УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/930/13Головуючий суду першої інстанції:Біленко Л.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
"21" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О., Кустової І.В.,
При секретаріМартиненко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Керченської міської ради Автономної Республіки Крим (треті особи - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк") про визнання права користування житловим приміщення, за зустрічним позовом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 (треті особи - Комунальне підприємство "Жилавтосервіс-Керч") про визнання втратившими право користування жилим приміщенням, виселення, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 червня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до Керченської міської ради Автономної Республіки Крим, в якому, на підставі ст.64 Житлового кодексу УРСР, просили визнати за ними право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 посилаючись на те, що вони до часу смерті їх батька ОСОБА_11 - наймача вказаного житлового приміщення, постійно проживали з ним у цій квартирі однією сім'єю.
Керченська міська рада Автономної Республіки Крим звернулась з зустрічним позовом, в якому просила суд визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втратившими право користування вказаною квартирою, посилаючись на те, що вони, ще за життя ОСОБА_11, вибули на постійне проживання в інші жили приміщення, де зареєстрували своє місце проживання, і будь-яких прав на спірну квартиру не мають.
Крім того, у зустрічному позові ставиться питання про виселення із спірної квартири ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які самовільно зайняли вказане житло, не бажають його звільняти і підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення, а також про витребування у ОСОБА_8 ключів від спірного житла.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 01 червня 2013 року позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 залишений без задоволення.
Зустрічний позов Керченської міської ради АРК задоволений частково. Суд вирішив виселити ОСОБА_8 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення з покладенням на неї обов'язку з передачі позивачу ключів від квартири. В решті вимог - відмовив.
ОСОБА_8 оскаржила рішення в апеляційному порядку; ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і відмову в задоволенні зустрічного позову.
На думку апелянта, при вирішенні спору суд дійшов неправильного висновку про те, що права позивачів на спірне житло не порушені і безпідставно відмовив в задоволенні первісного позову. Крім того, при вирішенні спору суд не дав належну правову оцінку договору про управління майном, згідно якого вона зобов'язана зберігати майно позивачів, що знаходиться у спірній квартирі, внаслідок чого неправомірно задовольнив вимоги Керченської міської ради (яка не є стороною у даному договорі) про її виселення і передачу ключів.
Згідно частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, представника Керченської міської ради АРК, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, як представника ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. ст. 64, 65 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
З матеріалів справи слідує, що квартира АДРЕСА_1 була надана в 1987 році ОСОБА_12 та її сину ОСОБА_11. За позовом останнього на підставі рішення Керченського міського суду АРК від 29.03.2004 року (скасовано ухвалою Апеляційного суду АРК від 24.10.2005 року) ОСОБА_12 була визнана особою, що втратила право користування вказаною квартирою, а ОСОБА_11 (від імені якого діяв ОСОБА_13) приватизував вказану квартиру і 16.06.2004 року продав її ОСОБА_14 та ОСОБА_15
23.06.2004 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 продали вказану квартиру ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а останні продали вказану квартиру 12.09.2007 року ОСОБА_18
На підставі рішення Керченського міського суду АРК від 25 січня 2008 року ОСОБА_11 був визнаний недієздатним з 01.01.2004 року.
Як слідує із змісту ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року, рішенням Керченського міського суду АРК від 06 квітня 2009 року визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 11 червня 2004 року, видане ОСОБА_11, виконавчий комітет Керченської міської ради було зобовязано скасувати рішення №543 від 11.06.2004 року в частині дозволу на приватизацію зазначеної квартири ОСОБА_11, а також визнані недійсними договори купівлі-продажу вказаної квартири від 16.06.2004 року, 23.06.2004 року та 12.09.2007 року; зазначену квартиру повернено у користування ОСОБА_12 та ОСОБА_11; ОСОБА_18 із вказаної квартири виселено. Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року рішення Керченського міського суду АРК від 06 квітня 2009 року в частині визнання недійсними договорів від 23.06.2004 року та 12.09.2007 року, повернення квартири у користування ОСОБА_12 та ОСОБА_11, виселення ОСОБА_18 із вказаної квартири скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
Згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що зазначеним рішенням суду квартира АДРЕСА_1 була повернута у комунальну власність з 11 червня 2004 року.
Відтак, після визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.06.2004 року сторони повернулись до первісного стану, у ОСОБА_11 поновлено право проживання у квартирі, в якій він був зареєстрований та проживав.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_12 померла 09 вересня 2009 року і у квартирі був зареєстрований лише ОСОБА_11, якій помер 27 січня 2012 року.
Позивачі (дочки ОСОБА_11.) - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка на підставі рішення Керченського міського суду АРК від 21.09.2009 року була призначена опікуном ОСОБА_11, фактично у квартирі однією сім'єю з ОСОБА_11 не проживали, а відтак і не набули права користування вказаним житлом.
Такий висновок суду слід визнати правильним, оскільки він підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема, відомостями про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за іншими адресами; витягом з історії пологів ОСОБА_7 від 02.08.2011 року, в якій адреса її місця проживання зазначена: АДРЕСА_3; відомостями про приватизацію ОСОБА_7 вказаної квартири 28.12.2007 року, довідкою житлово-експлуатаційної дільниці №2 про те, що у вказаній квартирі ОСОБА_7 зареєстрована і фактично мешкає разом з неповнолітньою дочкою; актом відділу з виявлення, обліку і розподілу житлової площі про проживання ОСОБА_6 з 2001 року у будинку АДРЕСА_3; актом ЖЕУ-6 від 13 вересня 2011 року про демонтаж замку вхідної двері в квартирі АДРЕСА_1 для усунення течі системи водопостачання, в зв'язку з відсутністю мешканців; інформацією зам. голови опікунської ради - начальника Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради від 27 березня 2013 року про те, що під час перевірок, проведених 15.12.2009 року, 14.12.2010 року, 12.01.2011 року, 16.12.2011 року, 19.12.2011 року у спірній квартирі ані ОСОБА_11, ані опікуна ОСОБА_7 виявлено не було і встановити їх місцезнаходження не виявилося можливим, з пояснень сусідів ОСОБА_11 зловживав спиртними напоями, зі звітів ОСОБА_7 - у 2009 та 2010 роках вона періодично відвідувала недієздатного батька, з 27 грудня 2011 року - запрошувала доглядальницю; інформацією Комунального підприємства «Жилавтосервис-Керч» про те, що з грудня 2008 року по травень 2013 року квартирна плата за спірне житло не сплачувалась; а також показаннями свідка ОСОБА_19
Судом також дана належна правова оцінка акту від 20 листопада 2011 року, з якого випливає, що ще за життя ОСОБА_11 - 20 листопада 2011 року, позивачка ОСОБА_6 передала у користування та зберігання ОСОБА_8 меблі та інших побутових речей, що знаходяться у спірній квартирі.
Висновок суду про недоведеність позивачами факту їх проживання однією сім'єю з ОСОБА_11 у спірній квартирі доводами апеляційної скарги не спростовується.
За таких обставин відсутні підстави для скасування рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права користування вказаною квартирою.
Задовольняючи позов Керченської міської ради в частині виселення ОСОБА_8 з квартирі АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, суд виходив із того, що вказана особа самоправно зайняла жиле приміщення.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК Української РСР особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відповідно до норм діючого законодавства зайняття жилого приміщення комунального фонду вважається правомірним при отриманні ордеру на це житло (ст.58 ЖК УРСР); при вселенні в порядку статті 65 ЖК УРСР (право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення), статті 91 ЖК УРСР (піднайом жилого приміщення), ст. 92 ЖК УРСР (вселення членів сім'ї піднаймача); ст.98 ЖК УРСР (тимчасове проживання за згодою наймача та членів його сім'ї), або на підставі договору найму житла (ст.810 ЦК України).
Безспірно встановлено, що ОСОБА_8 займає квартиру АДРЕСА_1 без відповідної правової підстави, що свідчить про самоправність її зайняття.
Договір про управління майном, визначеним у акті від 20 листопада 2011 року, не є правовою підставою для зайняття житлової площі, повернутої у комунальну власність Керченської міської ради за рішенням суду.
За таких обставин висновок суду про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_8 із вказаної квартири і покладення на неї обов'язку по передачі міській раді ключів від квартири є підставним і обґрунтованим. Виселення не заважає їй і подалі користуватися і зберігати майно, отримане за вказаним актом, за межами спірної квартири.
З урахуванням викладено колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування оскарженого рішення.
Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.