ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 135234/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-

В С Т А Н О В И В :

27.12.2010р. (здано на пошту) позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» у розмірі 30% від мінімальної пенсії за період з 01.01.2006р по дату ухвалення рішення суду. Також в позові просить стягнути на свою користь кошти затрачені на правову допомогу в розмірі 300 грн.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2011 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 17 липня 2010 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 17 липня 2010 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ст.52 Закону України "Про державний бюджет Украхни на 2010 рік", та виплатити їй невиплачену суму підвищення до пенсії, з урахуванням виплачених сум. Постанову допущено до негайного виконання.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно із ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області пенсії за віком.

Всупереч статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 цього Закону, на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також, слід зазначити, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду визначений ст.ст.99, 100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин).

Судом першої інстанції не вірно враховано обставини, щодо обчислення строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся з позовом 27.12.2010р, що підтверджується поштовим відбитком на конверті (а.с.21), а вимоги останнього задоволено з 17.07.2010р.

Позивач пропустив строк звернення до суду, та не надав доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин, тому, з огляду на наведене, позовні вимоги в частині виплат за період з 01.01.2006р по 26.06.2010 року включно слід залишити без розгляду.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати.

Отже, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі дітям війни, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не можна обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Тобто, органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити нарахування та виплати відповідних періодичних платежів дітям війни до втрати ними такого права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни починаючи з 27.06.2010р.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо позовної вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, то така вимога судом першої інстанції не розглядалась, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту п.1 ч.3 ст.87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу.

Розподіл витрат передбачений ст.94 КАС України, ч.1 якої встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 р № 590 (що діяла на момент розгляду справи), якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави то граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Як вбачається із матеріалів позивачем було складено з адвокатською компанією ТзОВ «Надія» акт прийому-передачі послуг від 24.12.2010р, відповідно до якого останній надав позивачу консультаційно-правові послуги на загальну суму 300грн, що підтверджується квитанцією про сплату.

Згідно довідки виданої директором а філії ТзОВ «Надія» Федюком Є.І. (а.с.17,18) обсяг зазначеного часу надання позивачу консультаційно-правових послуг складає 3 год.

Протягом 2010 року були такі розміри мінімальної заробітної плати: з 1 січня 2010 року - 869 гривень, з 1 квітня - 884 гривні, з 1 липня - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.

Виходячи із 05 % встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за повний робочий день особі, яка надає правову допомогу компенсація становить станом на 24.12.2010 - 17,30 грн.

Окрім цього, в силу положень ст.162 КАС України адміністративний суд встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

Відповідно до ч.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період з 01 січня 2006 року по 26 червня 2010 року включно - залишити без розгляду.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 березня 2011 року скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо відмови нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 27 червня 2010 року до виникнення обставин, з якими Закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 із врахуванням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, починаючи з 27 червня 2010 року до виникнення обставин, з якими Закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 17,30 грн (сімнадцять гривень тридцять копійок)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.І. Мікула

Суддя А.Р. Курилець

Суддя В.Я. Качмар