Судове рішення 2610/3153/2012 від 17.12.2013

Судове рішення #34187688

Справа № 2610/3153/2012

Провадження №1/761/216/2013

В И Р О К

іменем України

12 грудня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ястребова Д. О.

при секретарях Кузику Т. С. , Захарченко Н. В. ,

Паночко О. М. , Левченко М. В. ,

Волкові А. С. , Ковальові О. В. ,

за участю прокурорів Шкітова О. С. , Токарева К. М. ,

Малецького А. С. ,

потерпілих ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_2

на підставі угоди адвоката ОСОБА_6 ,

захисників адвоката ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8 ,

адвоката ОСОБА_9 ,

підсудного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Остров Псковської обл. Російської Федерації, громадянина України, росіянина, який має вищу освіту, працює директором ПП «ІНФОРМАЦІЯ_3», зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону від 15.04.2008, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України в редакції від 05.04.2001, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України в редакції Закону від 07.04.2011,

В С Т А Н О В И В:

Судовим розглядом встановлено підтвердження обвинувачення, що визнається судом доведеним, щодо наступних місця, часу способу вчинення підсудним злочинів і їх наслідків, форми вини та мотивів злочинів й таких обставин, що визначають ступінь тяжкості вчиненого.

В січні -вересні 2007 року підсудний ОСОБА_1, засновник приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_3», не маючи юридичної освіти, при наданні юридичних консультацій потерпілому ОСОБА_5 із корисливих мотивів умисно повідомив останньому неправдиву інформацію, що є колишнім працівником прокуратури України та генеральним директором охоронно-детективної юридичної фірми «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій працюють адвокати та колишні працівники Служби Безпеки України, надав йому візитну картку й повідомив про можливість проведення цими працівниками візуального спостереження та зняття інформації з каналів зв'язку, ввівши потерпілого в оману.

На початку вересня 2007 року потерпілий ОСОБА_5 у невстановлений слідством час в ресторані «Дискотека-80» на Кільцевій дорозі в м. Києві, будучи впевнений в компетентності підсудного та зв'язках з керівниками правоохоронних органів, звернувся до останнього із проханням сприяти ОСОБА_10 у поверненні нотаріусом ОСОБА_11 , взятих як позика грошових коштів в сумі 88 640 доларів США, розповівши про обставини отримання коштів. На що підсудний повідомив про необхідність часу для вирішення питання про можливість повернення коштів.

Приблизно через тиждень підсудний ОСОБА_1 із корисливих мотивів з метою незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5, зателефонував останньому і призначив зустріч на вул. Богомольця в Печерському районі м. Києва. Під час зустрічі у своєму автомобілі «Фольксваген Мультіван» держ. реєстр. номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повідомив про можливість повернення коштів ОСОБА_10 шляхом запрошення нотаріуса ОСОБА_11 працівником прокуратури Печерського району м. Києва та вказівкою необхідності повернення коштів ОСОБА_10 та збиранням інформації встановленням візуального спостереженням про наявність майна та грошових коштів в боржника. При цьому, підсудний ОСОБА_1 повідомив потерпілого ОСОБА_5 про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 6 000 доларів США, із яких 1 000 доларів США - як оплату роботи співробітникам фірми, 5 000 доларів США - як хабар працівнику прокуратури за тиск на ОСОБА_11 , на що потерпілий погодився. Фактично ОСОБА_1 питанням про повернення грошових коштів ОСОБА_10 займатись не збирався, такої можливості із урахуванням професійного досвіду, освіти не мав, а отриманими від ОСОБА_5 грошовими коштами в сумі 6 000 доларів США мав намір заволодіти у протиправний спосіб. Таким чином шляхом пропозиції виконання цих дій підсудний ОСОБА_1 умисно підбурив потерпілого ОСОБА_5 до давання хабара службовій особі- працівнику прокуратури Печерського району м. Києва.

В один із днів наприкінці вересня 2007 року приблизно о 13-14 годині потерпілий ОСОБА_5, будучи введеним в оману підсудним ОСОБА_1 щодо призначення коштів, будучи впевненим в передачі грошових коштів як хабара працівнику прокуратури Печерського району м. Києва, зустрівся з підсудним на Софійській площі в Шевченківському районі м. Києва біля пам'ятника Б. Хмельницькому, й передав підсудному ОСОБА_1 , а останній шляхом обману заволодів належними потерпілому ОСОБА_5 грошовими коштами в розмірі 1 000 доларів США, отримавши їх начебто як оплату послуг працівників фірми та 5 000 доларів США як хабар працівнику прокуратури Печерського району м. Києва за вчинення тиску на ОСОБА_11 з метою примусити її повернути грошові кошти ОСОБА_10, всього 6 000 доларів США, що за курсом Національного Банку України із 01.09.2007 по 30.09.2007 (не змінювався) становить 30 300 грн. та більше ніж в сто п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є значною шкодою. Отриманими таким чином злочинним шляхом від потерпілого ОСОБА_5 грошовими коштами підсудний ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.

Крім того, в перших числах листопада 2007 року потерпілий ОСОБА_5 , введений в оману щодо професійних можливостей та зв'язків підсудного ОСОБА_1 , в кафе неподалік станції метро «Арсенальна» в Печерському районі м. Києва під час зустрічі повідомив підсудному ОСОБА_1 про необхідність ОСОБА_12 у визнанні за нею права власності на прості іменні акції ЗАТ «Авіаційна Компанія «СІНКОМ - АВІА» в кількості 10 штук номінальною вартістю 925 гривень за акцію, розповівши всі відомі йому з цього приводу обставини. У тому числі розповів про відмову ухвалою Дарницького районного суду м. Києва 02.11.2007 у відкритті провадження за позовом ОСОБА_12 й надав копії відповідних документів.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, підсудний ОСОБА_1 пообіцяв надати допомогу за умови передачі хабара в сумі 15 000 доларів США службовим особам Господарського суду м. Києва за прийняття рішення на користь ОСОБА_12, не збираючись реально передавати будь-кому грошові кошти.

Реалізуючи злочинний намір, в один із днів в середині листопада 2007 року підсудний ОСОБА_1, зустрівшись у невстановленому слідством місці в м. Києві з ОСОБА_5, з корисливих мотивів із метою заволодіння шляхом обману грошовими коштами й створення уяви зацікавленості у можливості визнання права власності за ОСОБА_12 на майнові права на іменні акції ЗАТ «Авіаційна Компанія «СІНКОМ - АВІА» в кількості 10 штук повідомив потерпілому ОСОБА_5 неправдиву інформацію про існуючу домовленість між ним та головою Господарського суду м. Києва про задоволення позовних вимог ОСОБА_12 при виконанні зазначених вище умов передачі грошових коштів. При цьому, підсудний ОСОБА_1 висунув потерпілому ОСОБА_5 вимогу якнайшвидше подати до Господарського суду м. Києва відповідний позов та передати йому грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, призначені начебто як хабар голові Господарського суду м. Києва за прийняття Господарським судом м. Києва рішення на користь ОСОБА_12 , умисно повторно підбуривши потерпілого ОСОБА_5 шляхом пропозиції до додавання хабара зазначеній службовій особі суду.

Одночасно підсудний ОСОБА_1 домовився з потерпілим ОСОБА_5 про наступну зустріч наприкінці листопада 2007 року в ресторані «Меланж» на пр. Героїв Сталінграду, 14г в м. Києві, де потерпілий ОСОБА_5 передав, а підсудний ОСОБА_1 умисно повторно шляхом обману із метою незаконного збагачення заволодів переданими йому добровільно потерпілим ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_13 належними потерпілому грошовими коштами в сумі 15 000 доларів США, що за курсом Національного Банку України із 01.10.2007 по 30.11.2007 (не змінювався) становить 75 750 грн. та більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є великим розміром. Заволодівши цими грошовими коштами, підсудний ОСОБА_1 запевнив потерпілого ОСОБА_5 та ОСОБА_13 у задоволенні Господарським судом м. Києва позову ОСОБА_12 протягом короткого проміжку часу, фактично не збираючись вчиняти будь-які дії, а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

02.11.2007 співробітниками УБОЗ ГУМВС України в м. Києві було затримано громадянина ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, за вчинення адміністративного правопорушення, про що повідомлено знайомого із підсудним ОСОБА_1 батька затриманого ОСОБА_4 , який про це повідомив свою дружину ОСОБА_15 З метою надання допомоги ОСОБА_15 повідомила потерпілому ОСОБА_4 номер телефону підсудного ОСОБА_1, з яким перебувала в дружніх стосунках і знала із його ж слів як колишнього працівника Генеральної прокуратури України, генерального директора охоронно-детективної юридичної фірми «ІНФОРМАЦІЯ_3» із працюючими в ній адвокатами та колишніми працівниками Служби Безпеки України, що повідомлено як завідомо неправдива інформація самим підсудним.

Того ж дня потерпілий ОСОБА_4 телефоном звернувся до підсудного ОСОБА_1 , якому повідомив про затримання ОСОБА_14 й необхідність допомоги в його звільненні. На зустрічі 05.11.2007 в денний час в офісі АДРЕСА_2 потерпілий ОСОБА_4 повідомив підсудному ОСОБА_1 всі відомі йому обставини затримання сина, в результаті чого підсудний повідомив про необхідність з'ясування можливості допомоги ОСОБА_14

Надалі підсудний ОСОБА_1 із корисливих мотивів вирішив скористатись ситуацією та незаконно шляхом обману заволодіти грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 , задля чого у період часу з 05.11.2007 по 08.11.2007 під час неодноразових зустрічей з останнім у м. Києві сповіщав про начебто застосування працівниками міліції до ОСОБА_14 , сина потерпілого, фізичного та психологічного насильства, як результат визнання вини й можливе застосування запобіжного заходу взяття під варту. При цьому, підсудний ОСОБА_1 запропонував потерпілому ОСОБА_4 допомогти в звільненні з-під варти за умови передачі йому для працівників міліції хабара в сумі 20 000 доларів США. , умисно повторно підбуривши таким чином потерпілого до давання хабара. На вказану пропозицію потерпілий ОСОБА_4 , впевнений у дійсності намірів підсудного ОСОБА_1 та необхідності передачі грошових коштів як хабара, погодився.

Будучи введеним в оману підсудним та не обізнаний у дійсних обставинах справи, 08.11.2007 приблизно о 10 год. потерпілий ОСОБА_4 за попередньою домовленістю зустрівся із підсудним ОСОБА_1 в офісі АДРЕСА_2, де останньому передав як хабар, а підсудний ОСОБА_1 шляхом обману повторно умисно заволодів належними потерпілому ОСОБА_4 грошовими коштами в сумі 101 000 гривень, що більше ніж в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є великим розміром, передані останнім підсудному добровільно під впливом обману як хабар працівникам УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві за звільнення ОСОБА_14 з-під варти. Зазначеними грошовими коштами, якими заволодів підсудний ОСОБА_1 й передавати будь-кому завідомо не збирався, розпорядився на власний розсуд у власних цілях, будь-яких дій із обіцяних виконувати не збираючись.

Продовжуючи злочинну діяльність, підсудний ОСОБА_1 приблизно 10.11.2007 в офісі АДРЕСА_2 умисно із корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великих розмірах запропонував потерпілому ОСОБА_4 за винагороду в сумі 35 000 доларів США повернути викрадений у ОСОБА_14 автомобіль «Лексус ЕС 350» держ реєстр. номер НОМЕР_2 начебто із залученням до цього працівників охоронно - детективної фірми «ІНФОРМАЦІЯ_3». Введений такою інформацією про можливість виконання таких дій в оману, потерпілий ОСОБА_4 погодився на його пропозицію та 18.11.2007 в зазначеному офісному приміщенні передав ОСОБА_1 , а останній заволодів шляхом обману належними потерпілому ОСОБА_4 грошовими коштами в сумі 277 750 гривень, що є еквівалентним 35 000 доларів США та більше ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі. Грошовими коштами, якими заволодів підсудний ОСОБА_1 й виконувати будь-які дії не збирався, розпорядився на власний розсуд у власних цілях.

В середині січня 2009 року на зустрічі із потерпілим ОСОБА_3 в кафе «Борщ» на Броварському проспекті в м. Києві, організованій його знайомим ОСОБА_16 із підсудним ОСОБА_1 , начебто як із працівником Генеральної прокуратури України, як називався підсудний, останній представився потерпілому як слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, на підтвердження чого пред'явив посвідчення, місцезнаходження якого під час досудового слідства не встановлено, повідомивши таким чином завідомо неправдиву інформацію й самовільно присвоївши владні повноваження службової особи, слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, при вчиненні суспільно-небезпечного діяння.

Впевнений в правдивості повідомленої інформації про роботу підсудного ОСОБА_1 слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, потерпілий ОСОБА_3 звернувся до підсудного із проханням допомогти уникнути кримінальної відповідальності у кримінальній справі, порушеній стосовно нього 01.12.2008 за ст. 356 КК України Київським природоохоронним прокурором із пред'явленням обвинувачення 12.01.2009 при розслідуванні кримінальної справи №27-0153 за фактом перевищення службових повноважень директором ПП «Орест» ОСОБА_17 при проведенні гідротехнічних робіт в урочищі «Княжий затон» затока Берковича в Дарницькому районі м. Києва за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України. За ст. 356 КК України на час вчинення злочину ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення за вчинені самовільні дії по проведенню гідронамиву піску в урочищі «Княжий затон» затока Берковича в Дарницькому районі м. Києва.

Скориставшись повідомленням потерпілим ОСОБА_3 усіх обставин справи, в якій йому пред'явлено обвинувачення, та видаючи себе за слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, яким в дійсності не працював, умисно із корисливих мотивів, діючи повторно, підсудний ОСОБА_1 повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що може домовитись із суддею при розгляді даної справи за умови передачі потерпілим через нього хабара судді за вчинення дій на користь потерпілого задля закриття кримінальної справи, схиливши таким чином потерпілого до давання хабара. 29.01.2009 в тому ж кафе, продовжуючи злочинні дії та схиляючи до давання хабара, не збираючись передавати грошові кошти, підсудний ОСОБА_1 повідомив потерпілого ОСОБА_3 про досягнення домовленості із суддею Дарницького районного суду м. Києва й необхідність передати хабар в сумі 20 000 доларів США, за відсутності такої домовленості та намірів виконувати будь-які дії із урахуванням наявності в ОСОБА_3 на утриманні малолітньої дитини та можливості звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України на підставі Закону України «Про амністію» від 12.12.2008. В результаті повідомлення підсудним ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 зазначеної неправдивої інформації та схиляння шляхом пропозиції до давання хабара, підбурюючи до давання хабара, потерпілий ОСОБА_3 погодився передати в якості хабара судді за прийняття рішення у кримінальній справі стосовно нього за ст. 356 КК України Дарницьким районним судом м. Києва грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, що за курсом Національного Банку України на 20.10.2009 становить 159 400 грн. та в двісті п'ятдесят та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто у великих розмірах, за звільнення його від кримінальної відповідальності.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2009 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ст.356 КК України на підставі п.«в» ст. 1 Закону України «Про амністію», після чого підсудний ОСОБА_1 . повідомлений про таке рішення потерпілим, продовжив із метою незаконного збагачення та заволодіння грошовими коштами шляхом обману в особливо великих розмірах, повідомивши, крім того, неправдиву інформацію про передачу ним особистих коштів судді в сумі 10 000 доларів США.

Із метою реалізації цього злочинного умислу на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 у великих розмірах із 12.03.2009 по 20.10.2009 підсудний ОСОБА_1 під час неодноразових зустрічей з ОСОБА_3 в кафе «Борщ» та телефоном продовжував наполягати на передачі 20 000 доларів США начебто для судді Дарницького районного суду м. Києва за прийняте рішення про звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України на підставі Закону України «Про амністію» від 12.12.2008.

Злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обману у великих розмірах потерпілого ОСОБА_3 підсудний ОСОБА_1 не довів до кінця із причин, що не залежали від його волі, у зв'язку із їх відсутністю в потерпілого, який будучи впевненим у правдивості повідомлених йому підсудним ОСОБА_1 зазначених вище відомостей до затримання потерпілого в порядку ст. 115 КПК України (1960 р.) 20.10.2009 та обрання стосовно останнього запобіжного заходу взяття під варту.

Продовжуючи злочинні дії із метою незаконного збагачення, підсудний ОСОБА_1 12.09.2009 приблизно о 15 годині в кафе «Борщ» на Броварському проспекті в м. Києві на зустрічі із потерпілим ОСОБА_2 , організованій ОСОБА_3 із ОСОБА_1 як із працівником Генеральної прокуратури України, останній представився потерпілому ОСОБА_2 як слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, пред'явив посвідчення, місцезнаходження якого під час досудового слідства не встановлено. Повідомив таким чином завідомо неправдиву інформацію й самовільно присвоїв владні повноваження службової особи, слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, при вчиненні суспільно-небезпечного діяння.

Переконаний в тому, що підсудний ОСОБА_1 є слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, потерпілий ОСОБА_2 звернувся до нього із проханням допомогти уникнути притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальній справі №49-2144, порушеній 18.04.2007 Генеральною прокуратурою України за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України за фактом підроблення державних актів на право приватної власності на землю ТОВ «Колумб» та замаху на шахрайство, вплинувши на слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, яким вона розслідувалась. В цей момент в підсудного ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння шляхом обману повторно в особливо великих розмірах грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 для цього підсудний пообіцяв дізнатись про можливість вчинити дії, щоб ОСОБА_2 не було притягнуто до кримінальної відповідальності у зазначеній вище кримінальній справі із припиненням викликів його та інших свідків до Генеральної прокуратури України.

Реалізуючи злочинні наміри, 16.02.2009 приблизно о 13 годині підсудний ОСОБА_1 в приміщенні Національного наукового центру «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеско» по вул. Народного ополчення, 5 в м. Києві в присутності ОСОБА_18 та потерпілого ОСОБА_3 повідомив потерпілому ОСОБА_2 неправдиву інформацію про можливість впливу на слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України через її керівництво задля уникнення потерпілого від кримінальної відповідальності за умови давання ним хабара керівникам Генеральної прокуратури України, підбуривши таким чином до цього. Намірів виконувати будь-які дії, обіцяні потерпілому ОСОБА_2 , не мав, бажаючи розпорядитись грошовими коштами на власний розсуд. Про розмір хабара підсудний ОСОБА_1 пообіцяв повідомити додатково. Потерпілий ОСОБА_2, впевнений в правдивості повідомленої інформації, відповів підсудному про необхідність часу для прийняття такого ним рішення.

20.02.2009 із метою реалізації злочинного умислу на заволодіння грошовими коштами та схилити потерпілого ОСОБА_2 до давання хабара керівникам Генеральної прокуратури України попросив ОСОБА_18 надіслати на мобільний телефон потерпілого текстове повідомлення про вирішення обумовленої раніше проблеми із правоохоронними органами та необхідність передати за це для керівництва Генеральної прокуратури України як хабар 400 тисяч доларів США. 20.02.2009 о 21 годині 15 хвилин потерпілий ОСОБА_2 на номер мобільного зв'язку НОМЕР_3 отримав текстове повідомлення про це із мобільного номера НОМЕР_4, що знаходився в користуванні ОСОБА_18 Із цією ж метою із корисливих мотивів в період із 20.02.2009 по 22.04.2009 підсудний ОСОБА_1 телефоном та під час зустрічей в Національному науковому центрі «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеско» по вул. Народного ополчення, 5 в м. Києві та кафе «Борщ» на Броварському проспекті в м. Києві запевняв потерпілого ОСОБА_2 у необхідності передачі грошових коштів в сумі 400 000 доларів США як хабара керівництву Генеральної прокуратури України та негативні наслідки у разі невиконання таких дій. Із метою реалізації злочинного умислу для досягнення злочинної мети, підсудний ОСОБА_1 зменшив суму коштів, що необхідно передати як хабар до 300 000 доларів США.

ОСОБА_2, будучи введеним в оману щодо дійсних намірів та впевненим у дійсності повідомленої підсудним ОСОБА_1 інформації й підбурений до давання хабара керівникам Генеральної прокуратури України за непритягнення до кримінальної відповідальності та припинення викликів його та інших свідків для давання показань у кримінальній справі №49-2144, порушеній 18.04.2007 Генеральною прокуратурою України за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом підроблення державних актів на право приватної власності на землю ТОВ «Колумб» та замаху на шахрайство, погодився передати як хабар керівникам Генеральної прокуратури України належні йому грошові кошти в сумі 300 000 доларів США.

22.04.2009 приблизно о 15 годині 30 хвилин за призначеним підсудним ОСОБА_1 місцем та за його вказівкою потерпілий ОСОБА_2 неподалік ресторану «Моменто» по вул. Дмитрівська, 1 в м. Києві в належному йому автомобілі «Рейндж Ровер» передав ОСОБА_18 для підсудного ОСОБА_1 як частину начебто хабара керівництву Генеральної прокуратури України за вчинення зазначених вище дій, належні йому грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, що на 22.04.2009 за курсом Національного Банку України становить 1 925 000 грн. Отримані грошові кошти в належному підсудному ОСОБА_1 автомобілі «Фольксваген Мультіван»» держ. реєстр. номер НОМЕР_1, що знаходився там же, ОСОБА_18 передав підсудному.

Продовжуючи визначені єдиним умислом підсудного ОСОБА_1 злочинні дії, 23.04.2009 приблизно о 19 годині 20 хвилин у літньому кафе неподалік Києво-Печерської Лаври в м. Києві на вул. Лаврській, 21 в м. Києві, ОСОБА_18 у визначеному підсудним місці за його вказівкою отримав іншу частину, обумовлену раніше начебто в якості хабара керівництву Генеральної прокуратури України за вчинення дій за непритягнення до кримінальної відповідальності та припинення викликів його та інших свідків для давання показань у кримінальній справі №49-2144, порушеній 18.04.2007 Генеральною прокуратурою України за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358 КК України від ОСОБА_2 , належні потерпілому грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, що за курсом Національного банку України на 23.04.2009 становить 385 000 грн., що передав в наступному підсудному у квітні 2009 року.

Заволодівши таким чином умисно повторно шляхом обману належними ОСОБА_2 грошовими коштами в сумі 300 000 доларів США, що за курсом Національного Банку України на 22.04.2009 та 23.04.2009 становить 2 310 000 грн. та більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі, підсудний ОСОБА_1 розпорядився ними на власний розсуд.

Реалізуючи свої злочинні наміри на заволодіння чужим майном шляхом обману, крім того, 26.09.2009 приблизно об 11 годині неподалік будинку АДРЕСА_3, скориставшись наданою раніше неправдивою інформацією про надання допомоги у звільненні від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2009 року, підсудний ОСОБА_1 в присутності ОСОБА_18 під приводом необхідності передачі майна в рахунок вартості цих послуг шляхом обману повторно умисно заволодів належним потерпілому ноутбуком «Тошиба» вартістю 18 000 грн. , спричинивши майнові збитки в зазначеному розмірі. Після вчинення злочину підсудний ОСОБА_1 зазначеним майном, яким заволодів шляхом обману, розпорядився на власний розсуд.

Крім того, підсудний ОСОБА_1 , дізнавшись про знаходження ОСОБА_3 у розшуку, оголошеному слідчим Генеральної прокуратури України, при сприянні підсудним в затриманні працівниками правоохоронних органів за його участі, як начебто працівника Генеральної прокуратури України, 20.10.2009 приблизно об 11 годині в ресторані «Чабани» на автошляху «Київ-Одеса» в Києво- Святошинському районі Київської області за повідомленням підсудного, як начебто працівника Генеральної прокуратури України, першому заступнику начальника Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_25 про місцезнаходження розшукуваного та необхідність його затримання, відкрито викрав належні потерпілому ОСОБА_3 мобільний телефон «Самсунг» вартістю 1500 грн. та мобільний телефон «Нокіа» вартістю 250 грн. Після цього приблизно об 11 годині 40 хвилин того ж дня неподалік Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київський області в м. Боярка Київської обл. , вул. Карла Маркса, 88, із корисливих мотивів повторно підсудний ОСОБА_1 після того, як ОСОБА_3 затриманий та доставлявся до Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області співробітниками міліції ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 на належному підсудному автомобілі «Фольксваген Мультіван» держ реєстр. номер НОМЕР_1 підсудний ОСОБА_1 умисно повторно, скориставшись перебуванням потерпілого в наручниках, відкрито викрав із карманів верхньої одежі належні останньому грошові кошти в сумі 400 гривень та 500 доларів США, що за курсом Національного Банку України на 20.10.2009 становить 3985 гривень. Всього 20.10.2009 своїми злочинними діями підсудний ОСОБА_1 спричинив майнові збитки потерпілому ОСОБА_3 в розмірі 6 135 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 20.10.2009 об 11 годині 40 хвилин неподалік Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київський області, де співробітники міліції мали забрати ще одного затриманого, в м. Боярка Київскої обл. , вул. Карла Маркса, 88, під час відкритого заволодіння повторно належними потерпілому ОСОБА_3 майном та грошовими коштами підсудний ОСОБА_1 після того, як ОСОБА_3 затримано та здійснювалось його доставлення до Бориспільського ГУ ГУ МВС України в Київській області співробітниками міліції ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 на належному підсудному ОСОБА_1 автомобілі «Фольксваген Мультіван» держ реєстр. номер НОМЕР_1, підсудний ОСОБА_1 умисно, скориставшись перебуванням потерпілого в наручниках, незаконно заволодів також паспортом ОСОБА_3 серії НОМЕР_5, виданим 04.07.2008 Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області.

