Справа № 22Ц-2794/2006                                    Головуючий в 1 інстанції Пархоменко О.В.

Категорія 29,32                                                     Доповідач в 2 інстанції Коцюрба О.П.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі

головуючого Приходька К.Ш

суддів: Коцюрби О.П., Голуб С.А.,

при секретарі Некорі А.О. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1­новича, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - відділ громадянства, іммі­грації та реєстрації фізичних осіб Ірпінського міського відділу ГУ МВС України Київської області, про визнання ОСОБА_1таким, що втратив право користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про вселення в спірний будинок, усунення перешкод у користуванні ним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

У січні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, вимоги якого протя­гом розгляду справи неодноразово уточнював. Просив визнати ОСОБА_1таким, що втра­тив право користування АДРЕСА_1

. Позивач посилався на те, що є його власником, відповідача вселив як свого члена сім'ї. У червні 2005 року ОСОБА_1 розірвав шлюб з дочкою позивача, проживати з ним стало неможливо. 8 жовтня того ж року після чергової сварки ОСОБА_1 покинув будинок, протя­гом шести місяців не повертався, що за правилами ст.71 ЖК України було підставою для визнання його таким, що втратив право на користування житлом.

З доводами позову ОСОБА_2 відповідач не погодився, подав до суду зустрічний позов, в якому просив суд вселити його в спірний будинок, зобов'язати ОСОБА_2 усу­нути перешкоди у користуванні будинком шляхом видачі ОСОБА_1 ключів від вхідних двет рей.

Свої вимога обґрунтовував тим, що після розірвання шлюбу з дочкою ОСОБА_2 у червні 2005 року відношення до нього змінилось. Останній конфліктував з ним, сварився, був не задоволений присутністю ОСОБА_1 в будинку, у зв'язку з чим всі його речі викинув на двір. Змінив вхідні замки. Внаслідок таких неправомірних дій власника будинку ОСОБА_1 був змушений неодноразово звертатись до органів місцевого самоврядування, органів внут­рішніх справ за допомогою. Не отримавши її, у вересні 2005 року він покинув будинок.

Рішенням Ірпінського міського суду від 30 червня 2006 року первісний позов ОСОБА_2 задоволений, у задоволенні зустрічного - відмовлено.

ОСОБА_1 визнано таким, що втратив право користування жилим АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Посилається на те, що, вирішуючи спір, суд помилково застосував ст.71 ЖК України, правила якої на спірні правовідносини не поширюються. Неналежним чином оцінив додані до матеріалів справи докази, помилково дійшов до висновку про відсутність поважних причин непроживання ОСОБА_3 в спірному жилому приміщенні.

Апелянт просить вселити його в АДРЕСА_1, зобо­в'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ним шляхом видачі ключів від вхідних дверей.

На наведені вище доводи апеляційної скарги позивач подав заперечення, в яких про­сить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з підстав його обґрун­тованості та законності. Посилається на те, що підстави для застосування до спірних відно­син ст.405 ЦК України відсутні. Суд на це увагу звернув, тому і застосував при вирішенні спору ст.ст.64, 65 та 156 ЖК України, що встановлюють права та обов'язки члена сім'ї власника житла. При реалізації ст.71 ЖК України керувався аналогією закону.

Поважність причин відсутності в спірному будинку протягом шести місяців ОСОБА_3 не довів.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За правилами ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунто­ваним.

Законним воно, зокрема, вважається тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

З матеріалів справи вбачається, що АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, який у квітні 2001 року в якості члена своєї сім'ї вселив ОСОБА_1 в будинок.

Відносини, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 регулюється ст.156 ЖК України, яка встановлює права та обов'язки члена сім'ї власника жилого будинку.

Такі права та обов'язки, зокрема, обумовлені наявністю сімейних відносин із власни­ком і спільним із ним проживанням у будинку. Виходячи з цього особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням у належному власникові жи­лому будинку тільки, якщо вона вийшла зі складу сім'ї останнього і перейшла проживати в інше місце.

З інших підстав, зокрема, встановлених в ст.71 ЖК України, член сім'ї власника бу­динку не може бути визнаний таким, що втратив право на користування житлом.

Вирішуючи спір, суд на це увагу не звернув застосував закону, дія якого на спірні правовідносини не поширюється. Встановив обставини, які значення для вирішення спору не мають.

Ухвалене судом рішення не може бути залишеним без змін, підлягає скасуванню.

Доказів, які б свідчили про переселення відповідача в інше постійне місце проживан­ня, ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції не надав, у зв'язку з чим у задоволенні таких вимог слід відмовити.

За правилами ч1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку, які про­живають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку.

З показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та акта депутата Гостомельської сели­щної ради ОСОБА_6 від 18 вересня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 неодно­разово перешкоджав ОСОБА_1 у вселенні та проживанні в АДРЕСА_1 У зв'язку з цим останній був вимушений підшуковувати інше місце тимчасового проживання.

Докази, які б це спростували, в матеріалах справи відсутні. Вимоги про вселення відповідача у будинок ОСОБА_2 колегія суддів вважає обґрунтованими, їх задоволь­няє.

При цьому не може погодитись з вимогами ОСОБА_1 про зобов'язання позивача передати ключі від вхідних дверей будинку. З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та акта того ж депутата Гостомельської селищної ради НОМЕР_1 вбачається, що дверні замки будинку позивач не змінював.

Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, якими відповідач заперечував наве­дені обставини, апеляційний суд вважає недопустимими, такими, що ґрунтуються лише на словах ОСОБА_1 Достовірність показання свідка ОСОБА_4 спростовується викладе­ними вище доказами.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.п.1 та2 ст.307, ст.ст.308, 309, 313, 314, 316, 317 таст.319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Іртиського міського суду Київської області від 30 червня 2006 року в частині задоволення позову ОСОБА_2до ОСОБА_1про визнання останнього таким, що втратив право користування жилим приміщенням, та відмови ОСОБА_1у задоволенні позову до ОСОБА_2про вселення в спір­ний будинок відмовити.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2у задоволенні позову до ОСОБА_1про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, задовольнити позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про вселення в спірний будинок.

Вселити ОСОБА_1в жилий АДРЕСА_1 суду Київської області від 30 червня 2006 о до Верховного Суду України протягом двох місяців

мель.

В іншій частині рішення Ірпінсь року залишити без змін.

Рішення суду може бути з дня його проголошення

Головуючий: