ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 1888/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області про визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-

в с т а н о в и в:

25 листопада 2010 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; підвищення до пенсії згідно зі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 листопада 2010 року, яка не оскаржувалась в апеляційному порядку, позовні вимоги по 25 травня 2010 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року у справі №2а-739/10 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області по відмові у перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1, як постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію у розмірі 25 % від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосувавши розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 25 травня 2010 року з урахуванням фактично здійснених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю. Постанову допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10 квітня 1994 року, є непрацюючим пенсіонером та «дитиною війни».

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, позивач мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управлінням Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області пенсії за віком.

Всупереч вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.6 зазначеного Закону.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 3, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком.

Всупереч вимогам ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. У частині другій цієї статті вказано, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; підвищення до пенсії згідно зі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі однієї мінімальної заробітної плати; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком з 25 травня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплат пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

За таких обставин судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Наведене в силу вимог ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови, що оскаржується, та прийняття нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч. 2 ст.205, 207, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 грудня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 25 травня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; підвищення до пенсії згідно зі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 травня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 травня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Володимирецькому районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 25 травня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; підвищення до пенсії згідно зі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 травня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати; додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25 травня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин, в розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити зазначену постанову до негайного виконання - у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.І. Мікула

Судді: В.Я. Качмар

А.Р. Курилець