Допитаний в суді, підсудний вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав, та показав, що займався юридичними послугами, оскільки мав юридичну фірму. Клієнтів надавав адвокатам, останні в свою чергу віддячували грошима. Сам безпосередньо має вищу юридичну освіту, у 1984 році закінчив Харківський юридичний інститут, де диплом, пояснити не може. У 2009 році до нього звернувся ОСОБА_18 та попросив про допомогу ОСОБА_3 У кафе «Борщ» розповів про проблеми і обвинувальний висновок. Зрозумів, що він не має ніякого відношення до справи, проте директору фірми винен гроші і взяв всю вину на себе. Про це йому розповів ОСОБА_3 Після цього до останнього Дарницький районний суд м. Києва застосував амністію. Через деякий час ОСОБА_3 телефоном попросив про допомогу товаришу, в якого виникли проблеми із ОСОБА_22 В кафе «Борщ» під час зустрічі із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_18 ОСОБА_2 просив водія ОСОБА_3 взяти вину на себе за 50 тис дол. США. Через деякий час, коли ОСОБА_2 потрапив в лікарню, ОСОБА_18 повідомив, що потрібно його відвідати. Пізніше ОСОБА_18 подзвонив та повідомив, що чекає на зустріч поблизу педагогічного інституту. Там були ОСОБА_2 та ОСОБА_18 ОСОБА_2 повідомив, що його послуг не потребує, після чого поїхав. Потім зателефонував ОСОБА_18 та попросив приїхати до цирку, розповів, що ОСОБА_2 грошей не давав. Там же бачив автомобіль, яким користувався ОСОБА_2 , із останнім там не зустрічався. В наступному стало відомо, що ОСОБА_2 заарештовано ОСОБА_23 , при чому ОСОБА_18 повідомив, що той грошей не брав за вирішення питання ОСОБА_2 Через деякий час, коли точно не пам'ятає, ОСОБА_18 показав розписку про отримання ОСОБА_2 100 тис дол. США , у зв'язку із чим до ОСОБА_18 не має претензій. Під час перебування в лікарні й навідування ОСОБА_18 той повідомив про необхідність віддати гроші ОСОБА_2 Коли останній знаходився під вартою, ОСОБА_3 продавав належну ОСОБА_2 земельну ділянку в с. Безрадичі Київської області ОСОБА_24, документи оформлювали в Дарницькому районі м. Києва. ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_24 не заплатив гроші. На це порадив звернутись до Бориспільського міського управління міліції. ОСОБА_3 попросив поїхати із ним. Там ОСОБА_3 розповів, що домовився із ОСОБА_25 , якщо він віддасть 5 тис дол. США, то все буде добре. ОСОБА_25 знав раніше за ОСОБА_3 Після цього завіз того додому. Через тиждень зателефонував ОСОБА_25 і повідомив, що потрібно затримати ОСОБА_3 Дав для цього людей. Із ОСОБА_3 домовились зустрітись у кафе в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, де того затримали співробітники міліції. Після цього заїхали ще до райвідділу, із машини не виходив. До ОСОБА_3 не підходив. Чому ОСОБА_25 зателефонував, сказати не може, але в протоколах допиту про пропажу речей не заявляли. Після цього більше ОСОБА_3 не бачив, з ним не зустрічався. ОСОБА_5 знав, але тільки познайомив із слідчим. ОСОБА_15 знав як кваліфікованого адвоката. Передав їй гроші в сумі 15 тисяч доларів США за послугу та документи, все це отримав від ОСОБА_5 Позовну заяву за тим спором, про допомогу в якому просив ОСОБА_5 , підготовила ОСОБА_15 , які сама й відвозила до Господарського суду м. Києва. Через деякий час ОСОБА_15 попросила поговорити та допомогти, оскільки мались проблеми із сином, якого затримано за вчинення злочину. Із цього ж приводу телефонували ОСОБА_4 та ОСОБА_26 , останній - адвокат. Від ОСОБА_15 стало відомо про те, що її син взяв кредит на автомобіль марки «Лексус», але не платив гроші, банк подав на нього до суду. Ще стало відомо, що син ОСОБА_15 винен ОСОБА_27, директору професійного боксу м. Києва, 20 тис. дол. США. В м. Южноукраїнськ останній забрав у сина ОСОБА_15 автомобіль. ОСОБА_15 радилась, як адвокат, порадив їй і вона отримала документи, що Голосіївським районним відділом відправлено заяву до Подільського районного відділу міліції. В наступному з'ясувалось, що їх претензії пов'язані із тим, що дали гроші йому за розшук автомобіля. ОСОБА_18 познайомився із ним через ОСОБА_16 ОСОБА_18 вважав працівником Служби Безпеки України. Для чого їздив до ОСОБА_2 , пояснити не може, але розмову мали разом із ОСОБА_18 в коридорі лікарні. ОСОБА_2 просив возити його по справах, тому певний період часу тісно спілкувались. Для чого їздив до ОСОБА_3 , оскільки у знайомих малась необхідність у придбанні піску. Їздив на автомобілі ОСОБА_18, останній після зустрічі за місцем проживання ОСОБА_3 до автомобіля поклав якийсь пакет, із чим невідомо. ОСОБА_18 повідомляв, що взяв у ОСОБА_2 300 тис дол. США, нащо, не повідомляв. Вважає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_18 цивільно-правові відносини. ОСОБА_15 в нього не працювала. Про наявність в останньої особистого адвоката ОСОБА_26 знав. Співробітником Генеральної прокуратури України не представлявся. У зв'язку із крадіжками із автомобіля на лобовому склі мав ксерокопію із написом «прокуратура». Формений одяг в нього залишив приятель із Генеральної прокуратури України, який звільнився із органів прокуратури. Коли була відключена сигналізація, злочинці боялись, як записки, так і форми. Для того, щоб представлятись працівником Генерального прокуратури, намірів не мав. Має на увазі дачу хабарів як вирішення питання. Під час затримання ОСОБА_3 документи не передавав, телефон в того не забирав. ОСОБА_23 ніколи не бачив, по телефону із ним ніколи не говорив. ОСОБА_2 було відіслано «смс» повідомлення із змістом 400 тис дол. США, бо про нього є справа в УБОП за ст. 190 КК України. Це питання було представлено по іншому, він повідомив, що може «вирішувати питання» та допомагати людям, домовлятися про «хабар». Більшість свого часу знаходився в кафе, там пив каву. Пояснити, чому обмовляють потерпілі та свідки, не може.

Незважаючи на невизнання вини підсудного у вчиненні інкримінованих злочинів, його вина підтверджується наступними доказами, зібраними під час досудового слідства й дослідженими судом, що відповідають вимогам ст. ст. 65-66 КПК України (1960 р.).

У заволодінні шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_5

та підбурюванні його до давання хабара

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_5 показав, що із ОСОБА_1 його познайомив ОСОБА_28, знайомий. Той порекомендував підсудного як спеціаліста по юридичних питаннях та колишнього працівника Генеральної прокуратури України, на початку 2007 року. У автомобілі «Фолькваген Мультіван» сріблястого кольору, що використовував ОСОБА_1 , бачив форму працівника Генеральної прокуратури України. На автомобілі також було повідомлення про те, що автомобіль прокуратури. До підсудного звертався по тих питаннях, що не міг вирішити самостійно, у тому числі щодо отримання роздруківок телефонних переговорів, що цікавили людей. У вересні 2007 року звернувся до підсудного із проханням про допомогу в поверненні грошових коштів ОСОБА_10 нотаріусом ОСОБА_11 Через тиждень ОСОБА_1 повідомив, що сприяти цьому можливо за 6 тис дол. США, що включає й послуги працівника прокуратури Печерського району м. Києва. Підсудний повідомив, що нотаріуса запросить прокурор, і попросить вирішити питання, пригрозивши залишити нотаріуса без ліцензії. Гроші передавав на Софіївській площі в м. Києві поблизу пам'ятника Б. Хмельницькому Приблизно через два тижні після передачі коштів ОСОБА_1 нотаріус не розрахувалась. Із заявою звернувся до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Показання ОСОБА_1 про вартість знайомства із слідчим 6 тис дол. США не відповідають дійсності. В жовтні чи листопаді того ж року звернувся за допомогою вирішення проблеми, що виникла у ОСОБА_12 із спадкуванням акцій ЗАТ «Сінком Авіа», також звернувся до ОСОБА_1 тому, що зі слів останнього той мав можливість та впливові знайомства, у тому числі в Господарському суді м. Києва. Через декілька днів ОСОБА_1 телефоном повідомив про можливість заборони проведення зборів акціонерів за 15 тис дол. США. Після узгодження даної суми з клієнтом приїхав на зустріч в ресторан «Меланж» на Оболонській набережній в м. Києві, де передав гроші ОСОБА_1 Наступного дня або через день за вказівкою підсудного передав ОСОБА_15 зразок позову до Господарського суду м. Києва. Через деякий час отримано ухвалу про відмову у відкритті провадження. За наступним зверненням до Дарницького районного суду м. Києва справу розглянуто без допомоги підсудного. ОСОБА_1 розповідав про те, що працював в Генеральній прокуратурі України, а в автомобілі останнього бачив форменний одяг синього кольору. Вдруге звернувся, оскільки пройшло мало часу, щоб зрозуміти неправдиві дії підсудного. ОСОБА_1 повідомляв про його розмову із головою Господарського суду м. Києва і пообіцяв допомогти. Другого разу гроші віддавав в присутності ОСОБА_13 Грошові кошти не повернуто. Цивільний позов підтримав.

Показання потерпілого є змістовними та послідовними й підтверджені ним при проведенні очної ставки із підсудним ОСОБА_1 під час досудового слідства ( т.16 а. с. а. с. 99-103) та відповідають повністю тим показанням, що дані ним при неодноразових допитах під час досудового слідства (т. 15 а. с. а. с. 106-112, 129-130, 133- 139).

Допитаний в суді свідок ОСОБА_13 показав, що інтереси матері ОСОБА_12 у спорі про визнання права власності на 10% акцій ЗАТ АК «СІНКОМ АВІА», що успадковані після смерті батька, взявся представляти ОСОБА_5 Про це домовленість виникла у вересні- жовтні 2007 року. 02.11.2007 ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у відкритті провадження за позовом відмовлено. ОСОБА_5 займався зверненням до Господарського суду м. Києва. Наприкінці листопада 2007 року від матері стало відомо, що за прийняття позову до розгляду Господарським судом м. Києва та швидкий розгляд справи необхідно 15 000 доларів США. У випадку незадоволення позову ОСОБА_5 повинен був повернути гроші. Вирішив особисто зустрітись із ОСОБА_5 В останніх числах листопада 2007 року гроші в сумі 15 000 доларів США в ресторані «Меланж» у мікрорайоні Оболонь в м. Києві із ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 Останньому ОСОБА_5 передав грошові кошти. Зі слів потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_1 - колишній співробітник Генеральної прокуратури України та брат заступника Голови Служби Безпеки України. В його присутності ОСОБА_1 чітко пояснив, що грошові кошти необхідні за те, щоб позовна заява була прийнята та справа швидко розглянута, у тому числі 10 000 доларів США необхідно передати голові Господарського суду м. Києва. Під час зустрічі ОСОБА_1 багато говорив, у тому числі про наявність впливових зв'язків. У подальшому 12.12.2007 Господарським судом м. Києва відмовлено у відкритті провадження за цим позовом, тому його мати відразу почала вимагати у ОСОБА_5 повернути 15 000 доларів США. В наступному ОСОБА_5 повернув гроші. Останній пояснив, що ОСОБА_1 від нього переховується та йому гроші не повернув.

Свідок ОСОБА_13 повністю підтверджував свої показання, що також є повними та послідовними, під час очної ставки з підсудним ОСОБА_1 під час досудового слідства (т. 16 а. с. а. с. 104-106).

Допитана в суді свідок ОСОБА_15 підтвердила отримання від потерпілого ОСОБА_5 позовної заяви до Господарського суду м. Києва ОСОБА_12 про визнання права власності на акції ЗАТ АК «СІНКОМ АВІА». Показала, що у вересні 2007 року дійсно зустрічалась із потерпілим ОСОБА_5 , який передав електронною поштою їй пакет документів із позовом, що необхідно було надіслати до Господарського суду м. Києва, про що просив підсудний. Все виконала за проханням останнього.

Крім того, вина ОСОБА_1 у заволодінні шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_5 в особливо великих розмірах, підбурювання його до давання хабара підтверджується наступними письмовими доказами:

- даними довідки форми 16, в якій як показала свідок ОСОБА_29 зі слів підсудного виконано відмітку про роботу ОСОБА_1 прокурором прокуратури (т. 2 а. с. 133);

- даними протоколу від 02.07.2009 усної заяви потерпілого ОСОБА_5 про вчинення злочину (т. 14 а. с. 62);

- даними протоколу від 03.07.2009 огляду та вилучення у ОСОБА_1 форменного одягу працівника прокуратури України із погонами старшого радника юстиції (т. 14 а. с. 50);

- даними відповідей Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.11.2010, Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 23.02.2011 про відсутність відомостей про отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 15 а. с. а. с. 76, 78);

- даними ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2007 року про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_30, ЗАТ «Міжнародний фінансовий центр» про визнання права власності на іменні акції, зобов'язання підписати передавальне розпорядження (т. 15 а. с. 113);

- даними ухвали Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2007 року про повернення позовної заяви ОСОБА_12 до ОСОБА_30, ЗАТ «Міжнародний фінансовий центр» (т. 15 а. с .а. с. 114).

У заволодінні шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_4

підбурюванні ОСОБА_4 до давання хабара

Показаннями потерпілого ОСОБА_4 в суді про те, що ОСОБА_1 знав у зв'язку із тим, що той спілкувався із його дружиною ОСОБА_14 До неї звернувся клієнт. Із ОСОБА_1 його дружина познайомилась через працівників СБУ як із колишнім працівником Генеральної прокуратури України та людиною, яка має впливові зв'язки в правоохоронних органах. Із квітня 2007 року мались проблеми із правоохоронними органами у його сина, якого затримали 02.11.2007. В той час дружина із дочкою знаходились на відпочинку за кордоном і телефоном вона повідомила про необхідність звернутись до ОСОБА_1 та номер телефону останнього. 06.11.2007 в його офісі ОСОБА_1 повідомив необхідність передати хабар 20 тисяч доларів США. 08.11.2007 після неодноразових наполегливих дзвінків підсудного в своєму офісі передав ці гроші, попросив від нього розписку, на що той погодився. Того ж дня сина випустили, що й переконало в передачі підсудним грошових коштів працівникам районного управління міліції. Після цього ОСОБА_1 повідомив про пов'язаність проблем із автомобілем сина. 18.11.2007 в тому ж офісному приміщенні віддав ОСОБА_1 35 тисяч доларів США за вирішення проблем із автомобілем. Коли відкрили кримінальну справу щодо викрадення авто, слідчий почав просити гроші. Тому попросив ОСОБА_1 відзвітуватись щодо виконаної роботи. З'ясувалось, що будь-які дії ОСОБА_1 не виконував та не міг виконати. Коли 30.06.2010 зустрічався із ОСОБА_1 на вул. Суворова, 4 в м. Києві та звертався щодо повернення грошей, підсудний повідомив, що син на свободі і тому йому нічого не винен.

Такі показання повністю відповідають тим показанням, що дані ним неодноразово під час досудового слідства (т. 15 а. с. а. с. 140-141, 146-149, 151-162) та підтверджені при проведенні очної ставки із підсудним ОСОБА_1 (т. 16 а. с. а. с. 96-98).

Допитана в суді свідок ОСОБА_15 показала, що із ОСОБА_1 познайомилась через знайомого, який працював в СБ України і попросила про допомогу як охоронну структуру. ОСОБА_31 дав номер телефону ОСОБА_1 Підсудний на другий день з'явився на АДРЕСА_2 в її офіс, показавши посвідчення працівника прокуратури. На лобовому склі автомобіля, яким користувався ОСОБА_1 , також мався надпис на папері про те, що даний автомобіль в користуванні прокуратури міста. Підсудний розповідав і про знайомство із головою Господарського суду м. Києва. ОСОБА_1 часто приїздив до офісу, рекомендував допомогу в прослуховуванні та відеонагляді. Деяким клієнтам підсудний пропонував «вирішувати питання» незаконним шляхом, що стало відомо згодом. 06.03.2007 її син купив автомобіль. В вересні 2007 року автомобіль сина викрадено. Підсудному було відомо про проблеми із правоохоронним органами, що мав її син, у тому числі пов'язані із придбаним тим автомобілем. Коли її сина ОСОБА_14 затримали, ОСОБА_1 запропонував допомогу, у зв'язку із чим чоловіку ОСОБА_14 повідомила про необхідність звернутись до підсудного. Як згодом їй стало відомо, ОСОБА_4 віддав ОСОБА_1 начебто за звільнення сина з- під варти 20 000 доларів США. За допомогу у вирішенні проблем ОСОБА_14 із автомобілем та особами із Федерації боксерів, про впливовість та небезпечність яких розповідав сам підсудний, останній попросив 45 тис дол. США. Оскільки стільки не було, віддали 35 тис дол. США. В наступному з'ясувалось, що будь-які дії підсудний не виконував та не мав можливості виконати. На претензії повернути грошові кошти, у тому числі 30.06.2010, ОСОБА_1 відмовився. На підтвердження отримання грошових коштів залишав копії статутних документів свого підприємства, іншого разу - ордер про прийняття грошових коштів, наскільки пам'ятає, із печаткою та підписом.

Свідок ОСОБА_32 , допитана в суді, показала про те, що вона працювала в компанії ОСОБА_4 та ОСОБА_15 Тоді ж їй стало відомо про їх проблеми, що мав вирішити ОСОБА_1 Крім того, повідомила, що була присутня при передачі ОСОБА_4 ОСОБА_1 значної суми грошей в пакеті.

Показаннями свідка ОСОБА_33 про його обізнаність у зв'язку із роботою в компанії ОСОБА_4 та ОСОБА_15 про проблеми їх сина ОСОБА_14 із законом, що мав вирішити ОСОБА_1, який часто навідувався до офісу. Згодом йому стало відомо, що ОСОБА_4 віддав ОСОБА_1 начебто за звільнення сина з- під варти 20 000 доларів США. За допомогу у вирішенні проблем ОСОБА_14 із автомобілем ОСОБА_4 передано ОСОБА_1 ще 35 тис дол. США. Про це відомо також зі слів ОСОБА_4

В якості свідка допитаний свідок ОСОБА_26 показав про те, що як адвокат здійснював захист ОСОБА_14 під час проведення досудового слідства. Зі слів ОСОБА_4 відомо, що ОСОБА_1 , як колишній працівник Генеральної прокуратури України та особа із впливовими зв'язками, надавав допомогу в передачі грошових коштів начебто за зміну запобіжного заходу затриманого ОСОБА_14 Про це стало відомо, але він ніякого відношення до цього не мав. В майбутньому зі слів ОСОБА_4 та ОСОБА_15 стало відомо, що ОСОБА_1 , крім того, надавав допомогу в розшуку автомобіля «Лексус», належного ОСОБА_14 За всі начебто послуги, як з'ясувалось пізніше, ОСОБА_1 отримав 55 000 доларів США. При цьому, він безпосередньо знав про підстави затримання ОСОБА_14 , наявність підстав для його звільнення за відсутності підстав продовження тримання під вартою, оскільки участь в цьому брав, як захисник, саме він.

Допитана під час досудового слідства свідок ОСОБА_34 , показання якої досліджено в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), показала, що проводила досудове слідство у кримінальній справі № 10-14369 по обвинуваченню ОСОБА_35, ОСОБА_36 та ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 190 КК України. 05.11.2007 нею в порядку ст. ст. 106, 115 КПК України (1960 р.) затримано ОСОБА_14 за підозрою у вчиненні зазначених злочинів. 08.11.2007 вона звернулась до прокуратури Шевченківського району м. Києва для погодження подання про обрання ОСОБА_14 запобіжного заходу тримання під вартою. Заступником прокурора Шевченківського району м. Київ ОСОБА_37 при узгодженні клопотання не погоджено, накладено резолюцію про відсутність підстав для звернення із ним до суду. У зв'язку із цим 08.11.2007 звільнила ОСОБА_14 з-під варти та обрала запобіжний захід підписку про невиїзд. У подальшому ОСОБА_14 не бачила. Особисто до неї ніхто із проханням звільнити його не звертався і таку вказівку не давав. Прізвище ОСОБА_1 їй знайомо у зв'язку з тим, що за скаргами ОСОБА_15 працівниками УВБ ГУ МВС України в м. Києві неодноразово проводились перевірки. Як стверджувала остання, ОСОБА_1 отримав від її чоловіка гроші в загальній сумі близько 55 000 доларів США за звільнення сина з-під варти та розшук автомобіля «Lexus» (т. 16 а. с. а. с. 30-33).

Показаннями свідка ОСОБА_37, допитаного під час досудового слідства й дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), про те, що працюючи заступником прокурора Шевенківського району м. Києва, 08.11.2007 не погодив із визначених КПК України (1960 р.) підстав подання про обрання запобіжного заходу взяття під варту стосовно ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, із урахуванням обставин справи та того, що останньому можливо було обрати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, про що письмово зазначено на поданні. Особисто до нього ніхто із сторонніх осіб із питанням щодо можливого непогодження вищевказаного подання не звертався. З громадянином ОСОБА_1 не знайомий (т.16 а. с. а. с. 21-24).

Крім показань потерпілого та зазначених вище свідків, що узгоджуються між собою, вина підсудного також повністю підтверджується наступними письмовими доказами:

- даними довідки форми 16 із відміткою зі слів самого ОСОБА_1 про його роботу прокурором прокуратури (т. 2 а. с. 133);

- даними заяви ОСОБА_4 про вчинення злочину ОСОБА_1 із змістовним зазначенням його обставин (т. 14 а. с. 20),

- даними статутних документів приватного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_3», у тому числі про єдиного засновника ОСОБА_1, що не містять можливість здійснення діяльності із візуального спостереження (т. 14 а. с. а. с. 21, 26-33, 148-158), візитної картки ОСОБА_1 як директора охоронно-детективної юридичної фірми «ІНФОРМАЦІЯ_3», наданої підсудним потерпілому ОСОБА_4 , роздруківки отримання потерпілим ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 103 000 грн. із власного рахунку (т. 14 а. с. а. с. 37-38), оглянутими та приєднаними до матеріалів кримінальної справи (т. 14 а. с. а. с. 39-40);

- даними протоколу від 03.07.2009 огляду та вилучення у ОСОБА_1 форменного одягу працівника прокуратури України із знаками старшого радника юстиції (т. 14 а. с. 50);

- даними довідки про порушення 14.11.2007 прокуратурою Голосіївського району м. Києва кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченного ч. 3 ст. 289 КК України, за фактом викрадення належного ОСОБА_14 автомобіля «Лексус ЕС 350» держ. реєстр. номер НОМЕР_2 (т. 14 а. с. 72);

- даними постанови від 06.06.2009 про виділення матеріалів кримінальної справи за ч. 2 ст. 190 КК України в окреме провадження стосовно ОСОБА_14 (т. 15 а. с. а. с. 29-32);

- даними протоколу від 05.11.2007 затримання ОСОБА_14 в порядку ст. 115 КПК України (1960 р.) за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК країни (т. 14 а. с. а. с. 88-90, т. 15 а. с. а. с. 59-64);

- даними подання слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Сидоренка І. М. до Шевченківського районного суду м. Києва про застосування до ОСОБА_14 запобіжного заходу взяття під варту, не погодженого заступником прокурора Шевченківського району м. Києва ОСОБА_37 (т. 15 а. с. а. с. 66-68);

- даними постанови від 08.11.2007 слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві Сидоренка І. М. про обрання ОСОБА_14 запобіжного заходу підписка про невиїзд (т. 15 а. с. 69);

- даними протоколу від 26.04.2012 огляду форми працівника прокуратури України, вилученої 03.07.2009 у ОСОБА_1 , що приєднано до кримінальної справи в якості речового доказу (т. 15 а. с. а. с. 98-100);

- даними роздруківки телефонних з'єднань як абоненту оператора мобільного зв'язку «Київстар» свідка ОСОБА_15 , дружини потерпілого ОСОБА_4 , за номером НОМЕР_6 із абонентом за номерами операторів мобільного зв'язку НОМЕР_7 та НОМЕР_8, якими користувався ОСОБА_1 (т. 15 а. с. а. с. 182-246);

У закінченому замаху на заволодіння шляхом обману

грошовими коштами ОСОБА_3 ,

підбурюванні його до давання хабара та самовільному присвоєнні

владних повноважень службової особи, поєднаним

із вчиненням суспільно-небезпечних діяння

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 , допитаного в суді, про те, що на початку 2009 року проти нього порушено кримінальну справу, із причини чого звернувся за допомогою до ОСОБА_16 Останній познайомив його з ОСОБА_1, який представився йому співробітником Генеральної прокуратури України та пообіцяв допомогти в вирішенні питання в Дарницькому районному суді м. Києва у цій справі за 20 тис дол. США, що потрібно було передати ОСОБА_1 для «вирішення питання» із суддею Дарницького районного суду м. Києва. В подальшому в суді справу закрили у зв'язку із амністією, тому він повірив ОСОБА_1 В нього не викликало сумнівів, що це не він йому допоміг. ОСОБА_1 призначав зустрічі в кафе «Борщ». Підсудний повідомив, що заплатив судді Дарницького районного суду м. Києва своїх 10 тисяч дол. США, але він йому повинен віддати 20 тис. дол. США. Він, розуміючи, що ОСОБА_1 допоміг йому, познайомив того із потерпілим ОСОБА_2 ОСОБА_1 представлявся співробітником Генеральної прокуратури України та вів себе відповідно. Через деякий час 26.09.2009 приблизно об 11 годині до нього додому приїхав ОСОБА_1 та ОСОБА_18 Він вимушений був як борг за виконані начебто ОСОБА_1 зобов'язання віддати ноутбук «Тошиба» із програмним забезпеченням, всього вартістю 18 000 грн. Ноутбук безпосередньо належав йому та його дружині, якій подарував.

Аналогічні та послідовні показання, що є докладними, потерпілий ОСОБА_3 надавав неодноразово під час досудового слідства (т.1 а. с. а. с. 151-160, 164-167, 174-188, 200-207) й підтверджував повністю при проведенні очної ставки із підсудним ОСОБА_1 (т. 1 а. с. а. с. 168-170).

