печерський районний суд міста києва
Справа №2-65-11-1/08
рішення
іменем України
03 грудня 2008 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Горяйнова А.М.
при секретарі - Серебряковій М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про скасування рішення про приватизацію жилого приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, зобов'язання внести зміни до інвентаризаційних документів та зобов'язання внести зміни до поверхового плану приміщення, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства ІНФОРМАЦІЯ_1, за участю третіх осіб Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про скасування приватизації жилих приміщень та зобов'язання видати свідоцтво про право власності на житло,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2005 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом, у якому просила скасувати рішення про приватизацію та свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 та членам її сім'ї на квартиру, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1; зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та ЖЕО-608 внести зміни до інвентаризаційних документів зазначивши, що площа квартири НОМЕР_1становить 106, 6м2, а квартириНОМЕР_2 - 35, 4 м 2; усунути перешкоди в користуванні майном шляхом використання окремого входу до квартириНОМЕР_2 та привести технічний стан квартири НОМЕР_1у відповідність до технічного паспорту.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона та члени її сім'ї є власниками квартири НОМЕР_1в АДРЕСА_1. Згідно технічного паспорту до загальної площі квартири віднесено зокрема і коридор площею 7, 8 м 2. У 2004 році їй стало відомо про те, що коридор площею 7, 8 м 2 є частиною квартириНОМЕР_2 в АДРЕСА_1, що приватизована родиною ІНФОРМАЦІЯ_2.
Закріплення права власності на спірний коридор за ОСОБА_2 та членами її сім'ї позивачка вважає неправомірним, оскільки коридор площею 7, 8 м 2 приватизований нею, тому просить суд захистити її законні права власника та задовольнити позов.
Під час розгляду справи позивачка неодноразово змінювала та уточнювала позовні вимоги на час винесення рішення просила суд наступне:
- скасувати рішення про приватизацію квартири за адресою:АДРЕСА_1, постановлене Органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва від ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_3;
- визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло, видане Органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва громадянці ОСОБА_2 та членам її сім'ї на квартируНОМЕР_2 в АДРЕСА_1НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3;
- зобов'язати БТІ внести відповідні зміни до інвентаризаційних документів, виходячи з того, що загальна площа квартири НОМЕР_1поАДРЕСА_1 - 106, 6 м 2 та складається з п'яти кімнат площею: 1-ша кімната -17, 9 м2, 2-га - 13, 9 м 2, 3-тя кімната - 10, 7 м 2, 4-та кімната - 7, 3 м 2, 5-та кімната - 21, 9 м 2, кухні площею 7, 8 м 2, ванної кімнати 3, 5 м 2, вбиральні 1, 9 м 2, коридору - 7, 8 м 2 + 1, 5 м 2 + 4,9 м 2 + 4, 2 м2 та балкону - 3, 8 м2 ; загальна площа квартириНОМЕР_2 поАДРЕСА_1 - 35, 1 м 2 і складається з двох кімнат площею: 1-ша кімната - 20, 1 м 2, 2-га кімната -10, 4 м 2, кухні площею 3, 3 м2 та вбиральні площею 1, 3 м 2;
- зобов'язати БТІ нанести на поверховому плані другого поверху другого під'їзду будинку АДРЕСА_1 фактично існуючий вхід до квартириНОМЕР_2 зі сходової клітини, стіну між коридором квартири НОМЕР_1та кімнатою квартириНОМЕР_2 позначити глухою;
- зобов'язати КП УЖГ ІНФОРМАЦІЯ_1 видати новий технічний паспорт на квартируНОМЕР_2 будинку АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі та просили суд його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2, яка також ухвалою суду від 23.09.2008 залучена до участі в розгляді справи в якості правонаступника померлого співвідповідача ОСОБА_5, позов не визнала та звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила скасувати приватизацію квартир НОМЕР_1таНОМЕР_2 в АДРЕСА_1, здійснену на підставі розпорядження Органу приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва відповідно НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року таНОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_3, а також зобов'язати Орган приватизації державного житлового фонду Шевченківського району м. Києва видати єдине свідоцтво про право власності на квартируНОМЕР_2.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що приватизацію квартир НОМЕР_1таНОМЕР_2 було здійснено з порушенням закону та без урахування встановлених санітарних та технічних вимог до благоустроєного житлового приміщення.
Печерська районна в м. Києві державна адміністрація та КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» - притягнуті ухвалою суду від 18.05.2007 до участі у розгляді справи в якості співвідповідачів, при вирішенні даного спору поклалися на розсуд суд, просили проводити розгляд справи за відсутності їх представників та винести рішення на підставі наявних доказів. Керуючись положеннями ст. 169 ЦПК України суд визнав можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Ухвалою суду від 15.10.2008 до участі у справі в якості правонаступника КП УЖГ «Печерськжитло» було залучено КП УЖГ ІНФОРМАЦІЯ_1, представник якого під час судового засідання позов не визнала, посилаючись на те, що вирішення питань, порушених у позовних вимогах ОСОБА_1та ОСОБА_2 не входить до компетенції підприємства і воно не є належним відповідачем за цими вимогами.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які також були залучені до участі у справі в якості правонаступників померлого ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили У відповідності до ст. 169 ЦПК України судом було визнано можливим розглядати справу за їх відсутності.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами суд вважає необхідним первісний позов ОСОБА_1задовольнити частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 - залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 Органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва видано розпорядження НОМЕР_3 про приватизацію ОСОБА_2 та членами її сім'ї квартириНОМЕР_2 в АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на вказане житло. Як вбачається з технічного паспорту, що є додатком до свідоцтва про право власності, до складу загальної площі вказаної квартири входить зокрема і коридор площею 7, 8 м 2.
На підставі розпорядження Органу приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_4 видано свідоцтво про право власності родині ІНФОРМАЦІЯ_5 на квартиру НОМЕР_1в АДРЕСА_1. До складу приватизованої позивачкою за первісним позовом квартири також включено коридор площею 7, 8 м 2.
Згідно поверхового плану будинку АДРЕСА_1 коридор площею 7, 8 м 2 знаходиться на другому поверсі та примикає до квартир НОМЕР_1 іНОМЕР_2. Протягом всього часу родини ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 безперешкодно користувалися вказаним коридором, рахуючи, що він є їхньою власністю.
У 2004 році ОСОБА_1дізналася, що спірний коридор приватизований ОСОБА_2 та членами її сім'ї, тому звернулася до суду із даним позовом.
Представником відповідача за первісним позовом подано заяву про застосування строків позовної давності звернення ОСОБА_1до суду. В обґрунтування такої заяви ним вказано, що приватизацію квартириНОМЕР_2 було здійснено в 1994 році, тобто від моменту порушення прав позивачки до часу її звернення до суду минуло 11 років. В той час як положенням ст. 257 ЦК України встановлено строк позовної давності тривалістю в три роки. Посилаючись на викладене представник ОСОБА_2 просив суд відмовити в задоволенні первісного позову.
Проте, суд не погоджується з таким висновком.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка за первісним позовом дізналася про порушення своїх прав із листа КП УЖГ «Печерськжитло» НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_6, тому строк позовної давності нею пропущено не було.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно ч. 2 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56, передачі у власність громадян підлягають квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму.
Таким чином, об'єктом приватизації можуть виступати лише ті приміщення, які перебувають у фактичному користуванні громадян на час звернення із відповідною заявою про приватизацію.
Відповідно до витягу з Розпорядження Старокиївської районної державної адміністрації про надання житлового приміщення ОСОБА_2 з родиною надано двокімнатну ізольовану квартируНОМЕР_2 площею 29, 9 м 2 поАДРЕСА_1 Як вбачається з вказаного Розпорядження, спірний коридор площею 7,8 м 2 родині ІНФОРМАЦІЯ_2 у користування не надавався.
На запит суду Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією було надано копію приватизаційної справи щодо квартириНОМЕР_2 поАДРЕСА_1. Як вбачається з довідці про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення (родини ІНФОРМАЦІЯ_2), яка приєднана до матеріалів приватизаційної справи, квартираНОМЕР_2 поАДРЕСА_1 в м. Києві на час приватизації складалася з двох кімнат жилою площею 30, 5 м 2 , кухні площею 3, 3 м2 та вбиральні площею 1, 3 м 2. Разом з тим, відомості про надання відповідачу за первісним позовом у користування коридору площею 7, 8 м 2 - відсутні. В даній довідці також міститься посилання на те, що ОСОБА_2 та члени її сім'ї мають право на приватизацію переліченого житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Інші документи, виготовлені на час подачі ОСОБА_2 заяви про приватизацію, що містили б інформацію про склад приміщень квартириНОМЕР_2, сторонами не надані.
Взявши до уваги викладене, суд приходить до висновку, що спірний коридор 7,8 м2 на момент проведення приватизації квартириНОМЕР_2 у користуванні ОСОБА_2 та членів її сім'ї не перебував.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що вказаний коридор фактично є єдиним входом до квартири НОМЕР_1. Надання у власність коридору площею 7, 8 м 2 родині ІНФОРМАЦІЯ_2 унеможливить доступ до квартири позивачки за первісним позовом.
За таких обставин, спірний коридор не міг бути приватизований відповідачкою за первісним позовом, оскільки це суперечить вимогам Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенню про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженому наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56.
У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимоги, зокрема й ч. 1 ст. 203 цього кодексу, згідно якої зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Відтак, правочини - розпорядження про приватизацію та свідоцтво про право власності, видані родині ІНФОРМАЦІЯ_2, про передачу у приватну власність ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_3квартири НОМЕР_2 поАДРЕСА_1 у частині передачі їм у приватну власність коридору площею 7,8 м2 , слід визнати недійсними, як такі, що не відповідають актам цивільного законодавства.
Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Судом встановлено, що приватизація ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житлового приміщення площею 35, 1 м 2, без урахування спірного коридору площею 7, 8 м 2 , здійснено у відповідності до вимог законодавства. В зв'язку з цим, виходячи з положень ст. 217 ЦК України, суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1у задоволенні позову про скасування рішення про приватизацію квартири за адресою:АДРЕСА_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3НОМЕР_3; та скасуванні Свідоцтва про право власності на житло від ІНФОРМАЦІЯ_3НОМЕР_3 у тій частині, що стосується житлового приміщення площею 35, 1 м2.
Також суд вважає необхідним відмовити ОСОБА_1в задоволенні вимоги щодо зобов'язання КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» внести зміни до інвентаризаційних документів, нанести на поверховому плані фактично існуючий вхід до квартириНОМЕР_2, а стіну між коридором на квартирою НОМЕР_1позначити глухою та зобов'язання КП УЖГ ІНФОРМАЦІЯ_1 видати новий технічний паспорт на квартируНОМЕР_2 по АДРЕСА_1 виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивачка за первісним позовом не зверталася до БТІ та КП ІНФОРМАЦІЯ_1 з аналогічними вимогами, тому жодних дій чи бездіяльності щодо неї вчинено не було. Фактично такі вимоги ОСОБА_1є передчасними, не пов'язаними із захистом порушеного чи оспорюваного права, а тому не можуть бути задоволені судом при розгляді даної справи.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд керувався наступним.
У відповідності до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 2-4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представник відповідача за зустрічним позовом подала до суду заяву про сплив позовної давності та просила з цих підстав відмовити у задоволенні зустрічного ОСОБА_2
Судом встановлено, що приватизація квартир НОМЕР_1таНОМЕР_2, про скасування якої просить ОСОБА_2, відбулася відповідно у 1994 та 2001 роках, тобто за 13 та 6 років до пред'явлення зустрічного позову. При цьому позивачка за зустрічним позов не зверталася до суду із клопотанням про поновлення строку позовної давності та не вказала на причини пропущення стоків, визначених законом для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а також не зазначила з яких підстав вона вважає строки дотриманими. З наявних у матеріалах справи доказів суд не вбачає підстав для поновлення такого строку.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову у зв'язку зі спливом строків позовної давності. При цьому, розглядаючи даний спір, суд не вважає необхідним вступати в площину дослідження правовідносин та з'ясування обставини, викладених у зустрічному позові, оскільки такі дії суду позбавлені змісту з огляду на недотримання ОСОБА_2 строків позовної давності.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 217, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ч. 2 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 № 56, ст. ст. 3, 11, 60, 88, 169, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати частково розпорядження органу приватизації Старокиївського району м. Києва від 18 серпня 1994 року НОМЕР_3 про передачу у приватну власністьОСОБА_2, ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартири НОМЕР_2 по АДРЕСА_1у частині передачі їм у приватну власність коридору площею 7,8 кв.м.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру НОМЕР_2 поАДРЕСА_1 видане органом приватизації Старокиївського району м. Києва 18 серпня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, у частині визнання за ними права власності на коридор площею 7,8 кв.м.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування приватизації квартири НОМЕР_1 та квартириНОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та зобов'язання органу приватизації державного житлового фонду Печерського району м. Києва видати єдине свідоцтво про право власності на житло - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набере законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя