Справа № 22-10643 Категорія-21
Головуючий в 1 інстанції- Подколзін В.М. Доповідач- Бабенко П.М.
РІШЕННЯ іменем України
28 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого-судді Пономарьової О.М.. суддів- Бабенка П.М. Бондаренко Л.І. при секретарі - Баклановій Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача- ТимощукН.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м.Єнакієво Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що він тривалий час працював у вугільній промисловості ІНФОРМАЦІЯ_1, де в результаті шкідливих умов праці отримав профзахворювання: вібраційну хворобу , хронічний бронхіт, емфізему легень, дифузний пневмосклероз , втратив 60% професійної працездатності, чим йому спричинено моральну шкоду ,в росив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 45 000 грн.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2006 року частково задоволені вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, на його користь з відповідача стягнуто 25 000 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно встановлені обставини справи.
Зазначив ,що суд не врахував ,що наявність спричинення моральної шкоди визначається і може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЖ, який по справі відсутній.
Визначаючи розмір відшкодування суд на навів в рішенні відповідні мотиви, не врахував що відповідач сплатив позивачеві одноразову допомогу та відшкодовує втрачений заробіток та що позивач не надав судові доказів на спричинення йому моральної шкоди. Крім . того, суд не врахував ,що позивач не може виконувати тільки тяжку фізичну працю, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду а вирішенням спору та що суд надав неправильну оцінку доказам у справі при визначенні глибини фізичних та душевних страждань позивача.
Крім того зазначив ,що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , але суд на цей зькон не звернув уваги і ухвалив рішення ,невірно застосувавши норми матеріального прана.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала .
Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін ,дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , апедяційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково , рішення суду -змінити , з таких підставі
За змістом ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст.23 ЦК України , п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського житія, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вище вказаного. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що позивач тривалий час ( біля 23 років) працював на підземних роботах на різних посадах підприємств вугільної промисловості, де в результаті шкідливих умов праці втратив професійну працездатність.
За висновком МСЕК від 07.11.02 року - йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з вібраційною хворобою.
Згідно висновку МСЕК від 11.03.04 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності за сукупністю профзахворювань : 40% вібраційної хвороби та вперше 20% хронічного бронхіту безстроково .
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що внаслідок професійних захворювань він зносить фізичні страждання, вимушений постійно лікуватись, відчуває власну неповноцінність, порушено його звичний устрій життя, що вимагає додаткових зусиль для його організації .Вказане спричиняє йому моральні страждання.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені як письмовими доказами ( даними трудової книжки, актом розслідування професійного захворювання, висновками До нецької ОКБП та МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін в судово му засіданні .
За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано надійшов до висновку про те, що позивачеві вказаним заподіяна моральна шкода.
Але визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд недостатньо врахував конкретні обставини справи, а саме: що позивачеві протипоказана лише тяжка фізична праця у підземних умовах . в контакті з вібрацією , пилом, в умовах несприятливого мікроклімату.
У справі відсутні докази на те, що позивач не може виконувати іншу роботу, піднімати
вагу тощо
Також суд не врахував, що позивач не надав судові переконливих доказів на те, що через вказану хворобу він додає додаткові зусилля для організації свого життя , що впливає на глибину його моральних страждань.
Суд при цьому також не врахував,що позивачеві відповідач сплатив одноразову .допомогу, сплачує щомісячні страхові виплати і не дотримався вимог розумності та справедливості при визначенні грошової суми на відшкодування шкоди.
Оскільки висновки суду про розмір відшкодування не відповідають встановленим обставинам справи,. рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши суму. відшкодування.
Апеляційний суд вважає за необхідним ,з урахуванням усіх обставин справи та вимог розумності і справедливості, визначити позивачеві розмір відшкодування в сумі 18 000 грн.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст.,ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ,тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу.
До Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги ,зазначені відповідачем, не ґрунтуються на законі і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ,ст.. 23 ЦК України ст.303, п.2 ч.І ст.307 ,309 , ст.313-316 ЦПК України, апеояційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Єнакієве Донецької області задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 05 жовтня 2006 року змінити.
Розмір відшкодування моральної шкоди, шо підлягає стягненню з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Єнакієве Донецької області на користь ОСОБА_1 зменшити з 25 000 грн. до 18 000 (вісімнадцяти тисяч ) грн.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня його проголошення.