11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 грудня 2013 року Справа № 812/8177/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Островської О.П.
за участі секретаря: Тельдекової Н.В.,
за участю:
представник позивача: не прибув,
представник відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання дій та бездіяльності протиправними,-
ВСТАНОВИВ:
24 вересня 2013 року за вх. №31562 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції про визнання дій та бездіяльності протиправними..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу стало відомо про незаконне стягнення з його пенсії грошових коштів, тому він був змушений звернутися з запитом до УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області стосовно надання пояснень по вказаному факту порушень та документів для спростування, або підтвердження вказаному.
06.09.2013 року на запит від 28.07.2013 року УПФУ в Новоайдарському районі Луганської області надійшла відповідь відповідно до якої підтвердилось саме незаконне стягнення з пенсії позивача штрафної санкції в розмірі 170,00 грн. відповідно до винесеної постанови Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області від 21.06.2013 року №1084.
Враховуючи, що позивачу не було відомо про наявність подання УПФУ в Новоайдарському районні Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області за яким винесено постанову про примусове стягнення на пенсію, позивач подав на адресу відповідача заяву від 09.09.2013 року.
13.09.2013 року відповідачеві надано відповідь відповідно до якої стало відомо, що виконавець самовільно присвоїв собі статус судді без рішення суду виніс стягнення на пенсію.
Позивач вважає, що відповідачем порушено його майнові права.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати дії та бездіяльність державного виконавця протиправними в разі відсутності доказів стосовно надіслання постанови ВП №34318309 від 02.11.2012 року про відкриття виконавчого провадження та постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідності державного виконавця, дії та бездіяльність якого визнаються протиправними.
В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в первинному адміністративному позові просив справу розглянути за його відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. Надав на електронну адресу суду копії матеріалів виконавчого провадження.
Суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи з участю їх повноважних представників, для реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
В зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону № 606 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частинами 1 та 2 статті 8 Закону № 606 визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Статтею 11 Закону №606 визначені обов'язки і права державних виконавців, - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; а ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні.
У відповідності із статтею 17 Закону №606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 травня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області було винесено рішення №103 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. (а.с.48).
Частиною 1 статті 19 Закону №606 передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до частинами 1, 2, 5, 6 статті 25 Закону №606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 статті 31 Закону №606 визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З огляду матеріалів виконачого провадження ВП №34318309 наданого відповідачем на електронну адресу суду вбачається, що управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області 12.09.2012 року було подану заяву №5981/08-08 про примусове виконання рішення №103 від 16.05.2012 року. Так, 14.09.2013 року на підставі відповідної заяви відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №34318309 по примусовому виконанню рішення управління Пенсійного воду України в Новоайдарському районі Луганської області №103 від 16.05.2012 року (а.с.49).
Відомості про її направлення позивачеві та її отримання в матеріалах справи відсутні, а також відсутні в матеріалах виконавчого провадження ВП №34318309 наданих відповідачем на електронну адресу суду.
Таким чином, відповідач вважається не повідомленим про відкриття виконавчого провадження ВП №34318309.
18.09.2013 року відповідачем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №343218309 (а.с.51).
Відомості про її направлення позивачеві та її отримання в матеріалах справи також відсутні, а також відсутні в матеріалах виконавчого провадження ВП №34318309 наданих відповідачем на електронну адресу суду.
02.11.2012 року відповідачем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження ВП №34318309 (а.с.56).
Відомості про її отримання в матеріалах справи відсутні, а також відсутні в матеріалах виконавчого провадження ВП №34318309 наданих відповідачем на електронну адресу суду.
Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи та матеріалах виконавчого провадження також відсутні відомості про направлення позивачеві та отримання постанови від 21.06.2013 року (а.с.58), постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.06.2013 року (а.с.59), постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 21.06.2013 року (а.с.60).
Згідно із ч.1, ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та бездіяльності.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та вважає за необхідне визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області щодо не надіслання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення №103 винесеного 16.05.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області протиправною, який порушив пункт 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якого копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Що стосується заявленої вимоги позивача щодо постановлення окремої ухвали про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідності державного виконавця, дії та бездіяльність якого визнаються протиправними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали
Слід зазначити, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Окрема ухвала дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності. Тобто, окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню. При цьому, винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
З урахуванням викладеного суд не вбачає за доцільне постановлення окремої ухвали щодо відповідача за результатами розгляду цієї справи.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 16 грудня 2013 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області про визнання дій та бездіяльності протиправними - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області, щодо не надіслання ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення №103 винесеного 16.05.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 35,00 грн. (тридцять п'ять гривень 00 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 16 грудня 2013 року.
Суддя О.П. Островська