АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №   22а-595    2006 р.                                               Головуючий по 1 інстанції

№ 39                                                                                        Смілянець А.П.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2006 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду

Черкаської області в складі:

головуючого                           Бурлаки В.О.

судців                                       Василенко Л.І. Бабенка В.М.

при секретарі                          Ковтун Л.Б.

з участю прокурора

адвокатів                                 Ткачик А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Уманського міського Управління пенсійного фонду про перерахунок пенсії інваліду війни другої групи,

встановила:

19.07.2006 р.ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Уманського міського Управління пенсійного фонду про перерахунок пенсії інваліду війни другої групи.

В обґрунтування заявлених вимог вказав, що він є інвалідом війни другої групи і має пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до наведеного Закону розрахунок підвищення йому суми пенсії потрібно проводити виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у розмірі 350 %. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у 2004 р. становила 92,45 грн., у 2005 р. - 332 грн., у 2006 p., згідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 р.» - 350 грн. Таким чином, суми виплат надбавок до пенсії, які підлягали виплаті відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» становлять: за 2004 р. 92,45 грн. х 350 % = 323,57 грн. х 12 міс. - 3882,9 грн.; за 2005 р. 332грн. х 350 % =1162грн. х 12 міс. = 13944 грн.; за 2006 р. 350 грн. х 350 % = 1225 грн. х 8 міс. = 9800 грн. Всього 27629,9 грн.

Проте, відповідач належні йому суми підвищення виплат до пенсії відповідно до наведеного Закону занизив, користуючись підзаконним актом - Постановою Кабінету Міністрів України № 1від 03.01.2002 р. та Законом України від 05.10.2006 р.

Відповідачем за вказаний період йому було виплачено наступні надбавки до пенсії: за 2004 р. 19,91 грн. х 350 % = 69,68 грн. х 12 міс. = 836,16грн.; за 2005 р. 19,91грн. х 350 % =69,68грн. х 12 міс. = 836,16 грн.; за 2006 р. 350 грн. х 40 % = 140 грн. х 8 міс. = 1120 грн. Всього 2792,44 грн. .

Різниця недоплаченої надбавки до пенсії становить 24834,46 грн.

Просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії, як інваліду другої групи, виходячи з її фактичного розміру з 03.01.2004 р. та виплатити різницю за минулий час.

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 р. ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду, як постановлену з порушенням норм матеріального права скасувати, ухвалити нову постанову, якою задовольнити заявлені ним позовні вимоги.

Уманське міське Управління пенсійного фонду у своїх запереченнях на скаргу її доводи не визнало, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість постанови суду.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачеві районний суд виходив з того, що пенсійні нарахування та їх виплати ОСОБА_1 проведено згідно чинного законодавства.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює .

Судом об'єктивно встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в м. Умань з 31.03.1986 р. і отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», як інвалід армії, прирівняний до інваліда війни другої групи.

Станом на 03.01.2004 р. позивач, інвалід другої групи, отримував пенсію по інвалідності, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 р.

З 01.01.2004 р. позивачеві було проведено перерахунок пенсії відповідно до ст. 43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 р.

З 01.01.2006 р. позивачеві призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09.04.1992 р.

В період з 03.01.2002 р. по 01.01.1006 р. позивачеві до основного розміру пенсії встановлено підвищення до пенсії, як інваліду другої групи, у відповідності до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.1993 р. у розмірі 350 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. З ст.19 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету.

Згідно до ст. 4 ЗУ «Про мінімальний споживчий бюджет» № 1284 від 03.07.1991 р. затвердження мінімального споживчого бюджету віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 п. 2 встановлено, що розрахунок підвищень, передбачених ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» проводиться виходячи з розміру 19,91 грн.

Таким чином, у відповідності до наведеної Постанови розмір підвищень з 01.01.2002 р. по 01.01.06 р. становив 69,69 грн., з розрахунку 19,91 грн. х 350 %.

Посилання апелянта на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1, якою визначена сума 19,91 грн., для проведення розрахунків, в тому числі підвищень пенсій, передбачених ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», являється таким, що не відповідає Конституції України не можуть бути підставою для скасування правильної по суті постанови суду, виходячи з наступного.

Згідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У відповідності з п.З ст.116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти,науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Статтею 75 Конституції України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 жовтня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в касаційному порядку протягом одного місяця.