Справа № 22- 9958/2006 рік                                          Головуючий в 1 інст. Клімов В.В.

Категорія 44                                                              Доповідач Бондаренко Л.І.

УХВАЛА Іменем України

2006р. листопада 28 дня. Апеляційний суд у складі:

головуючого Пономарьової О.М. суддів Бондаренко Л.І., Бабенко П.М. при секретарі Баклановій Ю.В.

розглянувши матеріали справи з апеляційною скаргою Комерційного банку товариства з обмеженою відповідальністю „Місто Банк"

на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 20 вересня 2006р.

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької філії комер­ційного банку ТОВ „Місто Банк" про захист прав споживачів, розірвання угоди банків­ського вкладу та повернення депозитних коштів, стягнення компенсації за заподіяну мо­ральну шкоду.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи,

ВСТАНОВИВ:

Комерційний банк товариства з обмеженою відповідальністю „Місто Банк" зве­рнувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 20 вересня 2006р., якою відкрите провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької філії комерційного банку ТОВ „Мі­сто Банк" про розірвання угоди банківського вкладу та повернення депозитних коштів.

В апеляційній скарзі просять ухвалу суду від 20 вересня 2006р. скасувати, та змінити підсудність, оскільки у відповідності з вимогами ст. 109 п.2 ЦПК України позови до юридичних осіб подаються за їх місцем знаходження. Посилання позивача на Закон України "Про захист прав споживачів" є необгрунтованими, оскільки позивач не відно ситься до категорії осіб- споживачів.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала-скасуванню з направленням справи до суду для вирішення питання підсудності справи за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 20 вересня 2006 відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецького філії комерційного банку ТОВ „Місто Банк" про захист прав споживачів, ро зірвання договору банківського вкладу та повернення депозитних коштів, стягнення грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що 3 травня 2006р. між ним та відповідачем був укладений договір банківського вкладу, згідно якого він передав відпо відачу 30000 грн. У зв"язку з виникненими особистими обставинами він вирішив за своєю ініціативою достроково розірвати договір, тому 8 червня 2006р. звернувся до відповідача повернути йому депозитні кошти.

Виходячи із змісту вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що право відносини між сторонами регулюються не Законом України "Про захист прав спожива чів", а Законом України "Про банки та банківську діяльність", Цивільним Кодексом Укра їни, заслуговують до уваги. Вимоги позивача не пов"язані з неякісним наданням фінансо вих послуг, або винними діями банку, які порушували права як споживача.

Закон України "Про захист прав споживачів", якій є спеціальним законом, по ширюється на зазначені в ньому відносини, які як видно із позовної заяви, відсутні.

Вклади фізичних осіб гарантуються у відповідності з положенням Закону Украї ни "Про банки та банківську діяльність" від 7 грудня 2000р.

У відповідності з вимогами ст.55 Закону „Про банки та банківську діяльність" відносини банку з клієнтом банку - будь яка фізична особа, що користується послугами банку регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національ ного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно Положенню про порядок здійснення банками України вкладних (депозит них) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003р. і яке зареєстровано в Міністерстві юс тиції України 29 грудня 2003р. за №1256/8577 банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу між вкладником і банком.

Згідно договору між сторонами владник має права вимагати повернення вкладу.

У судовому засіданні представник відповідача пояснював, що грошові кошти не можливо було повернути позивачу, оскільки такі не перераховувались на рахунок банку.

Згідно Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 січня 2005р. якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення не­доліків третій особі за рахунок виконавця.

У цьому законі зазначені терміни тільки відносно споживчего кредита - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Між сторонами, як вбачається із вимог позивача, копії договору мова про спо живчий кредит не йдеться.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про прийняття позову, не визначив характер правовідносин між сторонами, норму закону, яка їх регулює, тому позовна заява прийнята з порушенням правил підсудності.

Керуючись ст.ст.307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецької філії ТОВ „Місто Банк" задовольнити.

Ухвалу Краматорського міського суду від 20 вересня 2006р. скасувати.

Справу направити до Краматорського міського суду для вирішення питан­ня про підсудність.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції-Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.