Справа № 22-10603/2006 р.     Головуючий у 1 інстанції Тарасекно СБ.

Категорія  21                                      Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року                         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С, Шевченко В.Ю.

при секретарі: Личкатій В.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування-від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 15 серпня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки. Донецької області просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від І 5 серпня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, .на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на відшкодування моральної шкоди 7 500 грн.   та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки посилається на те, що висновок MGEK про встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факта спричинення моральної шкоди: судом не прийнято до уваги, що позивач втратив професійну працездатність у професії, яка призвела до професійного захворювання, але він не втратив здатність вести звичний спосіб життя, що підтверджується висновком. ЛКК. тому наявність протипоказань у роботі ніяк не може позбавити позивача можливості реалізації своїх звичок та бажать у повному обсязі; відповідно до-ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди повинно здійснювати підприємство, на якому позивач втратив працездатність; позивачем, в обгрунтування своїх позовних вимог не надані переконливі докази спричинення йому моральної шкоди, проте пояснення позивача були прийняті судом, а запереченням відповідача не була дана належна оцінка; судом дана невірна оцінка глибини фізичних та душевних страждань позивача у зв'язку з виявленним професійним захворюванням. - Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що . спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на підприємствах вугільної промисловості на різних підземних роботах. Висновком МСЕК від 2 серпня 2001 року ОСОБА_1 встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням.

У зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 відчував та продовжує відчувати моральні страждання, оскільки втратив професійну працездатність на 25% та на тривалий час позбавлений можливості повною мірою реалізувати своє право на працю, тривалий час відчуває фізичні страждання у зв'язку з чим вимушений проходити обстеження в медичних закладах та лікування. Порушення прав позивача, що виявилося в ушкодженні його здоров'я при виконанні трудових обов'язків, призвело до порушення звичного укладу життя позивача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот-розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої  на день-виплати.

Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійними, про що 22 червня 2001 року складений акт розслідування професійних захворювань. Висновками медичних органів позивачу встановлені професійні захворювання - стан після перенесеного теплового удару легкого ступеню у вигляді вегето-судинної дистонії за смішаним типом; вібраційна  хвороба першого ступеню - периферичний ангіодистонічний синдром. Висновком МСЕК від 2 серпня 2001 року позивачу вперше встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з виявленими професійними захворюваннями з подальшим переосвідченням. Висновком МСЕК від 13 грудня 2004 року позивачу підтвержено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійними захворюваннями безстроково.

За. таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я у зв'язку із професійним захворюванням за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві та.професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що. підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер і тяжкість професійних захворювань, встановлення 25% втрати професійної працездатності безстроково, те, що він вимушений періодично лікуватися, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійними захворюваннями,   порушення v зв'язку з цим нормальних   життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, тривалість праці на вугільних підприємствах /з 1981 року по 2001 рік/.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч п.1,    308 ч1,    314 ч п, 315 ЦПК України,

апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області   відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 15 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної  сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.