10.2.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 грудня 2013 року Справа № 812/8083/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Островської О.П.
за участі секретаря: Тельдекової Н.В.,
за участю:
представника позивача: Шкуренко Ю.О.,
представника відповідача: Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-791 від 06 серпня 2013 року,-
ВСТАНОВИВ:
20 вересня 2013 року за вх. №31252 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-791 від 06 серпня 2013 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 серпня 2013 року Державним підприємством «Антрацит» отримано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № Ю-791 від 06 серпня 2013 року про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 1038684,14 грн., штрафу у сумі 4373,58 грн. та пені у сумі 1204,90 грн., що рахується за відокремленим підрозділом «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» станом на 01 серпня 2013 року.
З зазначеною вимогою позивач не погодився та 15 серпня 2013 року звернувся до відповідача з заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ю-791 від 06.08.2013 року.
09 вересня 2013 року ДП «Антрацит» було отримано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про залишення заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки №Ю-791 від 06.08.2013 року без задоволення.
Позивач вважає, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про сплату недоїмки №Ю-791 від 06.08.2013 року винесена з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованою.
Позивач зазначив, що при видачі вимоги та розгляді заяви про узгодження відповідачем порушено порядок та строки розгляду заяви про узгодження, встановлені Постановою правління ПФУ №22-7 від 08.10.2010 року, якою затверджено Порядок розгляду органами пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки за сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, відокремленим підрозділом «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» було надано відповідачу звіт про суми нарахованого єдиного внеску 19.06.2013 року - за травень 2013 року, 17.07.2013 року - за червень 2013 року.
Відповідно до звіту за травень 2013 року ВП «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» нараховано до сплати у травні 2013 року єдиний внесок у розмірі 597997,88 грн., який було сплачено платіжними дорученнями № 458 від 15.05.2013 року, №506 від 24.05.2013 року, №517 від 31.05.2013 року, №558, №559 від 14.06.2013 року, №586 від 25.06.2013 року, №588 №589 №606 №613 від 27.06.2013 року на загальну суму 598001,64 грн. з зазначенням про це у розділі «призначення платежу» платіжних доручень, тобто поточні нарахування єдиного внеску за травень 2013 року позивачем сплачені у повному обсязі.
Відповідно до звіту за червень 2013 року ВП Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» нараховано до сплати у червні 2013 року єдиний внесок у розмірі 573915,19 грн., який було сплачено платіжними дорученнями № 529 від 05.06.2013 року, №540 від 07.06.2013 року, №553 від 13.06.2013 року, №568 від 18.06.2013 року, №580 від 21.06.2013 року, №584 від 25.06.2013 року, №680, 681 від 29.07.2013 року, №702 від 30.07.2013 року на загальну суму 573553,19 грн. з зазначенням про це у розділі «призначення платежу» платіжних доручень, тобто поточні нарахування єдиного внеску за червень 2013 року позивачем сплачені у повному обсязі.
Крім того, відповідачем до зазначеної заборгованості станом на 01.08.2013 року відповідно до оскаржуваної вимоги, включено суми, які були пред'явлені позивачеві за вимогою №Ю-791 від 06.08.2013 року, включені суми, які були пред'явлені підприємству вимогами №Ю-576 від 04.04.2013 року, №Ю-671 від 06.06.2013 року. Вимога №Ю-576 від 04.04.2013 року була оскаржена у судовому порядку. Заборгованість станом на 01.06.2013 року, яка визначена вимогою №Ю-671 від 06.06.2013 року оскаржена до Пенсійного фонду України. На сьогоднішній день рішення щодо правомірності винесення вищезазначених вимог не прийняті, тому суми, нараховані в них сплаті не підлягають.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року по справі № 913/124/13-г було порушено справу про банкрутство ДП «Антрацит», а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, копія ухвали надіслана і на адресу відповідача.
Станом на 09.01.2013 року за ДП «Антрацит» рахувалась заборгованість перед відповідачем в сумі 554092,45 грн., стосовно якої відповідач у справі про банкрутство є конкурсним кредитором, та вимоги щодо її погашення мають вирішуватися у справі про банкрутство відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Тому, позивач просить скасувати вимогу відповідача №Ю-791 від 06 серпня 2013 року про сплату недоїмки.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові та просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав суду письмові заперечення на позов та просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.73-75).
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що позивач зобов'язаний сплачувати обов'язкові внески до пенсійного фонду.
Порядок сплати внесків та строки регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якому у разі створення заборгованості, при надходженні від платника сум, вони спрямовуються у першу чергу на погашення заборгованості незалежно від визначення платником цільового призначення цих коштів.
У зв'язку з тим, що позивачем єдиний внесок щомісячно сплачується з порушенням встановленого законом строку, він зараховується в рахунок погашення існуючої на момент його сплати недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями за попередніми місяцями, таким чином, у позивача виникає нова недоїмка за внесками.
Оскільки позивачем такі сплати проводилися несвоєчасно, за ним протягом 2013 року створилася заборгованість.
Таким чином, станом на 01.08.2013 року утворився борг з єдиного внеску на загальну суму 1044262,62 грн., (недоїмка 1038684,14 грн., фінансова санкція 4373,58 грн., пеня 1204,90 грн.) на яку і була направлена позивачеві оскаржувана вимога.
Та обставина, що стосовно позивача порушено справу про банкрутство, у даному випадку значення не має, оскільки вказана заборгованість виникла після порушення справи про банкрутство, а тому ці вимоги мають виконуватися на загальних підставах, оскільки дія мораторію не поширюється на вимоги поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсій та інше соціальне страхування.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону № 2464-VI, являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
У відповідності до частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, Державне підприємство «Антрацит» зареєстроване у якості юридичної особи 30.04.2003 року виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області (а.с. 35).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 р. в справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 36)
Крім того, Державне підприємство «Антрацит» зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області як платник внесків та з огляду на положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску. Базовим звітним періодом для відокремленого підрозділу Державного підприємства «Антрацит» є календарний місяць.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску ВП «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» за січень 2013 року та лютий 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску. Вказана сума нарахованого єдиного внеску за січень 2013 року та лютий 2013 року повністю сплачена, що підтверджуються постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року по справі № 812/3866/13-а (а.с.69-70).
Відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску ВП «Антрацитвантажтранс» Державного підприємства «Антрацит» за березень 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 546125,15 грн. (а.с. 135-136).
Платіжними дорученнями №227 від 05.03.2013 року на загальну суму 190,00 грн., №282 від 20.03.2013 року на загальну суму 1787,00 грн., №414 від 29.04.2013 року на загальну суму 47182,17 грн., №415 від 29.04.2013 року на загальну суму 496193,14 грн., №432 від 29.04.2013 року на загальну суму 760,82 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за березень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с.130-134).
Відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску ВП «Антрацитвантажтранс» Державного підприємства «Антрацит» за квітень 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 548555,98 грн. (а.с. 151-152).
Платіжними дорученнями №337 від 02.04.2013 року на загальну суму 755,00 грн., №355 від 04.04.2013 року на загальну суму 3385,00 грн., №362 від 09.04.2013 року на загальну суму 207,00 грн., №365 від 10.04.2013 року на загальну суму 1130,00 грн., №373 від 11.04.2013 року на загальну суму 226,00 грн., №382 від 17.04.2013 року на загальну суму 236,00 грн., №398 від 23.04.2013 року на загальну суму 2182,00 грн., №402 від 24.04.2013 року на загальну суму 433,00 грн., №438 від 29.04.2013 року на загальну суму 38,00 грн., №467 від 20.05.2013 року на загальну суму 9500,00 грн., №468 від 20.05.2013 року на загальну суму 98300,00 грн., №484 від 31.05.2013 року на загальну суму 38196,74 грн., №485 від 31.05.2013 року на загальну суму 393319,93 грн., №499 від 31.05.2013 року на загальну суму 655,44 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за квітень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с.137-150).
Відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску ВП «Антрацитвантажтранс» Державного підприємства «Антрацит» за травень 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 597997,88 грн. (а.с. 9-11).
Платіжними дорученнями №458 від 15.05.2013 року на загальну суму 2483,00 грн., №506 від 24.05.2013 року на загальну суму 2535,00 грн., №517 від 31.05.2013 року на загальну суму 1880,00 грн., №558 від 14.06.2013 року на загальну суму 10500,00 грн., №559 від 14.06.2013 року на загальну суму 107600,00 грн., №586 від 25.06.2013 року на загальну суму 1419,00 грн., №588 від 27.06.2013 року на загальну суму 41939,60 грн., №589 від 27.06.2013 року на загальну суму 419614,62 грн., №606 від 27.06.2013 року на загальну суму 427,18 грн., №613 від 27.06.2013 року на загальну суму 9603,24 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за травень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с.12-21).
Відповідно до звіту про суми нарахованого єдиного внеску ВП «Антрацитвантажтранс» Державного підприємства «Антрацит» за червень 2013 року платником нарахована до сплати сума єдиного внеску в розмірі 573915,19 грн. (а.с. 22-24).
Платіжними дорученнями №458 від 15.05.2013 року на загальну суму 2483,00 грн., №529 від 05.06.2013 року на загальну суму 1505,00 грн., №536 від 06.06.2013 року на загальну суму 1373,00 грн., №540 від 07.06.2013 року на загальну суму 83,00 грн., №553 від 13.06.2013 року на загальну суму 377,00 грн., №568 від 18.06.2013 року на загальну суму 162,00 грн., №580 від 21.06.2013 року на загальну суму 980,00 грн., №584 від 25.06.2013 року на загальну суму 588,00 грн., №680 від 29.06.2013 року на загальну суму 517706,34 грн., №681 від 29.07.2013 року на загальну суму 50227,22 грн. та №702 від 30.07.2013 року на загальну суму 501,63 грн. позивачем сплачений єдиний внесок за травень 2013 року, що зазначено у розділі «Призначення платежу» (а.с.25-34).
Однак, управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області 06.08.2013 винесено позивачеві вимогу про сплату недоїмки №Ю-791 з єдиного внеску в сумі 1038684,14 грн., штрафу у сумі 4373,58 грн. та пені у сумі 1204,90 грн., що рахуються за відокремленим підрозділом «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» станом на 01.08.2013 року, виходячи з недоплаченого внеску за травень та повністю не сплаченого внеску за червень 2013 року, оскільки внески за травень та червень 2013 року було спрямовано на погашення недоїмки за попередні місяці 2013 року після порушення справи про банкрутство (а.с.8).
Суд вважає, що відповідачем безпідставно видано вказану вимогу в частині нарахування недоїмки у сумі 1038684,14 грн.
Проблемою даного спору є наявність у органу Пенсійного фонду права на здійснення зарахування сплачених після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів особою, відносно якої порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, сум єдиного внеску в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені, які виникли до дати введення мораторію.
Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно з частиною 6 статті 25 Закону № 2464 за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відтак, зарахування в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені сплачених сум єдиного внеску у разі наявності у платника заборгованості є обов'язком органу Пенсійного фонду.Разом з тим, суд вважає, що приписи цього Закону до правовідносин, що розглядаються, повинні застосовуватися з урахуванням того, що відносно ДП «Антрацит» ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 року в справі №913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Статтею 1 Закону визначене поняття кредитора, за яким це є юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Частина 3 статті 19 вищезазначеного Закону містить норму відповідно до якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
Статтею 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина 1).
Частиною 3 цієї правової норми визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Відтак, під час дії мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, в тому числі щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.
Судом встановлено, що заборгованість позивача з вказаних внесків виникла у зв'язку із здійсненням відповідачем зарахування сплачених позивачем коштів у лютому та березні 2013 року поточних платежів за січень та лютий 2013 року у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за попередній період до порушення справи про банкрутство, тобто до 09 січня 2013 року, що потягло за собою виникнення заборгованості за січень та лютий 2013 року.
Оскільки зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску як поточних платежів за січень та лютий 2013 року в рахунок наявної заборгованості, штрафів та пені за періоди до введення в дію мораторію, є заходом, спрямованим на забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до введення в дію мораторію, таке зарахування після введення в дію мораторію ухвалою господарського суду від 09.01.2013 року є протиправним.
Вказані обставини підтверджуються постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2013 року по справі № 812/3866/13-а (а.с.69-70).
Отже відповідачем тим самим штучно створено поточну заборгованість за січень та лютий 2013 року, і у подальшому кожен поточний місячний платіж, який сплачувався позивачем у повному обсязі, зараховувався в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені створеної таким чином за попередній місяць, хоча в платіжних документах позивачем зазначалося цільове призначення платежів, внаслідок чого відповідно кожен поточний місяць таким чином, залишався не оплаченим, у тому числі таким чином відповідачем визначена і заборгованість за травень та червень 2013 року, що стало підставою для винесення оскаржуваної вимоги. .
Таким чином, суд вважає, що, що станом на дату винесення оскаржуваної вимоги заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у ВП «Антрацитвантажтранс» ДП «Антрацит» відсутня, а тому відсутні підстави для видачі позивачеві вимоги про погашення заборгованості з поточних платежів на травень та червень 2013 року .
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що управління Пенсійного фонду в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області спрямовувало сплачувані позивачем кошти в рахунок погашення не поточної заборгованості, а заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені, які виникли до введення мораторію 09.01.2013 року, що заборонено діючим законодавством України, та у наступний період за рахунок штучно створеної заборгованості у поточних місяцях.
Доводи відповідача, що ця недоїмка створилася, з недоплаченого внеску за травень та повністю не сплаченого внеску за червень 2013 року, на увагу не заслуговує, оскільки платіж за червень 2013 року відповідачем безпідставно було спрямовано на погашення заборгованості за попередні місяці.
Крім того, відповідно до частини 3 пункту 10.11 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 у разі проведення такого зарахування орган Пенсійного фонду протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця повинен скласти повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.
Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.
Доказів надіслання або вручення позивачу повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, відповідачем у судовому засіданні надано не було.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, про необхідність скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-791 від 06 серпня 2013 року в частині нарахування недоїмки у сумі 1038684,14 гр.
Щодо підстав внесення у вимогу сум штрафних санкцій та пені за вказаний період суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення
Встановлено, що визначені у спірній вимозі суми штрафних санкцій у розмірі 4373,58 грн. та пені у розмірі 1204,90 грн. виникли та були включені до спірної вимоги після введення в дію мораторію (09.01.2013), а отже на ці зобов'язання, строк виконання яких розпочався після дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, його дія не поширюється.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 12 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 грудня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-791 від 06 серпня 2013 року - задовольнити частково.
Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області №Ю-791 від 06 серпня 2013 року в частині нарахування недоїмки у сумі 1038684,14 грн.
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Антрацит» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2179,30 грн. (дві тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 30 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2013 року.
Суддя О.П. Островська