановив суд, вселитися у вищезгадану квартиру позивач не намагався за весь час, починаючи з жовтня 2010р. до часу звернення до суду.
У засіданні судової колегії представник позивача підтвердив факт того, що ОСОБА_6 не має наміру вселитися у квартиру та використовувати її як житло, тому заявив вимоги про покладення обов'язку на відповідача віддати ключ від вхідної двері, а не вимогу про вселення.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Із змісту зазначеної норми закону впливає, що підставою негаторного позову є обставини, які обґрунтовують право позивача на користування та розпорядження майном, а також доводять, що поведінка відповідача створює перешкоди у здійсненні таких повноважень. Умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправних дій відповідача, які перешкоджають позивачу користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Проте зловживання представником своїх обов'язків щодо надання йому документів та достовірної інформації, ніяким чином не впливає на право позивача, як власника частки квартири, користуватися нею.
Суд першої інстанції визнав доводи позивача ОСОБА_6 щодо створення йому перешкод у користуванні належною йому власністю відповідачем ОСОБА_7 необґрунтованими та не доведеними належними доказами.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перешкоджання йому з боку ОСОБА_7 у користуванні квартирою.
Навіть у позовній заяві він посилається на те, що лише у телефонній розмові ОСОБА_7 відмовився віддати документи та надати ключі від квартири, на частку якої він має право власності.
Тобто, позивач не заперечує, що безпосередньо до відповідача з приводу вирішення питання про користування квартирою він не звертався, тому його посилання на наявність перешкод у користуванні квартирою з боку ОСОБА_7 носить характер припущень на майбутнє, але не є встановленим фактом.
Що стосується доводів апелянта про визнання ОСОБА_7 факту утримання у себе оригіналів свідоцтв про право на спадщину за законом, то ці вимоги про витребування правовстановлюючих документів не можуть бути задоволені на підставі ст. 391 ЦК України.
Враховуючи, що суд повно і всебічно з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив та дав правильну оцінку доказам, наданим сторонами, застосував закон, який підлягає застосуванню та ухвалив цілком законне та обґрунтоване рішення, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИ Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 01 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :