Справа N 22Ц - 2024/2006 р. Головуючий 1 інстанції Кушнірова Т.Б.
Категорія -36. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
РІШЕННЯ
іменем України.
7 грудня 2006 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О.О. та Кутової Т.З.,
із секретарем судового засідання Варміш О.С.,
з участю:
відповідача ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 переглянула рішення місцевого Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2006 року, ухваленого по цивільній справі за його ж позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, перевіривши у межах оскарження обставини та докази ,-
установила:
9 червня 2006 року ОСОБА_2 пред'явив зазначений позов, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 частини прибутку того.
Вимогу обґрунтовував тим,що продовжує навчання на денному відділенні Дніпропетровського національного університету і потребує матеріального утримання від батька і той таке утримання у змозі йому надавати.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що не має можливості сплачувати аліменти на сина, оскільки його доходи складають лише 630 гривень заробітної плати; на цей час хворіє і потребує оперативного хірургічного лікування; має іншу сім'ю, в якій утримує двох неповнолітніх дітей.
Рішення місцевого Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2006 року у позові відмовлено.
Не згодившись із таким рішенням, позивач його оскаржив й просив скасувати з тих мотивів, що суд не врахував його потреби в утриманні, а, відповідно, безпідставно відмовив в покладенні на батька обов'язку по наданню такого утримання.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції скасувати й постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Так, відмовляючи позивачеві у позові, суд 1 інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 після досягнення повноліття продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги. ОСОБА_1 є його батьком і за ст. 199 СК України повинен був би таку допомогу надавати, однак, за наявного матеріального та сімейного стану - надати її не може.
У повній мірі з таким погодитися не можливо.
Так, за ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно матеріалів справи відповідач є батьком ОСОБА_2. Останній після досягнення повноліття продовжує навчання на денному відділенні Дніпропетровського національного університету. У зв'язку з цим він потребує матеріальної допомоги. Відповідач отримує заробітну плату у розмірі 630 гривень і з неї може надавати утримання сину. Враховуючи сімейний стан ОСОБА_1, а саме, необхідність утримування двох неповнолітніх дітей; стан його здоров'я, відновлення якого потребує оперативного хірургічного втручання та післяопераційної реабілітації; реальну можливість стягувача, при належному відношенні до навчання, отримувати стипендію - із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, слід стягнути аліменти у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) того.
Оскільки місцевий суд іншої думки, то утримання слід стягнути рішенням колегії суддів, попередньо скасувавши рішення суду 1 інстанції.
Крім того, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави судові витрати у розмірі 51 гривня та 7 гривень 50 копійок, витрат з інформаційно-технічного забезпечення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення місцевого Новобузького районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2006 року скасувати й постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає АДРЕСА_1 - аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на його ж утримання у розмірі 1/8 частини від заробітку (доходу) на місяць до досягнення ОСОБА_1 двадцяти трьох років, або, в межах цього строку, до припинення навчання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 51 гривню судових витрат та 7 гривень 50 копійок витрат з інформаційно-технічного забезпечення.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.