АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження 22-ц/744/11713/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Циганков В.О.

Справа № 4200/7881/13-ц Доповідач - Петренко І.О.

Категорія - 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Петренко І.О.

суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.

при секретарі - Нікуліній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз", третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок суми спожитого газу, вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернулася до суду та просила ухвалити рішення, яким визнати дії відповідача , який вимагає сплати заборгованості за поставку природного газу в сумі 1719,82 грн. за 1996-2003 роки і припинення постачання газу до її квартири - такими, що не відповідають вимогам Закону; зобов'язати відповідача - ПАТ «Дніпрогаз» списати заборгованість за поставку природного газу в сумі 1719,82 грн., як незаконно нараховану; зобов'язати відповідача відновити постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

В обґрунтування свого позову позивачка зазначає, що вона проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1. Вона є споживачем природного газу і має особовий рахунок НОМЕР_1. За вказаною адресою, з 29 листопада 2007 року зареєстрований її син - ОСОБА_2 (третя особа).

13 лютого 2013 року відповідачем, без попередження, було здійснено припинення постачання газу до її квартири шляхом перекриття крану вводу та встановлення скоби 52362394:52362395. Після чого був складений акт на відключення газу та вручено повідомлення про заборгованість за спожитий природний газ.

Підставою для припинення газопостачання, як зазначено в акті, слугувало існування заборгованості за спожитий газ у розмірі 1719,82 грн. Їй пояснили, що заборгованість нарахована за 1996 рік.

Позивач заперечувала проти наявності боргу, оскільки тільки 17 травня 2005 року між нею та відповідачем було укладено Договір б/н про надання послуг з газопостачання.

При укладанні вищевказаного договору в п.1.1 не була вказана сума заборгованості, що свідчить про відсутність боргу за 1996 рік.

Згідно п.19 вказаного Договору спори та розбіжності, що можуть виникнути щодо умов виконання договору, якщо вони не будуть вирішені шляхом переговорів між сторонами, вирішуються в судовому порядку.

Згідно, наданого позивачці відповідачем 14 лютого 2013 року розрахунку заборгованості, вищевказана сума заборгованість нараховується з липня 1996 року, не зважаючи на те що згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином, позивачка вважає, що заборгованість може бути стягнута тільки за три останні роки, а саме з лютого 2010 року.

Оплату за використаний природний газ вона здійснювала, можливо не завжди своєчасно, іноді за декілька місяців одразу, але на момент припинення постачання газу до квартири позивачки заборгованість за спожитий газ була відсутня.

Також, з наданого позивачці розрахунку вбачається, що відповідач нараховує заборгованість за спожитий природний газ за користування двох чоловік - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зважаючи на те, що останній був зареєстрований за вищевказаною адресою лише 29 листопада 2007 року, а фактично почав користуватися і проживати на вказаній житловій площі з липня 2008 року після закінчення денного навчання у Кіровоградській державній льотній академії України. Довідка з місця його навчання та проживання неодноразову надавались відповідачу. У зв'язку із чим, оплата за спожитий природний газ здійснювалась за одну особу.

Позивачці ніякого письмового попередження про припинення газопостачання на протязі з 1996 року по лютий 2013 рік від відповідача не надходило і особисто не вручалось, про що свідчить відсутність у відповідача доказів, які б свідчили про належне вручення їй такого повідомлення.

Вказане повідомлення про заборгованість за спожитий природний газ було вручено лише після здійснення припинення постачання газу до квартири, тобто 13 лютого 2013 року.

Також, позивачка зазначає , що неправомірними діями відповідача ПАТ „Дніпрогаз" їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 3000 грн., оскільки протиправними діями відповідача, здійснення ним зайвих нарахувань, вимоги сплачувати неіснуючий "борг за спожитий природний газ" змусили її та її сім'ю витрачати свій вільний час на візити до ПАТ „Дніпрогаз", суду, захищаючи свої порушенні права. Будучи інвалідом третьої групи, вона змушена тривалий час витрачати свої зусилля не на лікування, особисте життя, а на питання, пов'язані з незаконним нарахуванням заборгованості відповідачем. Також, змушена переживати у зв'язку з безвихідністю становища, пов'язаного з безпідставними претензіями відповідача та незаконним відключенням від газопостачання, постійними погрозами по телефону у її адресу. Все це призвело до порушення нормальних її життєвих зв'язків, вимагає додаткових зусиль для організації життя з метою захисту порушених прав.

Рішенням Бабушкінським районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, згідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна особа самостійно обирає передбачений частиною 2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів.

Звернувшись до суду з позовом, позивач, згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, повинен довести, що мають місце саме ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що має місце порушення його прав, які підлягають судовому захисту.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Так , судом першої інстанції встановлено, що позивач за місцем свого проживання - в квартирі АДРЕСА_1 до 13 лютого 2013 року отримувала послуги з газопостачання, які надавались відповідачем - ПАТ "Дніпрогаз". Оплата за надані послуги здійснювалась за розрахунком ПАТ "Дніпрогаз" згідно особового рахунку НОМЕР_1, тому як лічильник у позивачки відсутній.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за використаний природний газ позивач вкрай неналежним чином, здійснювала оплату за послуги газопостачання. Сплачувала не в повному обсязі та не щомісяця, що і стало причиною виникнення заборгованості ( ар. сп. 11).

Відповідачем письмові повідомлення про припинення газопостачання направлялись позивачці, однак вона відмовлялась від отримання попереджень, про що складено акти №452 від 10 жовтня 2012 року та №488 від 08 листопада 2012 року, акти були підписані свідками - сусідами позивача ( ар. сп. 31,32).

13 лютого 2013 року відповідачем було складено відповідний акт про відключення квартири позивача від газопостачання ( ар. сп. 9).

Відповідно до вимог ст.. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з п. 6 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999 року, припиняється у разі порушення споживачем строків сплати за надані послуги за газопостачання.

Пунктом 19 Правил передбачено, що якщо споживач не оплатив надані послуги з газопостачання протягом 10 днів після строку, зазначеного в договорі чи платіжному документі, а газопостачальне підприємство протягом наступних п'яти днів не отримало повідомлення про оплату, споживачеві надсилається письмове попередження про припинення газопостачання. У разі несплати наданих послуг з газопостачання протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження (з позначкою про його вручення) газопостачальне підприємство має право відключити споживача від газопостачання. Припинення газопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання.

Згідно з п. 9 Правил надання населенню послуг з газопостачання, відновлення газопостачання здійснюється газотранспортною організацією протягом двох робочих днів у містах та п'яти календарних днів у сільській місцевості після усунення порушень, сплати споживачем боргу та відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями газопостачальній або газотранспортній організації.

Оскільки позивачкою не доведено не правомірність нарахованої заборгованості за спожитий газ в повному обсязі, порушення споживачем порядку та строків оплати за спожитий газ, дотримання відповідачем порядку та строків здійснення процедури припинення газопостачання, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що до наявності підстав для відключення від газопостачання квартири АДРЕСА_1.

Оскільки станом на момент розгляду даної цивільної справи по суті, з боку позивача заборгованість за спожитий газ не погашена, то у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача відновити постачання природного газу до квартири АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Доводи зазначені в апеляційній скарзі про те , що позивачка лише 17.05.2005 року уклала договір з відповідачем про надання послуг з газопостачання і при укладенні його не була визначена сума заборгованості не може бути підставою для задоволення позову , оскільки укладення такого договору є обов'язком , а не правом саме споживача. Обов»язком споживача є і оплата наданих послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Посилання в апеляційній скарзі на положення ст. 257 ЦК України , в якій визначені строки загальної позовної давності , як на підставу задоволення позовних вимог про необхідність зобов»язання відповідача виконати перерахунок заборгованості позивачки тільки за останні три роки визнати обґрунтованими також не можна , оскільки позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність могла б бути застосована судом у випадку звернення до суду ПАТ «Дніпрогаз» до ОСОБА_3 з позовними вимогами про стягнення спірної заборгованості.

Як було з»ясовано в суді апеляційної інстанції відповідач звертався до суду у серпні 2010 року з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий газ у розмірі 1631 грн.68 коп. і 7 вересня 2010 року такий наказ суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було видано. Однак , ухвалою того ж суду від 9 листопада 2010 року вказаний наказ було скасовано за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 4 жовтня 2010 року і питання щодо стягнення з них заборгованості в суді не розглядалось.

Вище зазначена заява ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про скасування судового наказу також спростовує твердження позивачки як в позовній заяві , так і в апеляційній скарзі про те , що їй до 13 лютого 2013 року не було відомо про вимоги ПАТ «Дніпрогаз» про наявність заборгованості і необхідність її погасити. Дізнавшись про нарахування заборгованості позивачка не скористалась своїм правом звернутись до відповідача по даній справі з метою провести звірку чи перерахунок і даних про такі звернення суду не надала.

Доводи позовної заяви , як і апеляційної скарги про зобов»язання відповідача виконати перерахунок заборгованості за газ визнати обгрунтованими також не можна , оскільки позивачка суду не надавала своїх розрахунків , які б суд мав можливість перевірити.

Решта наведених в апеляційній скарзі доводів не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Судді: