УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1099/13Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.

"04" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосії у складі:

Головуючого суддіПритуленко О.В.,

СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про заборону відчуження майна, що перебуває у спільній частковій власності, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкод у розпорядженні власністю, відшкодування витрат, пов'язаних з відновлюванням правовстановлюючих документів на квартиру, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому, просила суд заборонити відповідачу, якій є співвласником квартири АДРЕСА_1 і має намір розпорядитися належною йому власністю - 1/2 частиною вказаної квартири, відчужувати вказану частку квартири.

У позові зазначила, що відчуження відповідачем належної йому частки квартири призведе до порушення її прав, оскільки частки сторін не визначені у натурі.

ОСОБА_7 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_6, в якому (з урахуванням уточнень) просив суд встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 відповідно до якого виділити йому у користування жилу кімнату площею 18,3 кв.м, ОСОБА_6 - жилу кімнату площею 8,6 кв.м, залишити в загальному користуванні сторін кухню, санвузол та коридор; зобов'язати ОСОБА_6 не чинити йому перешкоди у розпорядженні належною йому часткою квартири; стягнути з неї у відшкодування витрат, пов'язаних з відновлюванням правовстановлюючих документів на квартиру, 945,58 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, а також в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6,

ОСОБА_6 та предтавник ОСОБА_7 - ОСОБА_8. оскаржили рішення в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

ОСОБА_6 не погоджується з рішенням суду в частині відмови в задоволенні її позову, ставить питання про скасування рішення в цій частині та ухвалення нового рішення - про задоволення її позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача - ОСОБА_8. просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, вважаючи, що висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_7 про встановлення порядку користування квартирою та відшкодування витрат, пов'язаних з відновлюванням правовстановлюючих документів на квартиру не відповідають обставинам справи. В зв'язку з чим просить рішення в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення - про задоволення вказаних вимог.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Кожному з них належить на праві власності 1/2 частина вказаної квартири.

Право співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності передбачено ч.1 ст.361 ЦК України.

Відповідно до вказаної норми закону співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає (ч.2 ст.362 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 06 лютого 2013 року письмово повідомив ОСОБА_6 про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Враховуючи, що таки дії відповідача відповідають приписам закону і не порушують прав позивачки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 вказаний висновок не спростований.

Посилання ОСОБА_6 на те, що до реалізації своєї частки квартири, відповідач повинен або поділити квартиру у натурі або встановити порядок користування нею, не можна визнати підставою для скасування рішення в цій частині, оскільки діючим законодавством не заборонений продаж належної особі ідеальної частки майна.

До того ж сама ОСОБА_6 не позбавлена можливості захистити свої права шляхом звернення з позовом про поділ майна в натурі у випадку неможливості вирішити це питання між сторонами у добровільному порядку.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_7 про встановлення порядку користування спірною квартирою, суд виходив з відсутності доказів технічної можливості встановити між сторонами порядок користування квартирою відповідно до належних їм часток.

Такий висновок суду підтверджений матеріалами справи.

Статті 317, 358, 361 ЦК України передбачають право власника володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, право на надання кожному із співвласників у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності та право співвласника самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

До виділу в натурі часток у спільній частковій власності співвласники мають рівні права на користування обєктом цього права.

З матеріалів справи вбачається, що квартира складається з двох кімнат, площа яких значно різниться між собою: 18,3 кв.м і 8.6 кв.м. Доказів можливості виділення обом сторонам у користування жилу площу однаковим розміром матеріали справи не містять.

Самі сторони у судовому засіданні підтвердили неможливість встановлення порядку користування жилою площею у квартирі відповідно до їх часток.

З урахуванням зазначеного слід дійти висновку про відсутність підстав для скасування рішення і в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_6 витрат, пов'язаних з відновлюванням правовстановлюючих документів на квартиру, суд дійшов висновку про безпідставність вказаних вимог.

Оскаржуючи рішення в цій частині представник ОСОБА_7 посилається на те, що вказаний висновок є помилковим, оскільки згідно положень стаття 22 ЦК України відшкодуванню підлягають витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Виходячи з того, що під час розгляду іншої справи ОСОБА_6 надала пояснення, що правовстановлюючі документи на квартиру знаходяться у неї і вона не бажає йому їх надавати, вважає, що існують всі підстави для стягнення з неї витрат, яких він вимушений був зробити для одержання нових документів.

Наведені доводи не дають підстав для скасування рішення в цій частині і задоволення вимог позивача за зустрічним позовом.

Як свідчать матеріали справи, спір з приводу правовстановлюючих документів на квартиру, яка була придбана ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 24.03.1999 року і подарована ОСОБА_6 в розмірі 1/2 частини на підставі договору дарування від 31.05.2011 року, був предметом розгляду Керченським міським судом. 20 липня 2012 року суд ухвалив рішення. яким відмовив в задоволенні вимог ОСОБА_7 про зобов'язання ОСОБА_6 повернути йому вказані документи.

Виходячи з того, що ані вказаним рішенням суду, ані іншими доказами не підтверджується факт завдання ОСОБА_7 збитків внаслідок винних дій ОСОБА_6, підстав для скасування рішення суду в цій частині також не встановлено.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги позивача та представника відповідача не містять правових підстав для скасування оскарженого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.