Показаннями свідка ОСОБА_18 про те, що 12.02.2009 у кафе «Борщ» на зустрічі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підсудний дійсно представлявся працівником Генеральної прокуратури України. ОСОБА_2 розповів про розслідування стосовно нього Генеральною прокуратурою України кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння земельними ділянками, у якій фігурують люди, підшукані ОСОБА_3 та їх документи, людей викликають на допити. ОСОБА_1 пообіцяв ОСОБА_3 за певну винагороду допомогти у вирішенні питання про припинення кримінального переслідування.

Свідок ОСОБА_38 , дружина потерпілого ОСОБА_3 допитана в суді, показала, що зі слів свого чоловіка їй стало відомо, що у нього є певні проблеми із вирішенням питань, чим займається ОСОБА_1 В подальшому їй стало відомо, що підсудний вимагає великі гроші з її чоловіка. ОСОБА_1 та ОСОБА_18 приїжджали у вересні 2009 року до них додому і забрали у ОСОБА_3 їх спільний ноутбук.

Допитана в суді свідок ОСОБА_29 показала, що вона працює в КП ЖЕК «Шулявка» паспортистом за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 В ході виконання своїх службових обов'язків до неї звертався підсудний у зв'язку із втратою паспорту. При заповненні відповідних карток, той зазначив, що він - працівник органів прокуратури.

Показаннями свідка ОСОБА_39 , даними під час досудового слідства та дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), про надання послуг ОСОБА_1 , який за словами останнього раніше працював в прокуратурі, надавав якісь послуги ТОВ «КЛО». В автомобілі «Фольксванен Мультіван», яким користувався підсудний, бачив форменний одяг працівника прокуратури, темно-синього кольору з емблемами прокуратури України (т.2 а.с.115-118).

Показаннями свідка ОСОБА_16, дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.) та даними ним під час досудового слідства, про те, що він знайомий із ОСОБА_3 , який на початку 2009 року повідомив про проблеми із правоохоронними органами. У зв'язку з цим він познайомив ОСОБА_3 з ОСОБА_18, якого знав як працівника Служби Безпеки України. Останній в приміщенні кафе «Борщ» познайомив його та ОСОБА_3 з ОСОБА_1, той представився слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України (т. 1 а. с. а. с. 277-283).

Допитана в якості свідка під час досудового слідства ОСОБА_40, суддя Дарницького районного суду м. Києва, показання якої досліджено в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), показала, що судове рішення від 12.03.2009 про застосування до ОСОБА_3 Закону України «Про амністію» прийнято на підставі нормативних актів, зазначених в постанові суду. Особисто до неї з приводу необхідності прийняття рішення ніхто не звертався. Громадянина ОСОБА_1 не знає (т.2 а. с. а. с. 107-110).

Показаннями свідка ОСОБА_41, допитаного під час досудового слідства, дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), про знайомство із ОСОБА_1 приблизно у 2008-2009 роках, обставин чого не пам'ятає. Приблизно у 2008-2009 роках неодноразово зустрічав ОСОБА_1 в кафе «Борщ» в м. Києві, Броварський проспект, 31/33. Зі слів останнього відомо про те, що той є колишнім працівником прокуратури України. ОСОБА_1 їздив на автомобілі «Фольксваген Мультіван» держ. рестр. номер НОМЕР_1, в якому він бачив формений одяг працівника прокуратури. В телефоні як номери телефону, якими користувався ОСОБА_1 , в нього збереглись номери НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 (т.2 а. с. а. с. 111-114).

Крім того, вина ОСОБА_1 у закінченому замаху на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_3 , підбурюванні його до давання хабара та самовільному присвоєнні владних повноважень службової особи, поєднаними із вчиненням суспільно-небезпечних діянь підтверджується наступними письмовими доказами:

- даними заяви ОСОБА_3 про вчинення стосовно нього злочинних дій ОСОБА_1 (т. 1 а. с. а. с. 189-190);

- даними довідки форми 16 із відміткою ОСОБА_29 зі слів ОСОБА_1 про його роботу прокурором прокуратури (т. 2 а. с. 133);

- даними постанови від 29.01.2009 слідчого Київської природоохоронної прокуратури Яся А. О. про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ст. 356 КК України (т. 11 а. с. а. с. 38-39);

- даними постанови від 02.12.2008 того ж слідчого про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, та обвинувальним висновком у цій же справі (т. 11 а. с. а. с. 48-50, 63-91), відомостями про надіслання кримінальної справи до Дарницького районного суду м. Києва в порядку ст. 232 КПК України (1960 р.) 04.02.2009 (т. 11 а. с. 91);

- постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2009 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 (т. 11 а. с. а. с. 92-93);

У заволодінні шляхом обману грошовими коштами

ОСОБА_2 , підбурюванні його до давання

хабара та самовільному присвоєнні владних повноважень

службової особи, поєднаним із вчиненням

суспільно-небезпечних діяння

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_2 показав, що наприкінці 2008 року він займався розвитком земельного бізнесу і в нього почались певні проблеми із законом. Звернувся до знайомого йому ОСОБА_3, який запропонував йому звернутися до людей, які б могли вирішити ці проблеми. На початку лютого 2009 року під'їхали із ОСОБА_3 до кафе «Борщ», де зустрілись із ОСОБА_1 і ОСОБА_18, які представились працівниками правоохоронних органів. Він розповів про обставини справи, на що ті пообіцяли з'ясувати і вирішити ці питання. ОСОБА_1 і ОСОБА_18 приїздили до лікарні, коли він там перебував, де повідомили про можливість допомогти в обіцяному за 400 тис. дол. США. На його прохання сума зменшилась до 300 тис. дол. США. 22.04.2009 неподалік цирку навпроти кафе «Моменто» по вул. Воровського в м. Києві на перехресті із вул. Дмитрівська ОСОБА_18 в своєму автомобілі передав 250 тис дол. США. Бачив, як із пакунком з грошима ОСОБА_18 неподалік сів до автомобіля «Фольксваген Мультіван», яким користувався ОСОБА_1 Із автомобіля вийшов без пакету із грошима. В автомобілі за кермом в той момент бачив ОСОБА_1 Наступного дня в денний час неподалік Києво-Печерської Лаври передав ОСОБА_18 для ОСОБА_1 ще 50 тис. дол. США.

Показання потерпілого в суді повністю відповідають тим показанням, що дані ним під час досудового слідства, у тому числі при додаткових допитах (т.1 а. с. а. с. 75-81, 92-98, 112-117, 123-125, 131-140) та підтверджені при проведенні очної ставки із підсудним ОСОБА_1 (т. 1 а. с. а. с. 82-88).

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що в 2009 році після начебто допомоги при закритті стосовно нього кримінальної справи Дарницьким районним судом м. Києва познайомив ОСОБА_2 , який повідомив про проблеми із кримінальним переслідуванням, із ОСОБА_1 як із співробітником Генеральної прокуратури України. Останній так і назвався. В наступному стало відомо, що ОСОБА_1 у ОСОБА_2 , пообіцявши припинити кримінальні переслідування за 300 тисяч доларів США як хабар співробітника Генеральної прокуратури України, заволодів цими грошовими коштами. Стало відомо, коли його та ОСОБА_2 затримали та помістили до Київського слідчого ізолятору саме у тій справі, за закриття якої як хабара передано 300 тисяч доларів США.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_18 показав, що 12.02.2009 у кафе «Борщ» на зустрічі ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підсудний представлявся працівником Генеральної прокуратури України. ОСОБА_2 розповів про розслідування стосовно нього Генеральною прокуратурою України кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння земельними ділянками, в якій фігурують люди, підшукані ОСОБА_3 , та їх документи, викликають на допити. ОСОБА_2 розповів, що тому можливо буде пред'явлене обвинувачення, на що ОСОБА_1 повідомив про наявність багатьох знайомих в Генеральній прокуратурі України й пообіцяв з'ясувати можливість допомогти ОСОБА_2 ОСОБА_1 розповідав, що є учнем і близьким знайомим ОСОБА_47 , заступника Генерального прокурора України. Наступного дня чи через день ОСОБА_1 сказав, що є необхідність зустрітись із ОСОБА_2 По телефону ОСОБА_3 повідомив про лікування ОСОБА_2 в лікарні ім. Стражеско, про що передав ОСОБА_1 Зустрівшись через декілька днів із ОСОБА_1 та дізнавшись, в якій палаті знаходиться ОСОБА_2, зайшли до палати останнього. Під час розмови в коридорі ОСОБА_2 ще раз підтвердив ті ж проблеми. ОСОБА_1 знову розповів ОСОБА_2 про впливових товаришів в Генеральній прокуратурі України, за допомогою яких можна закрити кримінальну справу. На питання ОСОБА_2 , скільки потрібно коштів, ОСОБА_1 назвав суму в 400 тисяч доларів США. Після цього неодноразово протягом квітня 2009 року зустрічались в кафе «Борщ» із ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та обговорювали питання надання допомоги ОСОБА_2 На питання ОСОБА_1, яким чином останній збирається вирішити питання закриття кримінальної справи, останній конкретно не відповідав, розповідаючи про свою значимість та впливовість, наявність серед його близьких товаришів керівників Генеральної прокуратури України, підтверджував про необхідність суми в 400 тис. доларів США. Наголошував на виконанні таких дій в найкоротші строки. 20.02.2009 ОСОБА_1 телефоном повідомив, що проблема ОСОБА_2 вирішена впливовими людьми із Генеральної прокуратури України. Попросив направити ОСОБА_2 смс- повідомлення із змістом: «Питання вирішено. 400 тис. доларів», оскільки сам знаходився за кермом. Повідомлення такого змісту направив із телефонного номеру оператору мобільного зв'язку НОМЕР_4, яким користувався, на номер телефону ОСОБА_2 НОМЕР_3. 22.04.2009 ОСОБА_1 телефоном попросив приїхати на площу Перемоги в м. Києві до ресторану «Моменто», де ОСОБА_2 мав передати гроші в сумі 300 тисяч доларів США. Приїхав туди на власному автомобілі «Кіа - Черато» в обумовлений час, де ОСОБА_1 чекав у своєму автомобілі «Фольксваген Мультіван», у ньому ж той постійно возив формений одяг працівника прокуратури України з відповідними емблемами полковника. ОСОБА_1 повідомив про приїзд через декілька хвилин ОСОБА_2 й передачу грошей, які попросив передати для гарантування надійності. Із огляду на статус ОСОБА_1 як працівника Генеральної прокуратури України для уникнення погіршення стосунків погодився отримати від ОСОБА_2 грошові кошти. Після приїзду через декілька хвилин ОСОБА_2 на власному автомобілі «Рейндж-Ровер» на передньому пасажирському сидінні той передав грошові кошти в поліетиленовому пакеті, повідомивши про їх суму 250 тисяч доларів США, попросивши проконтролювати вирішення цього питання. Решту пообіцяв привезти пізніше. Гроші не перераховував. Передані грошові кошти в автомобілі «Фольксваген Мультіван» передав ОСОБА_1 Останній після отримання коштів повідомив про те, що їде до Генеральної прокуратури України в район Подолу в м. Києві. Про наміри розпорядження, передачі грошових коштів ОСОБА_1 його не повідомляв. 23.04.2009 ОСОБА_2 запропонував зустрітись для передачі решти грошових коштів неподалік Києво-Печерської Лаври в м. Києві. В літньому кафе ОСОБА_2 передав для ОСОБА_1 50 тисяч доларів США, що наступного дня він передав ОСОБА_1 у кафе «Борщ». Приблизно в кінці квітня 2009 року ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_2 відмовився від послуг і матеріальних претензій не має й пообіцяв винагороду за таке знайомство, на якому вдалось заробити гроші. Про стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за його відсутності та про повернення грошових коштів невідомо. Як винагороду за знайомство ОСОБА_1 у перших числах квітня 2009 року передав йому 100 000 доларів США. В наступному йому стало відомо від ОСОБА_3 про затримання у травні 2009 року ОСОБА_2 В середині листопада 2010 року ОСОБА_3 повідомив телефоном, що той і ОСОБА_2 бажають зустрітись, оскільки завдяки йому та ОСОБА_1 ті потрапили до слідчого ізолятору, про що повідомив ОСОБА_1 Останній відмовився зустрічатись із ними. Коли дізнався про обман із боку ОСОБА_1 , 100 тисяч доларів США вирішив повернути ОСОБА_2 Під час допитів під час досудового слідства чітко не пам'ятав до одного із останніх допитів про точну суму переданих грошових коштів 50 тисяч доларів США або 30 тисяч доларів США, оскільки не поновлював у пам'яті всі обставини. Поновивши обставини, точно стверджує про суму, що передав ОСОБА_2 для ОСОБА_1 неподалік Києво-Печерської Лаври, 50 000 доларів США. Суму до 300 тисяч доларів США також зменшив ОСОБА_1

Такі показання свідка ОСОБА_18 по суті повністю співпадають із даними ним під час досудового слідства (т.1 а. с. а. с. 227-241, 269-276).

Свідок ОСОБА_42 , дружина потерпілого ОСОБА_2 , показала, що зі слів її чоловіка ОСОБА_1 вимагав в нього 300 тис. дол. США, що у них неприємності. Грошові кошти віддавали після продажу земельної ділянки. ОСОБА_1 та ОСОБА_18 бачила, коли ті відвідували чоловіка в лікарні.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_43 показав, що входив до складу слідчої групи при розслідуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_1, але виконував лише технічну роботу. Крім того, у 2009 році розслідував кримінальні справи стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Також повідомив, що під час розслідування бачив ОСОБА_1 у приміщенні Генеральної прокуратури України по вул. Борисоглібська, 18 в м. Києві на другому поверсі, де розташований слідчий відділ.

Показаннями свідка ОСОБА_23 , даними під час досудового слідства та дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.) про те, що ним розслідувалась кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_18 не знає. При розслідуванні зазначеної кримінальної справи із проханням не притягувати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності ніхто не звертався. Про отримання якимись особами начебто для нього 300 000 доларів США йому нічого не відомо (т. 2 а. с. а. с. 25-26).

Допитані під час досудового слідства як свідки ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , показання яких також досліджено в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.) показали, що входили до складу слідчо-оперативної групи по розслідуванню кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , старшим якої був призначений ОСОБА_23 Із ОСОБА_1 , ОСОБА_18 не знайомі. Про отримання буд-яких грошових коштів як хабара у цій справі нічого не відомо (т. 2 а. с. а. с. 30-35, 39-43, 47-50).

Крім показань потерпілого, свідків, що узгоджуються між собою та є повними й послідовними, вина підсудного у вчиненні злочинних дій повністю підтверджується наступними письмовими доказами:

- даними протоколу від 06.07.2011 відтворення обстановки і обставин події із потерпілим ОСОБА_2 , який докладно пояснив та показав перебіг подій при вчиненні злочину стосовно нього підсудним ОСОБА_1 , у тому числі місце передачі грошових коштів (т. 1 а. с. а. с. 118-122);

- даними договору від 14.04.2009 найму індивідуального сейфу потерпілим ОСОБА_2 у ВАТ «Комерційний банк «Експобанк» із відмітками про відкриття клієнтом сейфу, у тому числі 22.04.2009, 23.04.2009 (т. 1 а. с. а. с. 124-125), оглянутими та приєднаними до матеріалів кримінальної справи (т. 1 а. с. а. с. 126-128);

- даними договорів купівлі-продажу земельних ділянок потерпілим ОСОБА_2 14.04.2009, що підтверджують наявність в нього грошових коштів на час заволодіння ними підсудним ОСОБА_1 (т. 1 а. с. а. с. 149-150);

- даними довідкою форми 16 із відміткою, виконаною ОСОБА_29 зі слів підсудного, про роботу ОСОБА_1 прокурором прокуратури (т. 2 а. с. 133);

- даними постанови від 18.04.2007 заступника Генерального прокурора України про порушення кримінальної справи за фактом підроблення державних актів на право приватної власності на землю ТОВ «Колумб» за ознаками злочину, передбаченого ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України (т. 11 а. с. 11);

- даними постанови від 13.05.2009 старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_23 про порушення при розслідуванні кримінальної справи №49-2144 кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за фактом шахрайства, вчиненого в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (т. 11 а. с. а. с. 12-14);

- даними постанови від 14.05.2009 старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_23 про виділення матеріалів кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України із кримінальної справи №49-2144 (т. 11 а. с. 15);

- даними постанови від 09.10.2009 того ж слідчого про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за фактами шахрайства, вчиненого повторно, підроблення документів повторно за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України, та об'єднання її із кримінальною справою стосовно нього ж за ч. 4 ст. 190 КК України (т. 11 а. с. а. с. 17-20);

- даними протоколу від 13.05.2009 затримання у зазначеній кримінальній справі ОСОБА_2 в порядку ст. 115 КПК України (1960 р.);

- даними постанови від 14.05.2009 старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про притягнення ОСОБА_2 як обвинуваченого за ч. 4 ст. 190 КК України (т. 11 а. с. а. с. 25-27).

У заволодінні шляхом обману

належним ОСОБА_3 майном

Показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що на початку 2009 року проти нього порушено кримінальну справу, із причини чого звернувся за допомогою до ОСОБА_16 Останній познайомив його з ОСОБА_1, який представився йому співробітником Генеральної прокуратури України та пообіцяв допомогти в вирішенні питання в Дарницькому районному суді м. Києва у цій справі за 20 тис дол. США, що потрібно було передати ОСОБА_1 для «вирішення питання» з суддею Дарницького районного суду м. Києва. В подальшому в суді справу закрили у зв'язку із амністією, тому він повірив ОСОБА_1 В нього не викликало сумнівів, що це не він йому допоміг. ОСОБА_1 призначав зустрічі в кафе «Борщ». Підсудний повідомив, що заплатив судді Дарницького районного суду м. Києва своїх 10 тисяч дол. США, але він йому повинен віддати 20 тис. дол. США. Він, розуміючи, що ОСОБА_1 допоміг йому, познайомив того із потерпілим ОСОБА_2 ОСОБА_1 представлявся співробітником Генеральної прокуратури України та вів себе відповідно. Через деякий час 26.09.2009 приблизно об 11 годині до нього до дому приїхав ОСОБА_1 та ОСОБА_18 Він вимушений був як борг за виконані начебто ОСОБА_1 зобов'язання віддати ноутбук «Тошиба» із програмним забезпеченням, всього вартістю 18 000 грн. Ноутбук безпосередньо належав йому та його дружині, які подарував.

При цьому, допитаний в суді потерпілий ОСОБА_3 підтвердив показання, дані ним при неодноразових допитах під час досудового слідства (т.1 а. с. а. с. 151-160, 164-167, 174-188, 200-207) й підтверджені при проведенні очної ставки із підсудним ОСОБА_1 (т. 1 а. с. а. с. 168-170).

Свідок ОСОБА_18 показав, що 26.09.2009 приблизно об 11 годині їздив додому до ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 із ОСОБА_1 Останній в підвищених тонах мав розмову із ОСОБА_3 у зв'язку із боргом останнього за надану підсудним допомогу по вирішенню питань про звільнення від кримінальної відповідальності. В результаті ОСОБА_3 в рахунок боргу віддав ноутбук «Тошиба».

Показаннями свідка ОСОБА_38 , дружини потерпілого ОСОБА_3 , якій зі слів її чоловіка стало відомо про проблеми, вирішенням яких займався ОСОБА_1 В подальшому їй стало відомо, що підсудний вимагає великі гроші з її чоловіка. Восени до них додому приїздив ОСОБА_1 та забрав в рахунок боргу ноутбук «Тошиба».

Дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.) показаннями свідка ОСОБА_39 про те, що в автомобілі «Фольксванен Мультіван», яким користувався ОСОБА_1 , бачив форменний одяг працівника прокуратури, темно-синього кольору з емблемами прокуратури України (т.2 а.с.115-118).

Показаннями свідка ОСОБА_16 , дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.) та даними ним під час досудового слідства, про те, що він познайомив із ОСОБА_3 на початку 2009 року в приміщенні кафе «Борщ» ОСОБА_1, який представився слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України (т. 1 а. с. а. с. 277-283).

Допитана в якості свідка під час досудового слідства ОСОБА_40 , суддя Дарницького районного суду м. Києва, показання якої досліджено в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), показала, що судове рішення 12.03.2009 про застосування до ОСОБА_3 Закону України «Про амністію» відповідно до закону й громадянина ОСОБА_1 не знає. (т.2 а. с. а. с. 107-110).

Показаннями свідка ОСОБА_41 , допитаного під час досудового слідства, дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), про знайомство із ОСОБА_1 приблизно у 2008-2009 роках. Останнього в той час неодноразово зустрічав в кафе «Борщ» в м. Києві, Броварський проспект, 31/33. Із слів того відомо про те, що є колишнім працівником прокуратури України. ОСОБА_1 їздив на автомобілі «Фольксвваген Мультіван» держ. рестр. номер НОМЕР_1, в якому він бачив формений одяг працівника прокуратури та мав номери телефонів НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 (т.2 а. с.а. с. 111-114).

Крім того, вина ОСОБА_1 у заволодінні шляхом обману належним ОСОБА_3 майном підтверджується й даними заяви ОСОБА_3 про вчинення стосовно нього злочинних дій ОСОБА_1 (т. 1 а. с. а. с. 189-190), даними довідки форми 16 із відміткою, виконаною ОСОБА_29 зі слів підсудного, про роботу ОСОБА_1 прокурором прокуратури (т. 2 а. с. 133).

У відкритому викраденні належного ОСОБА_3 майна

та незаконному заволодінні його паспортом

Даними в суді показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що 20.10.2009 зранку телефоном ОСОБА_1 призначив зустріч в ресторані «Чабани» в с. Чабани Києво-Святошинського району Київської обл. Після 11 години того ж дня та розмови із ОСОБА_1 про відсутність грошових коштів для уникнення такого затримання його затримано співробітниками Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області. Під час затримання ОСОБА_1 забрав в нього належні йому мобільні телефони «Samsung» вартістю 1 500 грн. та «Nokia» вартістю 250 грн. На автомобілі «Фольксваген Мультіван», яким користувався ОСОБА_1 під його керуванням, перевезли до відділу міліції. По дорозі зупинялись у м. Боярка Київської області, де співробітники міліції хотіли забрати ще одного затриманого. Коли знаходився в наручних браслетах за відсутності співробітників міліції, оскільки не міг чинити опір, ОСОБА_1 забрав в нього із кишені грошові кошти 400 грн. та 500 доларів США. Нічого не повідомляв співробітникам міліції, оскільки не розумів до кінця, яке має підсудний відношення до правоохоронних органів. Також при затриманні ОСОБА_1 забрав належний йому паспорт, оскільки він не міг чинити опір.

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_3 , при цьому, дав показання, аналогічні даним під час досудового слідства (т.1 а. с. а. с. 151-160, 164-167, 174-188, 200-207) й підтверджені при проведенні очної ставки із підсудним ОСОБА_1 (т. 1 а. с. а. с. 168-170).

Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_38 дружина потерпілого ОСОБА_3 показала, що через деякий час після затримання її чоловіка ОСОБА_3, його паспорт повернув ОСОБА_18 При цьому пропонував їй допомогу, від якої вона відмовилась.

Свідок ОСОБА_18 в суді показав, що він разом з ОСОБА_1, приїздили до ОСОБА_3 та забрали в нього ноутбук. Через деякий час після затримання ОСОБА_3 він повернув його дружині ОСОБА_38 паспорт на ім'я ОСОБА_3 Паспорт передано йому ОСОБА_1 Звідки в останнього цей паспорт, не знає.

Показаннями свідка ОСОБА_19 , який допитаний в суді, показав, що перебуваючи на чергуванні у Бориспільському МВ ГУ МВС України в м. Києві, йому подзвонив черговий та повідомив про надходження заяви про шахрайство. Під час реєстрації заяви з'ясувалось перебування цієї особи, ОСОБА_3 , у розшуку. Про це доповів ОСОБА_25 Через деякий час, його викликав ОСОБА_25, представив йому ОСОБА_1 як працівника Генеральної прокуратури України, якому необхідно затримати ОСОБА_3 Із співробітником карного розшуку міського відділу ОСОБА_21 ним 20.10.2009 в ресторані «Чабани» в с. Чабани Києво- Святошинського району Київської області затримано ОСОБА_3 і доставлено до Бориспільського МВ. ОСОБА_3 завели до кабінету ОСОБА_25 , де також знаходився ОСОБА_1 При ньому у ОСОБА_3 нічого не вилучали.

Показання, аналогічні за змістом показанням свідка ОСОБА_19 , в судовому засіданні надав також свідок ОСОБА_21

Свідок ОСОБА_25 , показання якого досліджено в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), під час досудового слідства показав, що як першому заступнику начальника Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області у вересні 2009 року йому зателефонував черговий відділу та повідомив, що приїхав працівник Генеральної прокуратури України. Запросив його у свій службовий кабінет. Цей чоловік був близько 50 років повної статури, кульгав на одну ногу, представився, назвав прізвище, ім'я та по батькові, які не пам'ятає. швидко показав посвідчення працівника прокуратури України. Враховуючи, що черговий доповів про це, не вдивлявся у посвідчення. Розмова стосувалась можливої допомоги у випадку проблем із працівниками міліції, прокуратури, йому називались відомі прізвища, обставини знайомства із цими людьми. У подальшому цей працівник неодноразово телефонував йому, декілька разів приїздив. 20.10.2009 цей же працівник приїхав до нього на роботу і повідомив, що йому відомо, де перебуває особа, яка знаходиться у розшуку за вчинення тяжкого злочину й він погодився на пропозицію допомогти затримати громадянина ОСОБА_3 Для цього він виділив трьох оперативних співробітників, які разом із працівником Генеральної прокуратури України на його ж транспорті повинні були допомогти затримати розшукуваного. В обідній час того ж дня до нього в службовий кабінет завели затриманого ОСОБА_3, разом з яким зайшов зазначений вище працівник Генеральної прокуратури України. Після затримання ОСОБА_3 цей працівник прокуратури не звертався більше до нього та не телефонував (т. 2 а. с. а. с. 62-66).

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_20 , показання якого також досліджено в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), повідомив, що як оперуповноважений сектору карного розшуку Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області 20.10.2009 разом із інспекторами ОСОБА_19 та ОСОБА_21 вранці викликаний першим заступником начальника відділу ОСОБА_25 Той доручив разом із працівником Генеральної прокуратури України поїхати в с. Чабани на автошляху Київ-Одеса, де затримати ОСОБА_3, який знаходиться в розшуку. Після затримання доручив заїхати до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області в м. Боярка, де також забрати затриманого. ОСОБА_25 показав чоловіка віком приблизно 45 років, повної статури, назвавши його працівником Генеральної прокуратури України, на автомобілі «Фольксваген Мультіван» сріблястого кольору якого вони й виїхали на затримання. ОСОБА_25 , крім того, повідомив, що цей працівник Генеральної прокуратури України призначив зустріч громадянину ОСОБА_3 в ресторані в с. Чабани. По дорозі в с. Чабани працівник Генеральної прокуратури України розповідав, що громадянина ОСОБА_3 розшукують в зв'язку з шахрайством з земельними ділянками. Інших подробиць розмови не пам'ятає. В ресторані неподалік АЗС «КЛО» на автошляху «Київ-Одеса» працівник Генпрокуратури України добре орієнтувався та був знайомий із персоналом, наказав присісти в одну з кабінок та чекати, коли він їх покличе після розмови із ОСОБА_3 Через хвилин п'ятнадцять та ж особа їх покликала та сказала, що ОСОБА_3 можна затримати. В сусідній кабінці вони разом із ОСОБА_19 та ОСОБА_21 затримали ОСОБА_3 , якого не обшукували й нічого не вилучали, надягли на нього спецзасоби, документів не складали. Після цього на автомобілі «Фольскваген Мультіван» працівника Генеральної прокуратури України під його ж керуванням поїхали до ізолятору тимчасового тривання Києво-Святошинського РВ УМВС України в Київській області в м. Боярка, щоб забрати ще одного затриманого, який рахувався за Бориспільським МРВ. По приїзду в м. Боярка на прохання працівника Генеральної прокуратури України деякий час надали можливість поспілкуватись із затриманим. В м. Боярка знаходились хвилин тридцять. Коли повернулись до автомобіля, він зрозумів, що працівник Генеральної прокуратури України, забрав у затриманого мобільний телефон та інші речі, тому що коли затриманий просив повідомити дружину про його затримання, то він звертався саме до працівника Генеральної прокуратури. Самого моменту, коли працівник Генеральної прокуратури забрав речі ОСОБА_3, він не бачив. По дорозі в м. Бориспіль працівник Генеральної прокуратури України спілкувався із затриманим щодо повернення боргу за земельні ділянки, останній нічого не відповідав та вів себе спокійно. Приблизно об 11 годині приїхали до м. Бориспіль, де він з працівниками карного розшуку та працівником Генеральної прокуратури України завели ОСОБА_3 до кабінету ОСОБА_25 , залишили їх (т. 2 а. с. а. с. 74-78).

Показаннями свідка ОСОБА_41 , допитаного під час досудового слідства, дослідженими в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), про користування ОСОБА_1 , номерами телефонів операторів мобільного зв'язку НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, що збережені в його телефоні (т.2 а. с.а. с. 111-114).

Крім повних, послідовних показань потерпілого, свідків, що узгоджуються між собою, вина підсудного у вчиненні цих злочинних дій повністю підтверджується наступними письмовими доказами:

- даними заяви ОСОБА_3 про вчинення стосовно нього злочинних дій ОСОБА_1 (т. 1 а. с. а. с. 189-190);

- даними протоколу від 08.12.2011 пред'явлення особи для впізнання по фотознімках свідку ОСОБА_25, яким впізнано ОСОБА_1 як особу, яка у вересні-жовтні 2009 року в його службовому кабінеті представлялась як працівник Генеральної прокуратури України (т. 2 а. с. а. с. 67-69);

- даними протоколу від 16.12.2011 пред'явлення для впізнання особи по фотознімках свідку ОСОБА_20 , який також впізнав ОСОБА_1 як особу, яка 20.10.2009 представлялась працівником Генеральної прокуратури України (т. 2 а. с. а. с. 79-81);

- даними протоколу від 16.12.2011 пред'явлення для впізнання особи по фотознімках свідку ОСОБА_21 , яким впізнано ОСОБА_1 як особу, що 20.10.2009 представлялась працівником Генеральної прокуратури України під час затримання ОСОБА_3 (т. 2 а. с. а. с. 89-91);

- даними протоколу від 12.12.2011 пред'явлення для впізнання особи по фотознімках свідку ОСОБА_19 , який також впізнав ОСОБА_1 як громадянина, що приймав участь в затриманні ОСОБА_3 в жовтні 2009 року як слідчий прокуратури (т. 2 а. с. а. с. 101-103);

- довідкою форми 16 із відміткою, виконаною ОСОБА_29 зі слів підсудного, про роботу ОСОБА_1 прокурором прокуратури (т. 2 а. с. 133);

- даними деталізації з'єднань, отриманих від мобільного оператора ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» і містять: деталізацію з'єднань номерів операторів мобільного зв'язку, якими в період 2009 року користувався ОСОБА_3 НОМЕР_13 та ОСОБА_1 НОМЕР_9, що містіть інформацію про 919 з'єднань між ними із 01.01.2009 по 26.10.2009; 29.01.2009 приблизно з 13:18 год. по 16:29 год. перебування їх користувачів в зоні дії радіопередача оператора мобільного зв'язку «Київстар»в м. Київ від вул. Попудренко, 14 у напрямку до вул. Генерала Жмаченка, де й розташоване кафе «Борщ», перебування користувача номеру оператору мобільного зв'язку «Київстар» НОМЕР_9 20.10.2009 із 09 год. 59 хв. до 10 год. 31 хв. у м. Бориспіль Київської області та об 11 год. 35 хв. у с. Чабани Київської області, о 13 год. 51 хв. у м. Бориспіль Київської області; інформацію про припинення обслуговування номеру оператору мобільного зв'язку НОМЕР_13, яким користувався ОСОБА_3, після отримання вхідного дзвінка 20.10.2009 об 11 год. 43 хв. , оглянутих та приєднаних до справи (т. 2 а. с. а. с. 166-180).

Також вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні зазначених вище злочинних дій підтверджується наданими Генеральною прокуратурою України відомостями про те, що в період із 1975 року по 05.10.2011 ОСОБА_1 в органах прокуратури України не працював (т. 11 а. с. 159), як і наданими Службою Безпеки України даними про відсутність серед співробітників цього органу на 20.10.2011 та попередні роки ОСОБА_1 (т. 11 а. с. 160). Вчинення злочинних дій умисно із повідомленням неправдивих відомостей із метою заволодіння чужим майном підтверджується і відсутністю відомостей про отримання ОСОБА_1 вищої юридичної освіти у зазначеному ним вищому учбовому закладі (т. 11 а. с. а. с. 115-157, т. 17 а. с. а. с. 225).

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні злочинних дій й кваліфікує їх: - за заволодінням майном ОСОБА_3 20.10.2009 - за ч. 2 ст. 186 КК України в редакції Закону від 15.04.2008 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно; - за заволодінням грошовими коштами потерпілого ОСОБА_5 у вересні 2007 року - за ч. 2 ст. 190 КК України в редакції Закону від 05.04.2001 як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому; - за закінченим замахом на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 - за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України в редакції Закону від 15.04.2008 як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно у великих розмірах, - за заволодінням грошовими коштами ОСОБА_5 у листопаді 2007 року та заволодінням грошовими коштами ОСОБА_4 08.11.2007 - за ч. 3 ст. 190 КК України в редакції Закону від 05.04.2001 як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно у великих розмірах; за заволодінням грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 18.11.2007 та заволодінням грошовими коштами ОСОБА_2 22.04.2009-23.04.2009 - за ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону від 15.04.2008 як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно в особливо великих розмірах; - за самовільним присвоєнням повноважень слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України під час закінченого замаху на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 в особливо великих розмірах, підбурювання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до давання хабарів - за ст. 353 КК України в редакції від 05.04.2001 як самовільне присвоєння звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь; - за заволодінням паспортом ОСОБА_3- за ч. 3 ст. 357 КК України як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом; - за підбурюванням ОСОБА_4 до давання хабара співробітникам МВС України, підбурюванням ОСОБА_2 до давання хабара керівництву Генеральної прокуратури України, за підбурюванням ОСОБА_3 до давання хабара судді Дарницького районного суду м. Києва - за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 як підбурювання до давання хабара, вчинене повторно.

Кваліфікуючи дії підсудного за самовільним присвоєнням повноважень слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України під час закінченого замаху на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 та заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 в особливо великих розмірах, підбурювання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до давання хабарів - за ст. 353 КК України в редакції від 05.04.2001 як самовільне присвоєння звання службової особи, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечних діянь; - за підбурюванням ОСОБА_4 до давання хабара співробітникам МВС України, підбурюванням ОСОБА_2 до давання хабара керівництву Генеральної прокуратури України, за підбурюванням ОСОБА_3 до давання хабара судді Дарницького районного суду м. Києва - за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 як підбурювання до давання хабара, вчинене повторно, суд враховує вимоги ст. 5 КК України диспозицій та більш м'яких покарань, що передбачені санкціями зазначених норм кримінального закону в цих редакціях, як наслідок у тому числі їх зворотню силу. Кваліфікуючи дії за інші злочини, суд також виходить із дії норм кримінального закону на час їх вчинення, покарання по яких не збільшено й не зменшено внесеними до нього змінами.

Визнаючи винним підсудного у зазначених вище злочинах, суд не може вважати обґрунтованими доводи захисника та підсудного про наявність у передбачених законом межах та порядку можливості в нього надавати відповідні послуги щодо передачі грошових коштів, як частки юридичних послуг, надання зазначеними вище способом юридичних послуг та виконання зобов'язань із отриманням відповідної їх оплати.

Кваліфікуючи дії підсудного як злочинні, суд виходить із того, що зазначеними вище дослідженими доказами, що узгоджуються між собою й повною мірою доводять вину підсудного у вчиненні саме протиправних дій, підтверджено відсутність можливості у ОСОБА_1 взагалі як такої у передбаченому законом порядку (шляхом надання правової допомоги, у тому числі із можливостей займаних посад, кваліфікації тощо) надати будь-яку правову допомогу потерпілим у законний спосіб, як у зв'язку із притягненням ОСОБА_2 , ОСОБА_3, сина потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_14 до кримінальної відповідальності, так і надання правової допомоги щодо захисту відповідних прав за проханням безпосередньо ОСОБА_5 , якому й спричинено майнові збитки злочинними діями разом із іншими потерпілими. Разом із тим, із зібраних в ході досудового слідства та досліджених доказів безперечно встановлено наявність умислу підсудного на заволодіння майном потерпілих, грошовими коштами, та його досягнення шляхом надання й постійного повідомлення потерпілим таких відомостей, що не відповідають дійсності взагалі.

Із огляду на положення ч. 1 ст. 275 КПК України (1960 р.) не можуть бути взятими до уваги доводи захисника та підсудного про не встановлення усіх осіб, причетних до вчинення злочинів, зокрема, ОСОБА_18 , не притягнення їх до кримінальної відповідальності за наявності відповідних доказів про вчинення спільних злочинних дій. Відповідна постанова про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно останнього (т. 12 а. с. а. с. 130-148) не суперечить зібраним у справі доказам саме тих злочинних дій, за вчинення яких визнається винним даним вироком підсудний, та у передбаченому законом порядку не скасована. Аналогічними є й доводи захисника про невинність підсудного у зв'язку із вчиненням шахрайських дій усіма, особами, які беруть участь у справі, потерпілими, свідками, оскільки зазначені вище досліджені судом докази не доводять вчинення спільних, тобто об'єднаних єдиним умислом злочинних дій, наслідком яких відповідно до ст. 2 і є кримінальна відповідальність.

Не можуть бути визнаними обґрунтованими і доводи захисника та підсудного про наявність підстав для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування. Так, із урахуванням меж судового розгляду та досліджених зазначених вище доказів, що відповідають ст. ст. 65-66 КПК України (1960 р.) та повністю підтверджують вину підсудного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону від 15.04.2008, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України в редакції від 05.04.2001, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, підстави вважати наявною таку неповноту, неправильність досудового слідства, що може бути усунута шляхом проведення відповідних слідчих дій відсутні.

Не є такими, що можуть мати значення й для встановлення істини у даній справі доводи захисника та підсудного про наявність на наданих суду в якості доказу аудіозапису розмови ОСОБА_18 із іншими особами, в дослідженні якого та призначенні відповідного експертного дослідження аутентичності судом відмовлено. Виходячи із вимог ст. 65 КПК України (1960 р.) судом не можуть бути визнаними допустимим доказом дані будь-якого аудіо запису, із огляду на положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, що отриманий не у передбачений законом спосіб, оскільки таке обмеження права може здійснюватись лише за дотримання визначеного на час вчинення злочинних дій порядку, передбаченого КПК України (1960 р.), Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» за наявності відповідного судового рішення.

Показання ж підсудного як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні, що є плутаними, суперечливими й не відповідають повністю зазначеним вище дослідженим судом доказам, що повністю підтверджують його вину, суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності та реалізацію гарантованого ст. 62 Конституції України та передбаченого ст. 21 КПК України (1960 р.) права на захист.

Між тим, дослідивши зібрані під час досудового слідства докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, виходячи із наступного.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався й у тому, що 15.01.2009-16.01.2009 під час зустрічі із ОСОБА_3 в кафе «Борщ», що знаходиться на Броварському проспекті в м. Києві між станціями метро «Дарниця» і «Чернігівська» Броварсько-Святошинської лінії Київського метрополітену, представився останньому слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України та пред'явив, тобто використав, підроблене посвідчення працівника Генеральної прокуратури України, отримане ним раніше від невстановленої слідством особи та при невстановлених слідством обставинах. Під час наступних зустрічей, що мали місце в період до 29.01.2009 в зазначеному кафе, ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_3, пообіцяв тому, використовуючи впливовість свого службового становища, вирішити з суддею Дарницького районного суду м. Києва питання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинені самовільні дії по проведенню гідронамиву піску в урочищі «Княжий затон» затока Берковича в Дарницькому районі м. Києва, за умови давання вказаній службовій особі хабара в сумі 20 000 доларів США. Фактично ОСОБА_1 дане питання з суддею вказаного суду вирішувати не збирався, а отриманими від ОСОБА_3 грошовими коштами мав намір заволодіти. Разом з тим, вчинивши усі дії, які вважав необхідними для незаконного заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 20 000 доларів США, ОСОБА_1 не зміг довести до кінця цей злочин з причин, що не залежали від його волі. Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_1 12 лютого 2009 року під час зустрічі із ОСОБА_2 в кафе «Борщ», яке знаходиться за вищевказаною адресою в м. Києві, знову представився останньому слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України та пред'явив, тобто використав, підроблене посвідчення працівника Генеральної прокуратури України, отримане ним раніше від невстановленої слідством особи та при невстановлених слідством обставинах, пообіцявши, використовуючи своє службове становище та особисті стосунки з керівництвом Генеральної прокуратури України, вирішити питання про не притягнення його, тобто ОСОБА_2, до кримінальної відповідальності за вчинені дії по відчуженню земельних ділянок в Обухівському районі Київської області, припинення викликів його та інших осіб, на яких були видані державні акти на земельні ділянки, до Генеральної прокуратури України. У подальшому, в лютому 2009 року, ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння шляхом обману майном ОСОБА_2, під час неодноразових зустрічей із ним в м. Києві та спілкування по телефону, повідомив йому, схиляючи до давання хабара, що керівниками Генеральної прокуратури України такі дії по непритягненню до кримінальної відповідальності та припинення викликів до Генеральної прокуратури України будуть вчинені лише за умови передачі їм 300 000 доларів США. Фактично ОСОБА_1 питання про непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, припинення викликів його та інших осіб до Генеральної прокуратури України ні з ким із керівництва Генеральної прокуратури України вирішувати не збирався, а отриманими від останнього грошовими коштами мав намір заволодіти. В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_1, пов'язаних з використанням підробленого офіційного документа - службового посвідчення працівника Генеральної прокуратури України, введений в оману ОСОБА_2 погодився дати хабара в сумі 300 000 доларів США керівникам Генеральної прокуратури України. 22.04.2009 та 23.04.2009 він передав ОСОБА_1 в два прийоми через ОСОБА_18, не обізнаного про вчинювані злочинні дії, зазначену суму грошових коштів, що на той час за офіційним курсом Національного банку України становило 2 310 000 грн., який заволодів ними та розпорядився на власний розсуд. За вчинення таких дій, ОСОБА_1 обвинувачувався й у використанні завідомо підробленого документа, тобто вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України в редакції Закону від 07.04.2011.

Однак, під час досудового слідства не встановлено доказів того, що пред'явлений ОСОБА_1 за зазначених обставин документ є офіційним документом із внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями. Наявність ознак об'єктивної сторони злочину, таким чином, а саме використання завідомо підробленого документу, не доведено шляхом проведення дослідження відповідного документу, його встановлення та вилучення в ОСОБА_1 , інших осіб.

За таких обставин показання потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_18 . про використання такого невстановленого документу не можуть бути достатніми доказами, що підтверджують наявність в діянні підсудного об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, за відсутності самого документа. Не підтверджують безперечно наявності ознак саме цього злочину в діях ОСОБА_1 й показання свідків ОСОБА_41 , дані під час досудового слідства та досліджені в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.), ОСОБА_29 , допитаних в суді. Показання ж свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , допитаних в суді, свідка ОСОБА_25 під час досудового слідства, досліджених в порядку ст. 306 КПК України (1960 р.) не містять безперечних даних про пред'явлення їм підсудним як спосіб використання саме підробленого посвідчення працівника Генеральної прокуратури України, у тому числі конкретних його ознак.

Виходячи із цього, у зв'язку із відсутністю доказів наявності об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, за відсутності в його діянні складу зазначеного злочину за цією нормою кримінального закону ОСОБА_1 слід виправдати.

При визначенні виду й міри покарання судом ураховується вчинення підсудним злочинів, що ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжких, тяжких, середньої та невеликої тяжкості, те, що підсудний раніше не судимий (т.12 а. с. 100, т. 16 а. с. а. с. 148-149). За місцем проживання він характеризується задовільно (т. 12 а. с. а. с. 101, 103, т. 16 а. с. 144).

На обліках у лікарів нарколога та психіатра ОСОБА_1 не перебуває (т. 12 а. с. 104, т. 16 а. с. а. с. 151-152).

Обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, відсутні.

Визначаючи вид і міру покарання, суд ураховує тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, ставлення до його наслідків, зазначені вище дані про особу винного, й приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання за вчинення злочину у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 186, ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону від 15.04.2008, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України в редакції від 05.04.2001, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, в межах, передбачених санкціями кримінального закону. За ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України в редакції від 05.04.2001, виходячи із тих же підстав підлягає призначенню покарання у виді обмеження волі, ближче до мінімальної межі, передбаченої санкцією кримінального закону.

Із огляду на вимоги ст. 77 КК України та встановлення такого обов'язкового додаткового виду покарання санкцією статей Особливої частини КК України із урахуванням вчинення злочину із корисливих мотивів ОСОБА_1 підлягає призначенню передбачене ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону від 15.04.2008 додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, що належить йому на праві власності. За ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, із тих же підстав, - конфіскації ? частки майна, що належить йому на праві власності.

Крім того, із урахуванням того, що ОСОБА_1 засуджується даним вироком за сукупністю злочинів, остаточне покарання йому підлягає визначенню на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, як в частині основних, так і додаткових покарань.

Виходячи із цього, та тяжкості вчиненого, тривалого часу злочинної діяльності, розміру матеріальних збитків, заподіяних злочинами та зазначених вище даних про особу ОСОБА_1 , зокрема його вік та стан здоров'я, соціальний стан, ставлення до вчиненого, суд, крім того, дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі й можливість цього виключно шляхом ізоляції його від суспільства із призначенням саме зазначеного вище виду покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди у сумі 560 275 грн. (т. 15 а. с. а. с. 143-144), що підтверджено зазначеними вище дослідженими доказами на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню в повному обсязі із стягненням в зазначеному розмірі грошових коштів із підсудного ОСОБА_1

Підлягає із тих же підстав задоволенню й цивільний позов ОСОБА_5 (т. 15 а. с. 102) про відшкодування майнової шкоди у розмірі 20 000 доларів США, що на час винесення рішення за курсом Національного Банку України (799,3 грн. за 100 доларів США) складає 159 860 грн.

Також на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає частковому задоволенню цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди у сумі 2 400 000 грн. (т. 1 а. с. а. с. 110-111) із стягненням на відшкодування потерпілого завданої злочином шкоди в частині, що повністю підтверджено зазначеними вище доказами його вчинення. При розрахунку майнової шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_1 ОСОБА_2 судом враховується заволодіння останнім грошовими коштами потерпілого саме в розмірі 300 000 доларів США, що за зазначеним курсом на час винесення даного судового рішення за цивільним позовом у даній справі складає 2 397 900 грн. При цьому, також судом враховується відмова від позову ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь 100 000 доларів США майнової шкоди, що за курсом Національного Банку України на 12.12.2013 становить 799 300 грн. Стягнення підлягає, виходячи із цього, невідшкодована шкода 1 598 600 грн.

Також на підставі ст. 1166 ЦК України підлягає задоволенню в повному обсязі й цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення із ОСОБА_1 на відшкодування 24 135 грн. (т. 1 а. с. а. с. 197), завданих злочинними діями шкоди із стягненням грошових коштів в цьому розмірі із підсудного на користь потерпілого.

Речові докази відповідно до ст. 81 КПК України (1960 р.): - формений одяг працівника прокуратури України (т. 15 а. с. 100), що зберігається у камері зберігання речових доказів Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України, слід знищити; - оптичний диск «СD-R» білого кольору №IFPIUAK04 та оптичний диск СD-R білого кольору серійний номер № N1040H05D8103069C1 із даними телефонних з'єднань (т.11 а.с.181), оптичний носій DVD-RW червоного кольору з відеозаписами допитів ОСОБА_2, ОСОБА_18 та ОСОБА_3 (т. 17 а. с. а. с. 147, 203, 276), копію договору найму індивідуального сейфу № Ф000300 від 14.04.2011 року та даними про дні відкриття індивідуального сейфу №25 (т. 17 а.с.124-128) підлягають залишенню при матеріалах кримінальної справи.

При цьому, підлягає залишенню без змін до набрання вироком законної сили, застосований відповідно до ст. ст. 148, 155 КПК України (1960 р.) до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді взяття під варту.

Залишаючи без змін такий запобіжний захід, враховуються із огляду на положення ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, вимоги ст. ст. 148, 149, 155 КПК України (1960 р.) тяжкість злочинів, за які його засуджено та дані про його особу, враховані раніше, що не змінились й свідчать про наявність обґрунтованих ризиків можливості ухилення підсудного від суду, перешкоджання встановленню істини у справі, продовження злочинної діяльності. Шляхом надання відповідних доказів про припинення таких ризиків або їх зміну та відсутність, захисником, який вважає можливим змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд, не доведено.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України (1960 р.), п. 11 Перехідних положень КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч.2 ст.15, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону від 15.04.2008, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ст. 353, ч. 3 ст. 357 КК України в редакції від 05.04.2001, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України в редакції Закону від 07.04.2011, й призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 186 КК України в редакції Закону від 15.04.2008 - у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі,

- за ч. 2 ст. 190 КК України в редакції від 05.04.2001- у виді трьох років позбавлення волі,

- за ч.2 ст.15, ч.3 ст.190 КК України в редакції від 15.04.2008 - у виді чотирьох років позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 190 КК України в редакції від 05.04.2001- у виді п'яти років позбавлення волі,

- за ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону від 15.04.2008 - у виді восьми років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності,

- за ст. 353 КК України в редакції від 05.04.2001 - у виді двох років обмеження волі,

- за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді одного року шести місяців обмеження волі,

- за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 - у виді чотирьох років трьох місяців позбавлення волі із конфіскацією ? частки майна, що належить йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань, як основного, так і додаткових, більш суворим ОСОБА_1 визначити остаточне покарання у виді восьми років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

За ч. 4 ст. 358 КК України в редакції Закону від 07.04.2011 ОСОБА_1 виправдати за відсутністю в його діянні складу злочину.

В строк покарання, що підлягає обчисленню ОСОБА_1 із затримання в порядку ст.115 КПК України (1960 р.) 13.12.2011, зарахувати знаходження його під вартою під час досудового слідства та судового розгляду справи.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , застосований відповідно до КПК України (1960 р.), взяття під варту до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди задовольнити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в повному обсязі із стягненням в зазначеному розмірі грошових коштів із підсудного ОСОБА_1 560 275 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі, стягнувши із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 159 860 грн. на відшкодування майнової шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши на його користь із ОСОБА_1 1 598 600 грн. майнової шкоди. В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення із ОСОБА_1 майнової шкоди задовольнити в повному обсязі. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 24 135 грн.

Речові докази: формений одяг працівника прокуратури України знищити; - оптичний диск «СD-R» білого кольору №IFPIUAK04 та оптичний диск СD-R білого кольору серійний номер № N1040H05D8103069C1, оптичний носій DVD-RW червоного кольору з відеозаписами допитів ОСОБА_2, ОСОБА_18 та ОСОБА_3, копію договору найму індивідуального сейфу № Ф000300 від 14.04.2011 та даними про дні відкриття індивідуального сейфу №25 залишити при матеріалах кримінальної справи.

На вирок прокурором, потерпілими, їх представниками, захисником та засудженим можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою,- в той же строк із отримання його копії.

Головуючий:

суддя

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація