Справа № 22-10698/2006 Головуючий у 1 інстанції Дундар І.О.
Категорія 21 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова СІ. при секретарі Баранові В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 8000грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю Коліхова О.М. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а представник позивача за довіреністю ОСОБА_2. заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
10.05.2006 р. ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що з 17.04.1979р. до 7.10.2000р. він працював на шахті ім. К. Румянцева ДП „Артемвуплля" ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнений за п. 5 ст. 36 КЗпП України, його переведено на ЦЗФ „Узлівська", де продовжує працювати ІНФОРМАЦІЯ_2.
За висновком МСЕК з 25.02.2004р. у нього вперше встановлено 25 % втрати працездатності за професійним захворюванням- вібраційною хворобою.
За висновком МСЕК від 9.09.2004 р. було встановлено 35% втрати працездатності за сукупністю: 10%-за каліцтвом на виробництві у 1986 р. та 25% -за професійним захворюванням- вібраційною хворобою.
За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він часто лікується, йому протипоказана фізична праця, змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.
Тому він просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на-його користь у відшкодування моральної шкоди 17500 грн.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 жовтня 2006 року позов задоволено Частково із стягненням на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 8000грн.
Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 5-13, 15,16-18, 22-25), і тому вони знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню. При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності, за висновком МСЕК від 2.04.2004 р. з 25.02.2004 р. у нього встановлено 25 % втрати працездатності за професійним захворюванням -вібраційною хворобою безстроково.
За висновком МСЕК від 18.10.2004р. у позивача встановлено 35% втрати працездатності за сукупністю: 25%- за вібраційною хворобою і 10%- за каліцтвом на виробництві у 1986р. з 9.09.2004 р.-безстроково.
За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.
При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ними моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя, межі достатньості та справедливості. Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-р;2О04.від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
розгляду справи дії норми
У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.
Апеляційний суд вважає, що зупинення на час закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.
До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності
внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.
Довод скарги про те, що винним у спричиненні моральної шкоди позивачеві є підприємство, про необхідність застосування Закону України „Про охорону праці" та вимог ст. 237-1 КЗпП України апеляційний суд вважає неспроможним, оскільки стійку втрату працездатності у позивача було вперше встановлено після 1.04.2001 p., з цього часу в державі встановлено порядок відшкодування моральної шкоди через Фонд соціального страхування.
Довод скарги про те, що нарахуванням та виплатою позивачеві двох одноразових допомог в сумі 10108 та 10640 грн. компенсовано і його моральні страждання, апеляційний суд не може визнати спроможним, оскільки відшкодування моральної шкоди є окремим видом виплати, що здійснюється ФСС.
Не можна визнати спроможним і довод скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності, оскільки ним при зверненні до суду цей строк не пропущено.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чиї процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.
Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЩЖ України апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки відхилити, рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили