Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2013 року справа №805/14179/13-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року у справі № 805/14179/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про визнання дій незаконними та скасування вимоги, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області (УПФУ в м. Єнакієве Донецької області), в якому просив визнати незаконним дії УПФУ в м. Єнакієве Донецької області по нарахуванню єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та складання вимоги про сплату боргу № Ф-1040/1 від 5 серпня 2013 року; скасувати вимогу УПФУ в м. Єнакієве Донецької області про сплату боргу № Ф-1040/1 від 05.08.2013 року на суму 2657,15 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. (а. с. 3, 4).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року позов ФОП ОСОБА_2 до УПФУ в м. Єнакієве Донецької області про визнання дій незаконними та скасування вимоги № Ф-1040/1 від 05.08.2013 року задоволено, а саме: визнано незаконними дії УПФУ в м. Єнакієве Донецької області по нарахуванню єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та складання вимоги про сплату боргу від 05.08.2013 року № Ф-1040/1; скасовано вимогу УПФУ в м. Єнакієве Донецької області від 05.08.2013 року № Ф-1040/1 про сплату боргу у розмірі 2657,15 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 114,70 грн. (а. с. 35-37).
Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовував порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, оскільки відповідач вважає, що особа, яка обрала спрощену систему оподаткування і, яка отримує пенсію, але не досягла віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не звільняється від сплати за себе єдиного внеску згідно п.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та зазначив, що суд необґрунтовано поновив позивачеві строк звернення до суду (а. с. 39-41).
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку письмового провадження за матеріалами у справі.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила матеріали справи і дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 16.09.2005 року за № 2 268 000 0000 001560, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 (а. с. 8), пенсіонер за віком з 14.07.1996 року, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_3 та протоколом призначення пенсії від 06.08.1996 року № 154/21 (а. с. 7, 31), отримує пенсію з віком, яка призначена на пільгових умовах згідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та знаходиться на обліку в УПФУ в м.Єнакієве як платник єдиного внеску (а. с. 9).
05.08.2013 року УПФУ в м. Єнакієве Донецької області було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-1040/1, якою визначено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_2 становить 2657,15 грн. (а. с. 11) Зазначена вимога отримана позивачем 09.08.2013 року - копія поштового повідомлення (а. с. 32).
Спірним питанням у справі є наявність правових підстав у позивача для звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464).
З 06.08.2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.2011 року передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії : за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком , незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.
Згідно ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.
Суд не приймає доводи відповідача щодо необґрунтованого поновлення строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поважність причин пропущення строку звернення до суду тому, що позивач перебував у відпустці, до суду він міг звернутися лише 03.10.2013 року. Підтвердити чи спростувати дану обставину неможливо оскільки, позивач є самостійно зайнятою особою, яка не зобов'язана приймати з цього приводу будь-які розпорядчі документи.
Крім того, у рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тому з урахуванням приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права, а також норм ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 9 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що незначне пропущення строку звернення до суду з поважних причин за умови відсутності ознак недбалого ставлення позивача до реалізації права на справедливий судом розгляд не може бути перешкодою для надання судового захисту порушеним правам особи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачеві призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 підлягає звільненню від слати єдиного внеску, внаслідок чого вимога відповідача про сплату боргу № Ф-1040/1 від 05.08.2013 року ОСОБА_2 з єдиного внеску не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року у справі № 805/14179/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про визнання дій незаконними та скасування вимоги залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
О.В. Карпушова