Справа № 22-10584/2006 Головуючий у 1 інстанції Вірченко О.М.
Категорія 21 Доповідач Звягінцева О.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова СІ. при секретарі Баранові В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди і
встановив:
В апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 4000грн., і ставить питання про його зміну, стягнення на його користь з відповідача 25000 грн. за невідповідністю висновків суду обставинам справи, посилаючись на те, що на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди стягнуто надто маленьку суму, що не відповідає ступені тяжкості спричиненої йому моральної шкоди та тяжкості його моральних страждань.
в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Шахтарську оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 4000грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову за порушенням судом норм процесуального права. Оскільки зупинено дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову, є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю ОСОБА_2. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивач заперечував проти доводів скарги відповідача, просив її відхилити, підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив про її задоволення, зміну судового рішення зі стягнення на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
24.07.2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що з 1975р. він працював на різних гірничих підприємствах на різних підземних.
За висновком МСЕК від 4.05.2006 р. у нього безстроково з 25.01.2006р. було встановлено 30% втрати працездатності за сукупністю: 15% внаслідок травми на виробництві 1988р.- повторно та 15% за професійним захворюванням- вегето-сенсорною полі невропатією верхніх кінцівок вперше.
За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він часто відчуває гострий біль в руках, змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 9 жовтня 2006 року позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 4000грн.
Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 4-8,9, 12, 13,14), і тому вони знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду- зміні з наступних підстав.
При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності, за висновком МСЕК від 4.05.2006 р. у нього безстроково з 25.01.2006р. було встановлено 30% втрати працездатності за сукупністю: 15% внаслідок травми на виробництві 1988р.- повторно та 15% за професійним захворюванням- вегето-сенсорною поліневропатією верхніх кінцівок вперше.
За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.
Однак з висновками суду щодо визначення розміру спричиненої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, апеляційний суд погодитись не може, оскільки суд першої інстанції визначив розмір цієї шкоди без врахування меж достатньості та справедливості. Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
За таких обставин, з урахуванням характеру та тяжкості професійного захворювання позивача, характеру, обсягу, тривалості заподіяних йому моральних і фізичних страждань, стану його здоров'я, апеляційний суд вважає за можливе збільшити розмір стягнутої моральної шкоди до 10000 грн.
Апеляційний суд вважає, що скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Всупереч доводам апеляційної скарги та відповідно до п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.
Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.
Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.
Доводи скарги про те, що винним у спричиненні моральної шкоди позивачеві є підприємство, про необхідність застосування Закону України „Про охорону праці" та вимог ст. 237-1 КЗпП України апеляційний суд вважає неспроможним, оскільки стійку втрату працездатності у позивача у зв'язку з професійним захворюванням було вперше встановлено після 1.04.2001 p., з цього часу в державі встановлено порядок відшкодування моральної шкоди через Фонд соціального страхування.
Апеляційний суд вважає неспроможним і довод скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності, оскільки ці строки ним не пропущено.
Керуючись п. З чЛст. 307, п. З ст. 309, ст. ст. 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 9 жовтня 2006 року змінити, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області на користь ОСОБА_1 збільшити до 10000 грн.
Апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Шахтарську відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.